Ковальський Віктор
ПРЕДСТАВЛЯЄМО ТОП-РІШЕННЯ ВІД ВЕРХОВНОГО СУДУ У 2021 Р ЗА ВЕРСІЄЮ ГРУПИ “ПОЗИЦІЇ ВИЩИХ СУДІВ УКРАЇНИ”.
МОТИВОВАНІ ДОПОВНЕННЯ (В КОМЕНТАХ) ВІТАЮТЬСЯ.
МОЖЛИВО І, НАВІТЬ, БАЖАНО, НАДАТИ ОЦІНКУ ТОМУ ЧИ ІНШОМУ РІШЕННЮ У ОКРЕМОМУ КОМЕНТІ ШЛЯХОМ ЗАЗНАЧЕННЯ ЙОГО ПОРЯДКОВОГО НОМЕРУ.
ОТЖЕ, –
1. Установивши, що особа повністю вніс обумовлену в договорі суму, а забудовник не забезпечило отримання позивачем завершеної будівництвом квартири, суд дійшов висновку, що позивач вправі вимагати стягнення з відповідача пені у розмірі, встановленому частиною п`ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» в межах річного строку позовної давності. При цьому, при розрахунку суми пені судом застосовано положення частини третьої статті 551 ЦК України.
Постанова 04 лютого 2021 року справа № 607/1579/19 провадження № 61-13761св20 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Установивши, що ОСОБА_1 виконав умови договору, повністю вніс обумовлену в договорі суму, а ТОВ «Будова-Захід» допустило істотне порушення умов договору і не забезпечило отримання позивачем завершеної будівництвом квартири, на час розгляду справи готовність незавершеного будівництва становить 3%, при тому, що планове завершення будівництва встановлено – ІІ квартал 2014 року, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку, що позивач вправі вимагати стягнення з відповідача пені у розмірі, встановленому частиною п`ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» в межах річного строку позовної давності (частина друга статті 258 ЦК України). При цьому, при розрахунку суми пені судом застосовано положення частини третьої статті 551 ЦК України.
За характером ці правовідносини подібні до положень статті 875 ЦК України (договір будівельного підряду), а отже, з урахуванням установлених у цій справі обставин, суди правильно виходили з того, що правовідносини між будівельною компанією (виробником) ТОВ «Будова-Захід», вид діяльності якого є будівництво житлових і нежитлових будівель, і позивачем, як споживачем (замовником), слід кваліфікувати у цій справі, як угоду про послугу – будівництво житла.
2. В силу судового рішення позивач мала законні очікування на стягнення з банку коштів за вкладом без додаткового звернення до Фонду із вимогою про її включення до реєстру (списку) вкладників для здійснення виплат.
Постанова 01 лютого 2021 року справа № 761/8453/19 провадження № 61-11532св20 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Встановивши, що позивач ще до початку процедури ліквідації банку неодноразово зверталася із заявами до останнього про повернення суми вкладу, проте банк свої зобов`язання не виконав, тому позивач звернулася за захистом своїх прав до суду з позовом про повернення банківського вкладу та рішенням від 15 березня 2016 року її позов задоволено частково, стягнуто банківський вклад та відсотки за користування вкладом, вказане судове рішення набрало законної сили, але не виконано, та враховуючи, що Фонд був обізнаний щодо вимоги позивача про повернення суми її вкладу, оскільки Уповноважена особа ФГВФО на ліквідацію ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» приймала участь у розгляді справи як повноважений представник банку, проте ніяких дій щодо належного виконання судового рішення та включення вимог позивача до реєстру акцептованих кредиторів не здійснив, суди дійшли правильного висновку про задоволення позову, адже позивач мала законні очікування на стягнення з банку коштів за вкладом без додаткового звернення до Фонду із вимогою про її включення до реєстру (списку) вкладників для здійснення виплат.
3. Право відмови від апеляційної чи касаційної скарги захисника, поданої в інтересах підозрюваного, обвинуваченого чи засудженого, належить виключно тій особі, яка її подала, тобто захиснику. Підозрюваний, обвинувачений, засуджений не мають права відмовитися від апеляційної чи касаційної скарги захисника.
