ВС пояснив, на яких суб’єктів покладається виконання ухвал про дозвіл на обшук житла, іншого володіння особи і чи можливе передоручення

Системне тлумачення процесуальних норм, передбачених п. 3 ч. 2 ст. 40, ст. 236 КПК України, дає підстави для висновку про те, що виконання ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи покладається на слідчого або прокурора і не може бути доручене відповідним оперативним підрозділам.

Такого висновку дійшла об’єднана палата Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, розглянувши касаційну скаргу прокурора на ухвалу апеляційного суду щодо особи, яку орган досудового розслідування обвинувачував у тому, що вона придбала за невстановлених обставин особливо небезпечний наркотичний засіб – канабіс, зберігала його при собі, а згодом збула (ч. 2 ст. 307 КК України). Місцевий суд виправдав особу у зв’язку з недоведеністю її винуватості у вчиненні кримінального правопорушення. Апеляційний суд залишив вирок без змін.

У цьому кримінальному провадженні однією з підстав визнання недопустимими результатів обшуку було те, що він був проведений оперативним працівником за дорученням слідчого. Цей висновок узгоджується з висновком, викладеним у постанові колегії суддів Другої судової палати ККС від 29 січня 2019 року у справі № 466/896/17 (провадження № 51-7759км18), обставини якої є подібними до тих, що наявні у цій справі.

Проте, на думку колегії суддів Першої судової палати, необхідно відступити від цього висновку, який ґрунтується на неправильному тлумаченні процесуального закону, що й стало підставою для передачі кримінального провадження на розгляд об’єднаної палати.

ОП ККС ВС вказала, що попри загальну норму про те, що оперативні підрозділи органів Національної поліції, органів безпеки, Національного антикорупційного бюро України, органів Державного бюро розслідувань, органів Бюро економічної безпеки України, органів Державної прикордонної служби України, органів, установ виконання покарань та слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України здійснюють слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії в кримінальному провадженні за письмовим дорученням слідчого, дізнавача, прокурора, а підрозділ детективів, оперативно-технічний підрозділ та підрозділ внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України – за письмовим дорученням детектива або прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (ч. 1 ст. 41 КПК України), в ч. 1 ст. 236 КПК України закріплено норму, що ухвала про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи може бути виконана слідчим чи прокурором, винятків для оперативних підрозділів не передбачено. В жодній іншій статті КПК України, яка стосується порядку проведення слідчих (розшукових) дій, аналогічної норми немає.

Постанова ОП ККС ВС у справі № 663/820/15-к (провадження № 51-2075кмо20) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/101829915.

Окрема думка судді – https://reyestr.court.gov.ua/Review/101829965.

Із цією та іншими правовими позиціями Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду – lpd.court.gov.ua/login.