Щодо права на роздрібну торгівлю пальним

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду переглянув у касаційному порядку справу, у якій дочірнє підприємство (позивач) просило суд визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Державної податкової служби про відмову у видачі ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним і зобов’язати ГУ ДПС видати таку ліцензію.

Відповідач обґрунтував відмову тим, що до заяви на видачу ліцензії суб’єкт господарювання не долучив дозвіл на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки за адресою місця роздрібної торгівлі пальним.

Суди попередніх інстанцій позов задовольнили частково: визнали протиправним і скасували рішення ГУ ДПС, зобов’язали відповідача повторно розглянути заяву дочірнього підприємства та прийняти рішення з урахуванням висновків суду, у задоволенні решти позовних вимог – відмовили.

Верховний Суд погодився з рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, які виходили з того, що позивач дотримав усіх установлених законодавством вимог для отримання такої ліцензії – на виконання вимог ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» надав усі необхідні, визначені законодавством, копії документів, а тому відмова відповідача є безпідставною та необґрунтованою.

Також колегія суддів КАС ВС встановила, що Закон України «Про охорону праці» (ст. 21) допускає можливість виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатації (застосування) машин, механізмів та устаткування підвищеної небезпеки на підставі декларації відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з охорони праці. При цьому перелік таких робіт та устаткування визначаються Кабінетом Міністрів України. Порядок видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки затверджений постановою КМУ від 26 жовтня 2011 року № 1107.

Верховний Суд дійшов висновку про те, що поняття «дозвіл», яке застосоване у ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», охоплює всі передбачені ст. 21 Закону України «Про охорону праці» та Порядком № 1107 документи дозвільного характеру, які видані уповноваженим органом з дотриманням установленого порядку.

Таким чином, наявна правова колізія виникла не з вини позивача, за відсутності його умислу, що виключає протиправність дій суб’єкта господарювання, оскільки він діяв у межах вимог законодавства України.

Верховний Суд наголосив, що стимулювання підприємницької діяльності, створення привабливого інвестиційного клімату та захист прав інвесторів належить до пріоритетів державної політики, оскільки є запорукою економічного зростання та добробуту кожного через збільшення надходжень до державного й місцевих бюджетів, збереження існуючих та створення нових робочих місць, розвитку відповідної територіальної громади.

Постанова Верховного Суду від 6 квітня 2021 року у справі № 240/8544/20 (адміністративне провадження № К/9901/33587/20) –

 https://reyestr.court.gov.ua/Review/96081050.