Вітчизняна трансплантологія: проблеми та перспективи

Вв Україні з трансплантацією поки більше проблем, ніж перспекктив.
Хоча пересадка органів набирає обертів. Але в цілому операцій ще мало, та й вартість їх в цьому році серйозно виросла. Тим більше серед українців ходить чимало міфів про трансплантологію. Наприклад, про те, що органи після забору продають багатим, оскільки тільки вони можуть оплатити дорогу операцію. Більш того, лякають: мовляв, уже й без дозволу вирізають органи. Так пересадка органів подорожчала.

Розмови про вартість органів виникли не на порожньому місці. Цього літа Кабмін оновив розцінки на трансплантацію внутрішніх органів.

Пересадка печінки від живого донора тепер коштує 1 579 165 грн (у 2020 році було 971 169 грн), а від померлого посилання – 1 428 734 грн (в 2020-м, – 929 125 грн); пересадка нирки – від 801 071 грн (397 884 грн) і 788 314 грн (357 359 грн) відповідно. Пересадку кісткового мозку від нерідного донора оцінили в 2 484 470 грн (в 2020-м – 1 360 141 грн), а від родинного донора посилання – 1 874 969,08 грн (1 360 141,36 грн).

За вартістю пересадки серця лікарні готують власні розрахунки, аналізуючи вже виконані операції. Тарифи на цей вид трансплантації теж будуть зростати. У 2019 трансплантація серця / комплексу “серце-легені” обходилася від 535 тис. грн.

Але для пацієнтів трансплантація є безкоштовною – операцію оплачують за рахунок держбюджету. Як зазначив глава МОЗ Віктор Ляшко, в Україні ціни конкурентні, але вони все одно нижче, ніж в сусідній Білорусі, яка посідає перше місце на пострадянському просторі за кількістю операцій з трансплантації, або країнах Європи. А найбільший запит в Україні – на пересадку нирок. Щорічно орган необхідний понад 2000 осіб. В трансплантації печінки потребують близько 1000 пацієнтів, серця і легенів – приблизно 300.

“У 2019 ми провели 78 операцій з пересадки органів, в 2020 році – 129, за шість місяців цього року здійснили 126 операцій. Уже можна говорити, що за підсумками року результат буде ще краще. Подальший розвиток трансплантації залежить від багатьох факторів. Це і вдосконалення регуляторної бази, і розвиток інфраструктури. Але, на думку фахівців, головне на сьогодні – залучення та навчання кваліфікованих фахівців. Галузі потрібно зацікавити досвідчених хірургів – якісні кадри сьогодні грають провідну роль в процесі розвитку трансплантології “, – зазначив глава парламентського комітету з охорони здоров’я Михайло Радуцький.

Президент Володимир Зеленський заявив про те, що Україна з радістю прийняла б на ПМЖ трансплантологів з Білорусі – до речі, саме в цю країну їздили на лікування українці, яким не могли допомогти на батьківщині.

У МОЗ анонсували створення в системі “Дія” окремої опції, за допомогою якої українці зможуть дати згоду на посмертне донорство органів. Адже у нас, на відміну від тієї ж Білорусі, на законодавчому рівні діє презумпція незгоди на донорство після смерті.

Житель Рівненської області ошелешив розповіддю про те, що його родичі навідріз відмовилися давати дозвіл на забір органів його вмираючого брата. “Як порахували родичі, це не по-людськи ховати без нирок і серця. А головне – за це не заплатять. Ось якби гроші запропонували, тоді інша справа. А то ж, на їхню думку, органи купують багаті, які їх забирають у бідних. І переконати їх було неможливо. І це при тому, що, як казав лікар, ще не факт, що після дозволу його внутрішні органи комусь підійдуть. А раптом Серьога врятував би комусь життя, але ми про це не дізнаємося “, – розповідали ЗМІ родичи.

Як зазначає президент Асоціації транспланто-координаторів України Ігор Писаренко, родичі можуть не дати згоду на вилучення органів, незважаючи на вмовляння, і це звичайне явище. “Якщо ми нічого не робимо, не розповідаємо, що, як і чому, то і результат відповідний. Сьогодні згоду дають родичі лише в половині випадків. Якщо ж ми підготуємо фахівців, транспланто-координаторів, які будуть професійно спілкуватися, знайдуть необхідні слова , тоді відсоток може вирости до 80. у всьому світі така цифра. Але Україні потрібна діагностика смерті мозку. А сьогодні є проблеми, оскільки вона відсутня навіть в великих регіонах. Відділення реанімації не оснащені технічно. Однією з діагностик смерті мозку є перебування в кваліфікованому відділенні реанімації, де є ШВЛ з газоаналізатором, тобто правильно проходить вентиляція легенів. у нас тільки 5% відділень оснащені ШВЛ з газоаналізаторами. Недарма Україна посідає перше місце по смерті від ковіда в реанімації “, – розповідають лікари.

Як підкреслює Ігор Писаренко, ніхто органи не продає і продавати не може. А про те, що органи пересаджують не тільки бідним, а й людям багатим, говорити не приходиться.

“Часто родичі донорів запитують: а кому дістанеться орган, але це медична таємниця і про це не говорять. Як я пояснюю, як що десь через півроку, хтось зможете про це дізнатися, але за згодою другої сторони. А іноді люди дізнаються миттєво про те, хто став донором. Це коли в маленькому містечку гине раптово чоловік, і родичі дають згоду на вилучення. Вони часто хочуть знати, кому дістанеться орган, і реципієнт теж – щоб в церкві поставити свічку за упокій донора “, – розповідає Ігор Писаренко .

Як підкреслює трансплантолог-координатор, в законі про трансплантацію ще дуже багато прогалин, які потрібно виправляти. Наприклад, прижиттєве згоду з занесенням в базу, яка була створена з великими корупційними скандалами, так і не запрацювала, оскільки доступ до неї має обмежена кількість людей, і серед них немає транспланто-координаторів. Та й прижиттєве згоду на донорство, де б воно не було зареєстровано, нічого не означає. Тому що якщо є родичі і вони, як правило, не погодяться.

“Можна написати де завгодно про прижиттєву згоду на посмертне донорство, але не всі зможуть стати донорами. Плюс – ще є маса медичних протипоказань: виявлений рак, вірусні захворювання, діабет тощо. Наприклад, в Запорізькій лікарні швидкої допомоги було діагностовано 12 смертей, проведено вісім бесід і шість дали згоду на вилучення, але все було проведено три трансплантації. Інші органи не підійшли “, – говорить Писаренко.

Втім, незважаючи на всі нюанси, українці за життя намагаються стати донорами. Але за гроші і не дивлячись на те, що це незаконно. За оцінками Всесвітньої організації охорони здоров’я, на чорному ринку щорічно відбувається понад сотні тисяч  продажів людських органів. Найчастіше на продаж виставляють нирку, так як і з одного, в принципі, можна жити. Ціна питання висока – від $ 150 тис. До півмільйона. Лідерами цього ринку є азійські та латиноамериканські країни.

За публікаціями у ЗМІ.