ПОСТАНОВА 22 лютого 2021 року справа № 481/1754/18 провадження № 51-1579 кмо 20 Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду
… право відмови від апеляційної чи касаційної скарги захисника, поданої в інтересах підозрюваного, обвинуваченого чи засудженого, належить виключно тій особі, яка її подала, тобто захиснику. Підозрюваний, обвинувачений, засуджений не мають права відмовитися від апеляційної чи касаційної скарги захисника.
У разі незгоди підозрюваного, обвинуваченого чи засудженого із апеляційною чи касаційною скаргою захисника (обгрунтуванням, мотивами, вимогами скарги тощо), вони мають право заявити про це до або під час судового засідання і суд має право врахувати їх позицію при вирішенні скарги.
4. Саме по собі набрання законної сили рішенням суду про стягнення з боржника або поручителя заборгованості за кредитним договором не змінює та не припиняє ані кредитного договору, ані відповідного договору поруки, доки не виникне договірна чи законна підстава для такого припинення.
Постанова 26 січня 2021 року Справа № 522/1528/15-ц Провадження № 14-67цс20 Велика Палата Верховного Суду
Велика Палата Верховного Суду відступає від висновку, сформульованого в постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18), згідно з яким наявність рішення суду про стягнення кредитної заборгованості саме по собі свідчить про закінчення строку дії договору; на правовідносини, які виникають після ухвалення рішення про стягнення заборгованості, порука не поширюється, якщо інше не встановлене договором поруки. Велика Палата Верховного Суду вважає, що наявність рішення суду про стягнення кредитної заборгованості свідчить, що суд дійшов висновку про те, що строк виконання зобов`язання настав, причому саме за тією вимогою, яку задоволено судом, та встановив наявність обов`язку відповідача (відповідачів) сплатити заборгованість.
52. Отже, саме по собі набрання законної сили рішенням суду про стягнення з боржника або поручителя заборгованості за кредитним договором не змінює та не припиняє ані кредитного договору, ані відповідного договору поруки, доки не виникне договірна чи законна підстава для такого припинення.
5. Відсутність наслідків у вигляді розладів здоров`я внаслідок душевних страждань, психологічних переживань не свідчить про те, що позивач не зазнала психологічних страждань та розчарувань, а отже і не свідчить про те, що моральної шкоди не завдано.
ПОСТАНОВА 17 березня 2021 року справа № 420/239/20 провадження № К/9901/1771/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
55. Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 464/3789/17. Зокрема, Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту (п. 49). Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження – емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (п.52). Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого (п. 56).
56. Відсутність наслідків у вигляді розладів здоров`я внаслідок душевних страждань, психологічних переживань не свідчить про те, що позивач не зазнала психологічних страждань та розчарувань, а отже і не свідчить про те, що моральної шкоди не завдано.
58. Таким чином, психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров`я, можуть свідчить про заподіяння їй моральної шкоди.
6. Індивідуальне право (інтерес) відмовитися від щеплення батьками дитини при збереженні обсягу права дитини на здобуття освіти протиставляється загальному праву (інтересу) інших батьків та їх дітей, які провели щеплення, перед направленням дитини для здобуття освіти до освітніх закладів з метою досягнення загального блага у формі права на охорону здоров`я.
Постанова 10 березня 2021 року справа № 331/5291/19 провадження № 61-17335св20 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
… вирішуючи питання про співвідношення норм статей 3 та 53 Конституції України, не можна не визнати пріоритетність забезпечення безпеки життя, здоров`я і безпеки людини над правом на освіту.
Інтереси однієї особи не можуть домінувати над інтересами держави в питанні забезпечення безпеки життя і здоров`я його громадян.
7. Якщо право вимоги відступається за плату (так званий продаж боргів), то сторони у відповідному договорі мають визначити ціну продажу цього майнового права. Можлива різниця між вартістю права вимоги та ціною його продажу може бути обумовлена ліквідністю цього майнового права та сама по собі (за відсутності інших ознак) не свідчить про наявність фінансової послуги, яка надається новим кредитором попередньому.
… відступлення права вимоги за кредитним і забезпечувальним договорами є можливим не тільки на користь фінансових установ за обставин, коли попередній кредитор (банк) був позбавлений банківської ліцензії та перебував у процедурі ліквідації.
