Увага інститутів громадянського суспільства: вас могут обвинувачувати в лобізмі.

Законопроєкти “Про лобізм” №3059-1 і №3059  надають широке визначення головного поняття, що дає підстави зарахувати до лобістської діяльності, наприклад, подання індивідуальних і колективних звернень до органів влади або посадових осіб. Під розуміння лобізму входить діяльність профспілок, ЗМІ, громадських об’єднань. Ні якіх запобіжників у різниці між лобізмом і громадським активізмом та адвокацією не надаєтьсмя.  І взаємодія громадськості з органами влади може бути розцінена як лобізм.

Слід зазначити, що у документах частково узаконює можливість державного тиску на громадські організації, зокрема їх зобов’язують щомісячно звітувати за лобістську діяльність, включаючи всі контакти із зазначенням часу, дати та місця, переліку учасників, інформації щодо тощо. Громоб’єднання мають ці звіти оприлюднювати на власних веб-сайтах. На відміну від них “Про правове та прозоре регулювання діяльності з лобіювання” №3059-2 визначає, що його норми не поширюються на громадські, суспільні чи професійні групи. При цьому автори документу розділяють законодавчу діяльність як державного, так і місцевого рівнів на лобіювання, адвокацію та публічні консультації. Недопрацюванням законотворців є відсутність визначення конкретних форм адвокації, напрямів та сфер адвокації, а також переліку організацій, яким надано право здійснювати таку діяльність. Цей проєкт вноситиме зміни до Закону України “Про громадські об’єднання”, чим закріплює право громадських об’єднань на свободу власної діяльності в межах законодавства, а також право на здійснення адвокації.

Також законопроєкт визначає адвокацію громадських об’єднань як діяльність, яка не має на меті прибутку та становить суспільний інтерес. Органам державної влади та місцевого самоврядування надано право залучати громадські об’єднання до вирішення питань місцевого значення, зокрема, шляхом проведення публічних консультацій, розроблення відповідних проєктів нормативно-правових актів, утворення консультативних органів. Даний законопроєкт визначає форми здійснення лобіювання в Україні. Зокрема, це участь у розробці проєктів нормативно-правових актів, співпраця з посадовими та службовими особами, підготовка законодавчих ініціатив, участь у засіданнях державних органів та їхніх комітетів тощо. Однією із формою лобізму може бути підготовка інформаційно-аналітичних матеріалів, проведення соціологічних досліджень щодо питань, які є предметом лобіювання, проведення заходів, що мають на меті вплинути на громадську думку. Законопроєкт №3059-2 пропонує запровадження Єдиного реєстру суб’єктів лобіювання та порядок їхнього звітування. Хоча за його нормами, звіт передбачений не настільки складний.

Проте законопроєкт “Про лобістську діяльність” №3059-3 несе загрози для громадянського суспільства в цілому. В ньому, зокрема текстуально, норми сформульовані як сукупність необ’єднаних за суттю приписів, визначень і термінів. Хоча в цьому законопроєкті розмежовується лобіювання та адвокацію.

У цілому законодавча ініціатива вимагає доопрацювання з метою збереження авторитету та репутації громадських організацій та профспілок. Інакше не чіткі визначення лобізму можуть створити шкоду для інститутів громадянського суспільства.