Верховний Суд – умови настання кримінальної відповідальності за носіння холодної зброї, не можна посилатися на постанови Пленуму ВСУ, які втратили чинність

Постанова Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 333/2341/19

Вироком Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 02 березня 2020 року ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 201, ч. 2 ст. 263 КК України та виправдано у зв`язку з недоведеністю, що в його діях є склад кримінальних правопорушень.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 26 листопада 2020 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

Органом досудового розслідуванняОСОБА_1 обвинувачувався у закінченому замаху на контрабанду зброї, носінні та збуті іншої холодної зброї без передбаченого законом дозволу, за таких обставин.

Так, ОСОБА_1 , 08 лютого 2018 року маючи злочинний умисел на вчинення контрабанди холодної зброї, досягнув згоди з невстановленим мешканцем м. Москви, Російської Федерації на ім`я ОСОБА_3 на продаж двох ножів, оголошення щодо яких розмістив в мережі Інтернет, за 96 доларів США, що становить, відповідно до курсу НБУ, 2441 грн, та переміщення їх через митний кордон України, з приховуванням від митного контролю. В подальшому, ОСОБА_1 та невстановлена досудовим розслідуванням особа на ім`я ОСОБА_3 погодили відправку двох ножів через водія автобуса міжнародного сполучення «Бердянськ – Москва», під виглядом запчастин для автомобіля.

Після цього, ОСОБА_1 за місцем свого проживання ( АДРЕСА_1 ) з метою приховування від митного контролю, упакував два ножі способом, що унеможливлює огляд та виявлення при проведенні митного контролю, та зробив напис на пакунку «Москва ОСОБА_3 », за попередньою домовленістю з невстановленою особою на ім`я ОСОБА_3 .

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді першої інстанції з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотного порушення вимог кримінального процесуального закону.

Проаналізувавши зміст оскаржених судових рішень, касаційний суд прийшов до висновку, що рішення суду про відсутність у діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України за кваліфікуючою ознакою «носіння іншої холодної зброї без передбаченого законом дозволу», є необґрунтованим.

Так, ч. 2 ст. 263 КК України передбачено кримінальну відповідальність заносіння, виготовлення, ремонт або збут кинджалів, фінських ножів, кастетів чи іншої холодної зброї без передбаченого законом дозволу.

Суд першої інстанції, як на підставу виправдання ОСОБА_1 у кримінальному правопорушенні, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України за кваліфікуючою ознакою «носіння іншої холодної зброї без передбаченого законом дозволу», зазначив, що ножі були упаковані таким чином, що їх неможливо швидко використати, а тому відсутня об`єктивна сторона складу злочину.

Суд апеляційної інстанції, залишаючи апеляційну скаргу прокурора в цій частині без задоволення, не навів в ухвалі переконливих доводів та підстав щодо їх спростування, а лише продублював висновки, викладені у вироку суду першої інстанції, щодо виправдання ОСОБА_1 у носінні іншої холодної зброї без передбаченого законом дозволу, у зв`язку з неможливістю швидкого використання ножів та застосування їх як холодної зброї.

Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про розкрадання, виготовлення, зберігання та інші незаконні діяння зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами» № 6 від 08 липня 1994 року незаконне носіння холодної та вогнестрільної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів або вибухових речовин є умисною, без відповідного дозволу, дією по їх переміщенню, транспортуванню винною особою безпосередньо при собі (в руках, в одежі, сумках, спеціальних футлярах, в транспортному засобі тощо) за умови можливості швидкого їх використання.

Проте, ані судом першої інстанції, ані апеляційним судом, не взято до уваги те, що Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про розкрадання, виготовлення, зберігання та інші незаконні діяння зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами» № 6 від 08 липня 1994 року втратила чинність відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про викрадення та інше незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими пристроями чи радіоактивними матеріалами» №3 від 26 квітня 2002 року, в якій відсутнє посилання на швидке використання.

Таким чином, апеляційним судом залишено без уваги вищезазначене та прийнято передчасне рішення щодо відсутності в діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України за кваліфікуючою ознакою «носіння іншої холодної зброї без передбаченого законом дозволу».