ПОСТАНОВА 16 березня 2021 року Справа № 906/1174/18 Провадження № 12-1гс21 Велика Палата Верховного Суду
8. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом. При цьому вираз «відповідальності, встановленої законом» не обмежується застосуванням до правопорушника виключно наслідків, передбачених Сімейним кодексом України. Видом такої відповідальності може бути, у тому числі, покладення на особу обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду яка може полягати у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.
Постанова 21 квітня 2021 року справа № 2-3897/10 провадження № 61-6791св20 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
9. Отримання показань від свідка в той час коли уже існували дані, що його буде визнано підозрюваним чи обвинуваченим, тобто всупереч наявності у такої особи права на мовчання та свободи від самовикриття, може бути визнано істотним порушенням прав людини і основоположних свобод.
Постанова 18 травня 2021 року справа №162/512/16-к провадження № 51-261км21 Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду
… законодавцем заборонено стороні обвинувачення вчиняти дії, спрямовані на примушування будь-якої особи до визнання винуватості або говорити з приводу підозри чи обвинувачення, а вчинення дій всупереч цій забороні має визнаватися істотним порушенням прав людини і основоположних свобод.
Так, пунктом 1 частини третьої статті 87 КПК України передбачено, що недопустими доказами є також докази, що були отримані з показань свідка, який надалі був визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні.
Зміст цієї норми права вказує на те, що вона має застосовуватися за умови, коли на час отримання показань від свідка уже існували дані, що його буде визнано підозрюваним чи обвинуваченим, але, всупереч наявності у такої особи права на мовчання та свободи від самовикриття, слідчий чи прокурор вчиняє дії, спрямовані на отримання показань від неї. Саме такі дії, а не власне факт отримання показань від свідка, який надалі був визнаний підозрюваним чи обвинуваченим, мають визнаватися істотним порушенням прав людини і основоположних свобод.
10. Підставою діяння, пов`язаного з ризиком, виступає наявність об`єктивної ситуації, такої як наявність реальної чи потенційної небезпеки (наприклад, небезпека захоплення території ворогом при військовому ризику). На відміну від злочинної самовпевненості, коли особа легковажно розраховує лише на деякі об`єктивні чи суб`єктивні фактори, що можуть запобігти настанню наслідків, в умовах виправданого ризику особа повинна здійснити достатні заходи для відвернення шкоди охоронюваним кримінальним законом інтересам.
Постанова 21 травня 2021 року справа № 185/12161/15-к провадження № 51-6169 км 20 Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду
Оцінюючи дії ОСОБА_1 органи досудового розслідування та суд повинні були врахувати, що відповідно до ст. 42 КК України не є кримінальним правопорушенням діяння (дія або бездіяльність), яке заподіяло шкоду правоохоронюваним інтересам, якщо це діяння було вчинене в умовах виправданого ризику для досягнення значної суспільно корисної мети. Ризик визнається виправданим, якщо мету, що була поставлена, не можна було досягти в даній обстановці дією (бездіяльністю), не поєднаною з ризиком, і особа, яка допустила ризик, обґрунтовано розраховувала, що вжиті нею заходи є достатніми для відвернення шкоди правоохоронюваним інтересам.
11. Час, який адвокат витрачає на дорогу для участі у судовому засіданні, є складовою правничої допомоги і підлягає компенсації нарівні з іншими витратами.
ПОСТАНОВА 25 травня 2021 року Справа №910/7586/19 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду
…беручи на себе обов`язок щодо здійснення представництва інтересів клієнта в суді, адвокат бере на себе відповідальність не лише за якусь одну дію, наприклад написання процесуального документу чи виступ у суді, а бере на себе обов`язок по вчиненню комплексу дій, метою яких є забезпечення реалізації та захисту прав і обов`язків клієнта.
3.47. Отже, участь у судовому засіданні являє собою не формальну присутність на ньому, а підготовку адвоката до цього засідання, витрачений час на дорогу до судового засідання та у зворотному напрямку, його очікування та безпосередня участь у судовому засіданні.
