in , , ,

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ ЗАБОРОНИВ РОЗКРИВАТИ ПЕРСОНАЛЬНІ ДАНІ АВТОРІВ КОМЕНТАРІВ ДО ПУБЛІКАЦІЙ НА ВЕБ-САЙТАХ

STANDARD VERLAGSGESELLSCHAFT mbH v. Austria (no. 3) (№ 39378/15)  (витяги)

Рішення в цій справі ухвалене Палатою 7 грудня 2021 року й набуде статусу
остаточного відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції.

Справа стосувалася рішень суду про розкриття медіа-компанією – заявником
інформації про реєстрацію користувачів, які розмістили своєї коментарі на її вебсайті
derStandard.at (вебсайт газети «Der Standard»).

Це сталося після коментарів, які нібито пов’язували політиків, зокрема, з корупцією чи неонацистами, які компанія-заявник видалила, хоча і відмовилася розкрити інформацію про коментаторів.

Реєструючись як користувач на вебсайті, що дозволяє коментувати статті, особи
мали зазначати свої імена та адреси електронних пошт і за бажанням поштові адреси.
На вебсайті конкретно вказувалося, що ця інформація публічно не буде
розголошуватися і що компанія-заявник розкриватиме її лише в разі, якщо цього
вимагає закон. Дискусійні форуми частково модерувалися. Були запроваджені
правила коментування та модерації. За твердженнями компанії-заявника, вона
переглядала 6000 коментарів на день, видаляючи багато з них, і надавала дані
користувачів, коли було зрозуміло, що права були порушені.

У 2012 році на сайті була опублікована стаття, яка стосувалася, зокрема, К. С., який
на той час був лідером регіональної політичної партії Die Freiheitlichen in Kärnten (FPK).
Під цією статтею було розміщено понад 1600 коментарів користувачів, один із яких був
таким:
«Корумповані політики-придурки забувають, [але] ми ні. ДЕНЬ ВИБОРІВ – ДЕНЬ
РОЗПЛАТИ!!!!!» (Korrupte PolitArschlöcher vergessen, wir nicht WAHLTAG IST ZAHLTAG!!!!!).

Компанія-заявник видалила коментарі, але відмовилася розкрити запитувану
інформацію.

У 2013 році було опубліковано інтерв’ю з Х. К., тодішнім членом національних
зборів і генеральним секретарем Австрійської партії свободи (Freiheitliche Partei
Österreichs – FPÖ)…
Компанія-заявник знову видалила коментар, але відмовилася розкривати
інформацію про користувача.

Судове провадження

К. С., FPK і Х. К. ініціювали окремі провадження проти компанії-заявника з метою
отримання користувацьких даних авторів коментарів для порушення проти них
цивільного та кримінального проваджень. У справі К. С. та FPK Верховний суд
зрештою зобов’язав компанію-заявника надати позивачам користувацькі дані,
дійшовши висновку про відсутність зв’язку між журналістською діяльністю
і незаконним втручанням у право компанії-заявника на свободу преси. Позивачі
продемонстрували наявність у них важливого правового інтересу в розкритті даних.
У справі Х. К. Верховний суд також розпорядився оприлюднити дані користувачів,
наводячи ті самі доводи, що й у попередньому рішенні.
Посилаючись на статтю 10 Конвенції (свобода вираження поглядів,) компаніязаявник скаржилася на рішення щодо розкриття персональної інформації про
користувачів її порталу новин.

Оцінка ЄСПЛ

Компанія-заявник стверджувала, що дані користувачів, про які йдеться,
є журналістськими джерелами, тому були захищені конфіденційністю редакційної
інформації так само, як і дані авторів листів від читачів, опублікованих у газеті. Вона
також стверджувала, що Верховний суд не врахував конкретних обставин коментарів
і не урівноважив конкуруючих прав, як того вимагає практика ЄСПЛ.

ЄСПЛ встановив, що оскільки коментатори зверталися до громадськості,
а не до журналіста, їх не можна вважати журналістськими «джерелами». Проте існував
зв’язок між публікацією компанією-заявником статей і розміщенням коментарів
66 Рішення, ухвалені ЄСПЛ за період із 01.11.2021 по 31.12.2021

ЄСПЛ
також дійшов висновку, що зобов’язання розкривати інформацію про користувачів
може мати стримувальний вплив на внесок в обговорення. Він нагадав, що Конвенція
не передбачає абсолютного права на анонімність в інтернеті. Проте анонімність
тривалий час є засобом уникнення помсти або небажаної уваги. Таким чином вона
здатна сприяти вільному обміну думками, ідеями та інформацією, зокрема, в інтернеті.
ЄСПЛ зауважив, що ця анонімність не буде ефективною, якщо компанія-заявник
не зможе захистити її своїми засобами. Тому її скасування було втручанням у право
компанії-заявника на свободу преси. ЄСПЛ постановив, що таке втручання мало
легітимну мету захисту репутації інших та було законним.

ЄСПЛ визначив, що національні суди загалом не урівноважили відповідних прав
і не надали достатніх причин виправданню втручання у права компанії-заявника.
Таким чином, рішення судів не були «необхідними в демократичному суспільстві»,
а тому мало місце порушення статті 10 Конвенції.

Висновок
Порушення статті 10 Конвенції (свобода вираження поглядів).

Рейтинг публікації

Коментарі

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Loading…

0

Верховний Суд – факт перебування водія в стані алкогольного сп`яніння може бути підтверджений за відсутності медичного висновку й показаннями свідків

Збільшується привабливість бізнес-сервісів і ЗМІ