in

Чи допустима незмінність керівного складу НААУ? Загрози від законопроекту № 7025

Чи допустима незмінність керівного складу НААУ?

Загрози від законопроекту № 7025

 Перш ніж перейти до законопроекту № 7025 від 04.02.2022 р. «Про саморегулівні організації», наведу коротку преамбулу. У 2012 році, тоді ще «злочинною владою», на заміну Закону «Про адвокатуру» було прийнято Закон «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». На  цій основі тоді було створено Національну асоціацію адвокатів України – професійну самоврядну організацію, що автоматично включила до кола своїх членів усіх адвокатів України.

Коли проблему створив закон

І хоча створення НААУ супроводжувалося непростими процесами, все ж багатьма новий закон сприймався з ентузіазмом. Адже саме до такого розвитку адвокатури – як самоврядної спілки – схилялася істотна частина юридичної спільноти (дивись, наприклад, Меморандум про концептуальні положення щодо реформування законодавства про адвокатуру, погоджені Спілкою адвокатів України та Асоціацією правників України від 29 лютого 2008 р.).

Чи мав Закон «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» недоліки? На мій погляд, як і будь-який новий закон – безумовно. Зокрема, до таких недоліків, у подальшому набувших розголосу в ЗМІ, можна віднести закладене законом домінування центральної організації – Ради адвокатів України, над регіональними адвокатськими утвореннями. Яскравим прикладом такого протистояння є неодноразове скасування РАУ результатів виборів до Ради адвокатів м. Києва, зокрема в 2016 (за головування І. Рафальської) і 2021 році (за головування П. Рябенка), і це при абсолютно різному персональному складі зазначеної Ради!

Причини до іміджево руйнівних протистоянь в адвокатурі, на мій погляд, криються не в персональному непорозумінні між адвокатами, а в самому законі. По-перше, якщо він дає РАУ значний вплив на рішення регіональних організацій, то згадуються слова Станіславського про рушницю в першому акті… По-друге, закон допустив можливість занадто значних відрахувань доходів НААУ на користь центрального апарату, що неминуче призводить до формування «міністерства адвокатів».  І, по-третє, закон недостатньо відділив дисциплінарні палати адвокатів від інших функцій Національної асоціації адвокатів України, і при цьому не забезпечив достатню інституційну незалежність членів КДКА, не чітко визначив основи дисциплінарної відповідальності адвокатів (дивись, із необхідними відмінностями, рішення ЄСПЛ «Oleksandr Volkov v. Ukraine»).

Проте загалом Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» містив певні запобіжники до узурпації впливу на адвокатуру «Центру», тобто РАУ. Адже в ч. 3 ст. 55 Закону містилася чітка умова: одна й та сама особа не може бути головою, заступником голови, секретарем або членом Ради адвокатів України більше ніж два строки поспіль. Аналогічні умови, стосовно регіональних організацій, містила ч. 3 ст. 48 закону.

Вказані положення Закону, зокрема стаття 55, повністю відповідають основним принципам правової системи України – верховенство права та демократизм. Крім того, вони виступають однією з гарантій незалежності адвоката від будь-якого втручання, як фундаментальної умови справедливого правосуддя, в тому числі незалежності адвоката від керівництва органів адвокатури.

Із практики ЄСПЛ

Навіть у першому відомому рішенні Європейського суду з прав людини на тему професійних організацій («Le Compte, Van Leuven and De Meyere v. Belgium», 1981, §§ 64- 65) чітко зазначається, що професійні асоціації, хоча за загальним правилом і не підпадають під гарантії ст. 11 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (свобода асоціацій), але при цьому, для сумісності з Конвенцією, не повинні набувати ознак, властивих асоціаціям тоталітарних режимів. Адже тоталітарні режими часто зловживали такими утвореннями, як професійні асоціації для протидії справжній демократії.

Здалось би, питання далі є очевидним, і вже в червні 2022 року нас неминуче очікує фундаментальне оновлення керівного складу НААУ. Адже в переважної більшості членів Ради адвокатів України, у тому числі її голови Л. Ізовітової та її заступника В. Гвоздія, які за посадами є членами РАУ, цього літа спливає другий п’ятирічний строк їх перебування на посаді.

Однак, незважаючи на гучні гасла повного оновлення влади, представниками правлячої партії Слуга народу, зокрема й Голова Верховної Ради Руслан Стефанчук, підготували законопроект № 7025 від 04.02.2022 р. «Про саморегулівні організації», Прикінцеві та перехідні положення якого пропонують внести зміни до ст. 48 і 55  Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» і прибрати із закону обмеження двома строками підряд перебування адвоката на керівних посадах у РАУ або відповідній регіональній організації. На жаль, пояснювальна записка до вказаного суттєвого законопроекту обмежується лише трьома аркушами та взагалі не містить мотивів до такої ініціативи. Іншим словами, замість зменшення можливих негативних тенденцій від централізації адвокатури, законопроект пропонує прямо протилежні, абсолютно недемократичні положення.

Замість висновку

Не стану висувати конспірологічних версій, чи пов’язане внесення народними депутатами провладної партії до законопроекту № 7025 таких положень у частині допустимості незмінності керівництва Національної асоціації адвокатів України (зміни до ст. 55 Закону) з відставкою 24 січня цього року членів Вищої ради правосуддя, обраних адвокатським самоврядуванням – П. Гречківського й
О. Маловацького, що фактично зупинило діяльність ВРП, і якщо спекулювати на цій темі, корелюють дії депутатів із раніше прийнятим рішенням РАУ від 9 серпня 2021 року в якому зазначено: «через дискримінаційні вимоги до членів Вищої ради правосуддя, закладені в закон № 1635-ІХ, враховуючи відсутність конституційних основ для формування Етичної ради ВРП з переважним правом голосу міжнародних експертів, а також обмеження  незалежності членів ради при прийнятті ними рішень у межах наданих їм повноважень». Фактично ж цим пропонувалося адвокатурі відмовитися від участі в процесі формування ВРП на оновлених засадах, запропонованих міжнародними партнерами.

Проте, на мій погляд, очевидно інше: зняття в українській адвокатурі такого запобіжного чинника, як обмеження особи в перебуванні на керівній посаді двома строками, створює реальні загрози до авторитаризму в адвокатурі України.

До того ж загрози від законопроекту № 7025 не обмежуються вказаними положеннями. Для прикладу, вказаний законопроект законодавчо закріплює існування Вищої школи адвокатів. Проте істотне розширення та заформалізація вимог до підвищення адвокатом кваліфікації (виключно через відповідну школу, як розуміється мною, створює, знову ж таки, значні ризики залежності адвоката від керівництва такої школи, НААУ та дисциплінарних палат адвокатського самоврядування.

Але повторюся, на мій погляд, головною загрозою від законопроект № 7025 для адвокатури, правосуддя та демократії  є пропоноване ним нехтування принципом обов’язкової оновлюваності персонального складу керівних органів професійної асоціації адвокатів. Навряд чи таких невмотивований підхід, пропонований даним законопроектом, є сумісним із принципом верховенства права та Європейською конвенцією з прав людини.

Валерій Буняк,

адвокат, керуючий партнер Адвокатського об’єднання «Bsb partners»

Рейтинг публікації

17 points
Upvote Downvote

Written by admin

Коментарі

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Loading…

0

МІНЮСТ ПОПЕРЕДЖАЄ: ЗА СЕКСИЗМ У РЕКЛАМІ – ШТРАФ

Верховний Суд – умови настання кримінальної відповідальності за носіння холодної зброї, не можна посилатися на постанови Пленуму ВСУ, які втратили чинність