3.48. Такі стадії представництва інтересів у суді, як прибуття на судове засідання та очікування цього засідання є невідворотними та не залежать від волі чи бажання адвоката. При цьому паралельно, вчиняти якісь інші дії на шляху до суду чи під залом судового засідання адвокат не може та витрачає на це свій робочий час.
3.49. З огляду на що колегія суддів вважає, що такі стадії, як прибуття до суду чи іншої установ та очікування є складовими правничої допомоги, які в комплексі з іншими видами правничої допомоги сприяють забезпеченню захисту прав та інтересів клієнта.
3.50. З урахуванням наведеного час, який адвокат витрачає на дорогу для участі у судовому засіданні, є складовою правничої допомоги і підлягає компенсації нарівні з іншими витратами.
12. Саме на суд покладено обов’язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. З огляду на це у разі неправильної кваліфікації позивачами змісту правовідносин не можуть наступати негативні для позивача наслідки, навіть за формальних підстав.
ПОСТАНОВА 08 червня 2021 року Справа № 662/397/15-ц Провадження № 14-20цс21 Велика Палата Верховного Суд
Суд, який розглядає справу, має право і зобов`язаний самостійно визначити та кваліфікувати правовідносини, які виникли між сторонами, та застосувати відповідну норму права чи закон, який регулює спірні правовідносини. Відмовою в задоволенні позову з підстав неналежного правового обґрунтування позивачами підстав позову фактично встановлено обмеження самої можливості розгляду заявленого позивачами позову та не враховано гарантованого національним і міжнародним законодавством права особи на доступ до правосуддя.
13. Безпідставно набуті грошові кошти не підлягають поверненню, якщо потерпіла особа знає, що в неї відсутнє зобов`язання (відсутній обов`язок) для сплати коштів, проте здійснює таку сплату, оскільки вказана особа поводиться суперечливо, якщо згодом вимагає повернення сплачених коштів. Позивач, перераховуючи кошти відповідачу, які сторони спільно витрачали, знав, що між ними відсутнє зобов`язання (відсутній обов`язок), а тому поведінка позивача є суперечливою (тобто, потерпіла особа вільно і без помилки погодилася на настання невигідних для себе наслідків).
Постанова 04 серпня 2021 року справа № 185/446/18 провадження № 61-434св20 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
У січні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів.
Позов мотивований тим, що в липні 2017 року ОСОБА_1 познайомився з ОСОБА_2 . У подальшому між сторонами виникли дружні відносини та плани на ведення спільної підприємницької діяльності. У період із серпня 2017 року до грудня 2017 року він здійснював періодичне перерахування грошових коштів на поточний рахунок відповідачки (п/р НОМЕР_1 в АТ «ОТП БАНК», МФО 300528) окремими платежами на загальну суму 1 330 000,00 грн. Вказані грошові кошти перераховувалися відповідачці для початку спільного бізнесу (придбання товару та інше). Оскільки ОСОБА_1 довіряв відповідачці, то погоджені умови ведення спільного бізнесу не закріплялися в письмовому договорі.
14. Правовою підставою для відшкодування шкоди може бути систематичне прийняття відповідних рішень без проведення згідно з вимогами КПК України перевірки заяви про злочин, що свідчить про протиправну бездіяльність посадових осіб відповідача, надмірну тривалість досудового розслідування, що спростовує доводи касаційної скарги.
Постанова 21 липня 2021 року справа № 646/7015/19 провадження № 61-1452св21 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Прокуратури Харківської області, Державної казначейської служби України, в якій просила захистити її конституційне право на компенсацію моральної шкоди, спричиненої їй чисельними незаконними рішеннями, неефективним розслідуванням та протиправною тривалою бездіяльністю посадових осіб Прокуратури Харківської області при розслідуванні кримінального провадження № 42013220100000019, та стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України компенсацію моральної шкоди у розмірі 1 296 000 грн, спричинену посадовими особами Прокуратури Харківської області.
15. Невизначеність норм процесуального права не може тлумачитись проти заявників і обмежувати їх право на судовий захист, у тому числі у справах окремого провадження, оскільки в Україні юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.
