Верховний Суд – факт перебування водія в стані алкогольного сп`яніння може бути підтверджений за відсутності медичного висновку й показаннями свідків

Постанова Верховного Суду України від 01 грудня 2021 року у справі № 672/1402/17 (витяги)

Згідно з вироком ОСОБА_1 22 лютого 2017 року близько 00:30, керуючи автомобілем «Peugeot 406», порушуючи вимоги пунктів 10.1, 12.1, 12.4 Правил дорожнього руху, не врахував дорожньої обстановки, не вибрав безпечної швидкості руху, чим спричинив виїзд за межі проїзної частини з подальшим контактуванням транспортного засобу із бетонною електроопорою та стовбурами дерев, внаслідок чого пасажир ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження, не сумісні з життям, які перебувають у прямому причинному зв`язку з вчиненням дорожньо-транспортної пригоди, та загинув на місці події.

За вироком Городоцького районного суду Хмельницької області від 26 березня 2019 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

На підставі п. «д» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» ОСОБА_1 звільнено від відбуття призначеного покарання.

Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 13 квітня 2021 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись із постановленими щодо ОСОБА_1 судовими рішеннями, потерпілі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 звернулись до суду з тотожними за змістом касаційними скаргами, у яких вказують про незаконність, необґрунтованість та невмотивованість вироку Городоцького районного суду Хмельницької області

Мотиви ВСУ

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційних скаргах, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Апеляційний суд, залишаючи апеляційні скарги без задоволення, погодився з висновком місцевого суду про недоведеність факту перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння під час керування транспортним засобом в ДТП, оскільки показання свідків в частині того, що від ОСОБА_1 було чути запах алкоголю, з урахуванням інших наявних доказів по справі, не є безсумнівною обставиною, яка б свідчила про вчинення обвинуваченим злочину в стані алкогольного сп`яніння. Цей суд виходив з того, що факт перебування особи в стані алкогольного сп`яніння може бути констатовано за даних обставин лише медичним працівником чи експертом у відповідний процесуальний спосіб.

Водночас, розкривши в оскарженому судовому рішенні зміст показань свідків щодо стану алкогольного сп`яніння засудженого ОСОБА_1 апеляційний суд, всупереч приписам ст. 419 КПК, не навів належні і достатні мотиви до спростування доводів апеляційних скарг прокурора і потерпілих в цій частині.

Верховний Суд неодноразово зазначав про дотримання належного порядку встановлення факту перебування особи в момент вчинення злочину у стані алкогольного чи іншого сп`яніння шляхом дослідження і оцінки всієї сукупності доказів, зокрема і показань свідків, про що йдеться у постановах Касаційного кримінального суду Верховного Суду:

від 15 березня 2018 року у справі № 372/2291/16-к (провадження № 51-138км18), від 21 листопада 2019 року у справі № 564/590/17 (провадження

№ 51-2532км19), від 03 грудня 2019 року у справі № 571/1436/15-к (провадження

№ 51-1922км19), від 11 лютого 2020 року у справі № 643/20474/15-к (провадження

№ 51-8622км18).

Отже, касаційний суд доходить висновку, що суд першої інстанції вимог кримінального процесуального закону стосовно правил оцінки доказів не дотримався, що призвело до передчасного висновку про відсутність стану алкогольного сп`яніння як обставини, що обтяжує покарання, призначене ОСОБА_1 , та, з огляду на це, передчасного висновку про наявність підстав до застосування положень закону про амністію в аспекті правильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Отже, касаційні скарги потерпілих підлягають задоволенню частково, а ухвала апеляційного суду скасуванню.

Під час нового розгляду суду апеляційної інстанції необхідно врахувати наведене, повно, всебічно належним чином установити всі обставини, що мають істотне значення для застосування закону України про кримінальну відповідальність, та залежно від установленого ухвалити законне й обґрунтоване судове рішення.