Силовий блок правоохоронних органів підпорядкований Офісу Президента: напряму і безпосередньо

Усуненням від посади Голови СБУ та відстороненням Генерального прокурора України стало проявом жорсткості та відповідальності. Час бути м’якім закінчився. І це лише початок. У час війни любих друзів не має бути. Прокурорські і СБУшні служби внутрішньої безпеки свою роботу провалили! Адже провали в роботі прокурорських та правоохоронних органів є значущими. Реалізація Президентом своїх повноважень у такий спосіб є лише викликом часу. Слід зазначити, що наразі в нас майже не залишилось таких сфер, де б за постаті Володимира Зеленського не  маячила постать глави керівника Офісу Президента. Після указів Зеленського про “усунення” глави СБУ та “відсторонення” генеральної прокурорки лишилось кілька формальностей: вирішити всі справи у парламенті. Що й було зроблено.

Справа не така проста, адже піти на знищення свого шкільного друга Івана Баканова та близької соратниці Ірини Венедіктової, що була віддана Президентові весь цей час, треба мати вагомі аргументи. Вони, ці аргументи, були актуальними весь цей час. Але чому саме зараз, коли йде інтенсивна фаза війни і із-за кордону йде не лише зброя, а й відбувається напад конгресвумен Вікторії Спартц, коли потрібно чистити авгієві стайні спецслужб, призначити у законний спосіб керівника САП, виявити та притягнути до відповідальності службовців, що діють всуперечь інтересам держави.

Безумовно, що Президент вагався. Ще у середині червня віяло питання про зміни в СБУ та ОГПУ. Адже керівники Офісу Президента весь час публічно натякали на потребу  “вести командну гру”, якої не було. Постає питання: чи має вона бути і на чию користь вестися. Тепер, коли дві сильні фігури пішли, а лишився лише сам Алексій Данилов, Секретар РНБО, то це означає концентрацію влади в руках “бойових” фігур президентського оточення.

Безумовно, що у Івана Баканова було мало шансів втриматися на посаді, особливо це стало помітним внаслідок інциденту в харківському СБУ. Керівника цього СБУ Романа Дудіна було звільнено Президентом за відверті провали в роботі. Дійсно оперативні позиції СБУ виявилися надто слабкими в середовищі місцевих службовців і осіб, які приймали відповідальні рішення, але почали співпрацю з окупантом. Та й сам І. Баканов не був професійним розвідником, таємниць оперативної служби він не знав. Окрім харківського епізоду треба згадати колишнього  заступника Баканова Андрія Наумова, якого вважали близьким до глави СБУ. Ще у березні ДБР проводило процесуальні заходи по справі Наумова, який узагалі втік із країни. А коли його затримали у Сербії, то Бюро зробило заяву, що цей фігурант працював на росіян. Переповнило чашу терпіння державних керманичів та суспільства затримання колишнього начальника управління СБУ в АР Крим Олега Кулініча, якій звинувачується у передачі російським спецслужбам розвідінформації проти України. Він затриманий за звинуваченням у державній зраді. У межах кримінального провадження встановлено факти його співпраці з представниками спецслужб рф. Окремим питанням, на яке має бути дана відповідь, залишається здача Півдня України.

А щодо напруги між СБУ та ОПУ, то вона ніколи не зникала. Треба знати фахові, тобто організаційні та оперативні  здібності Олега Татарова. Свою справу він знає та веде на “відмінно”, де б не працював: на посаді слідчого, керівника слідчого главку МВС або на посаді адвоката після звільнення з МВС. З аргументами, які були в нього щодо названих осіб, їх доля була приречена. Хоча коли в СБУ з НАБУ передали справу, де фігурував О. Татаров, то все могло би бути інакше. Проте не сталося. Відтак, виконуючим обов’язки глави СБУ призначено Василя Малюка, професійного розвідника та оперативника. Президент В. Зеленський фактично звинуватив І. Баканова та І. Венедиктову у недостатній активності “з очищення цих органів від колаборантів і державних зрадників”. Хоча кількість кримінальних проваджень щодо співробітників СБУ та працівників прокуратури є відносно невеликою порівняно з кількістю запроданців росіянам із лав поліції та звичайних службовців в окупованих районах, зрада та колаборація з їх боку спричиняють значно більш негативні наслідки для держави.

На нашу думку, звертає увагу інше, а саме, як поводилися І. Баканов та І. Венедіктова у період, коли виникли питання щодо їхньої звільнення. Перший – весь час мовчав, ймовірно сподіваючись на близькість взаємин з Володимиром Зеленським. А І. Венедіктова була максимально публічна. Мабуть вагомою претензією до І. Венедіктової, як зазначають у ЗМІ, стала її успішна діяльність щодо російських військових, що вчинили злочини в Україні. Адже витягнути засуджених осіб із полону і провести належний обмін полонених через судові вироки практично не можливо. Хоча публічно  В. Зеленський заявив, що “відсторонення” Венедіктової – наслідок того, що в прокуратурі не розібрались із колаборантами та зрадниками. Підтвердив він свою позицію тим, що проти зрадників у силових органах відкрито 651 кримінальне провадження, з яких 60 – проти СБУшників і прокурорів. Але ж це менше 10 відсотків. Решта 600, як слід припускати, стосується структур МВС та інших силових органів, службовців, чиїх керівників однак поки ніхто відсторонювати не збирається.

Наразі почалися кадрові чистки в СБУ. На черзі органи прокуратури. Ми ж можемо констатувати, що силовий блок органів підпорядкований нині Офісу Президента напряму і безпосередньо.  Тепер з Банкової будуть чітко керувати ДБР, СБУ, ГПУ, БЕБ і поки частково МВС. Наслідки від такої зміни ми скоро побачимо. Але мусимо констатувати формально факт заміни політичних фігур в керівництві зазначених органів на “професійних гравців”. Що з цього вийде – сказати не важко, не стало би дійсно гірше. В умовах війни вже це буде не погано.

Віктор Ковальський