Постанова 15 вересня 2021 року справа № 367/2656/20 провадження № 61-16174св20 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
… судами встановлено, що заявником є громадянка України, яка проживає на території України і яка просить встановити юридичний факт: факт смерті громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 на окупованій території Республіки Кіпру, а саме, на території «Турецької Республіки Північного Кіпру» в північній частині міста Нікосія.
З огляду на наведені норми процесуального права, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов помилкового висновку про те, що ЦПК України не передбачає можливості встановлення судом факту смерті особи на території іноземної держави. Помилковість таких висновків полягає у тому, що невизначеність норм процесуального права не може тлумачитись проти заявників і обмежувати їх право на судовий захист, у тому числі у справах окремого провадження, оскільки в Україні юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.
16. За відсутності в реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень. За таких умов право іпотеки припиняється, відомості про іпотеку поновленню не підлягають, а позов про звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягає задоволенню.
ПОСТАНОВА ВП ВС від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17.
17. Кредитний договір, який не є нотаріально посвідченим, не входить до переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.
ПОСТАНОВА 21 вересня 2021 року Справа № 910/10374/17 Провадження № 12-5гс21 Велика Палата Верховного Суду
77. Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
78. Згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
79. Постановою № 662 Перелік документів доповнено після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту:
«Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин
2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями.
Для одержання виконавчого напису додаються:
а) оригінал кредитного договору;
б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».
80. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 постанову № 662 визнано незаконною та нечинною в частині, зокрема, доповнення Переліку документів розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».
83. Таким чином, оскільки у судовому порядку постанову № 662 визнано незаконною та нечинною у вказаній вище частині, кредитний договір, який не є нотаріально посвідченим, не входить до переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.
18. Відмова від виконання обов`язку не є тотожною відмові від зобов`язання чи відмові від договору. Тому навіть у тому разі, якщо суб`єкт зустрічного виконання правомірно відмовився від виконання свого зустрічного обов`язку повністю чи частково, відповідне зобов`язальне правовідношення не припиняється до того моменту, коли таке припинення відбудеться в загальному порядку (статті 525, 598-609, 651, 652 ЦК України).
Постанова 10 листопада 2021 року справа № 756/2312/18 провадження № 61-18048св20 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
19. Хибним є висновок апеляційного суду про те, що нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.
Постанова 10 листопада 2021 року справа №758/14854/20 провадження №61-15111св21 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
53. У постанові від 13 жовтня 2021 року у справі № 554/6777/17-ц (провадження № 61-17750св20) Верховний Суд зазначив, що чинне законодавство України не зобов`язує нотаріуса викликати позичальника і з`ясовувати наявність чи відсутність його заперечень проти вимог позикодавця. Проте, право позичальника на захист його інтересів забезпечується шляхом направлення йому повідомлення про заборгованість та необхідність її погашення. Однак, враховуючи те, що нотаріальне провадження є безспірним, для забезпечення такої безспірності нотаріусові бажано з`ясувати у позичальника наявність заперечень щодо вчинення виконавчого напису або сплати ним боргу.
54. Учинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих кредитором повідомлень – письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка на письмовому повідомленні про його отримання.
55. Неотримання боржником вимоги про усунення порушень за кредитним договором об`єктивно позбавляє його можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості надати свої заперечення щодо неї або оспорити вимоги кредитора. Якщо боржник не має можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між нею та відповідачем щодо суми заборгованості, це об`єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису.
56. Наведене спростовує висновок апеляційного суду про те, що нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.
20. Зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов`язкову спрямованість будь-якої операції платника на отримання позитивного економічного ефекту, тобто на приріст (збереження) активів платника (їх вартість), а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому. У той же час, не обов`язково, аби економічний ефект спостерігався негайно після вчинення операції. Не виключено, що такий ефект настане в майбутньому, а також не виключено, що в результаті об`єктивних причин економічний ефект може не настати взагалі. Зокрема, операція може виявитись збитковою, і це є одним із варіантів нормального перебігу подій при здійсненні господарської діяльності. (Тут в контексті відшкодування податку на додану вартість).
ПОСТАНОВА 01 грудня 2021 року справа № 140/6978/20 адміністративне провадження № К/9901/33882/20, №К/9901/5042/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
Коментарі
Loading…