ЯКОЮБ АБСТРАКТНОЮ ЗАЯВА ПРО ВЧИНЕННЯ КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВОПОРУШЕННЯ НЕ ЗДАВАЛАСЬ, ВОНА МАЄ БУТИ РОЗГЛЯНУТА ЗА ФОРМОЮ ПУБЛІЧНОГО АБО ПРИВАТНОГО ОБВИНУВАЧЕННЯ

06.07.2022 у постанові по справі №464/5140/18 Третя судова палата ККС нагадала нам про розмежування кримінальних проваджень за формою на публічного та приватного обвинувачення, вказавши, що останнє, відповідно до положень ст.477 КПК може бути розпочате виключно на підставі заяви потерпілого (постанова: https://reyestr.court.gov.ua/Review/105218407).

У той же час, ВП ВС 03.07.2019 у постанові по справі №288/1158/16-к виклала правову позицію, згідно з якою кримінальний процесуальний закон не регламентує конкретного способу звернення потерпілого із заявою, яка зумовлює визначені в ч.1 ст.477 КПК правові наслідки. Водночас захист прав і свобод людини як втілення принципу верховенства права вимагає надання переваги внутрішньому змісту юридично значущих дій над зовнішньою формою їх вираження. З огляду на це навіть у разі, якщо потерпілий не подавав до правоохоронних органів заяви про злочин як окремого процесуального документа, однак до початку чи під час досудового розслідування і/або судового провадження однозначно висловив свою позицію про притягнення винного до кримінальної відповідальності, відповідна позиція, зафіксована у процесуальних документах, дає підставу для кримінального переслідування особи за злочин приватного обвинувачення (постанова: https://reyestr.court.gov.ua/Review/82998245).

Загальним правилам подачі заяв про кримінальне правопорушення Третя судова палата ККС дещо приділила увагу 10.08.2022 у постанові по справі №688/1415/19, вказавши, що відсутність штампу реєстрації та резолюції на заяві особи про вчинення кримінального правопорушення не впливає на допустимість доказів, якщо факт звернення до правоохоронних органів підтверджується іншими доказами у справі (показаннями особи, яка подавала заяву; повідомленням про вчинене кримінальне правопорушення від оперативного підрозділу тощо).

Прийнятним, на думку вказаної судової палати, є реєстрація корупційного кримінального правопорушення на підставі інформування оперативного підрозділу (повідомлення про можливе вчинення кримінального правопорушення), сформованого на підставі заяви конкретної особи (постанова: https://reyestr.court.gov.ua/Review/105726356).

Хоча, в такому разі варто подумати про правильне відображення в матеріалах кримінального провадження та в ЄРДР відповідно підстав для початку досудвого розслідування: інформування правоохоронних органів чи все ж таки заява фізичної особи, оскільки для останньої це може вплинути на набуття статусу викривача.

У постанові від 21.07.2021 по справі №552/1884/20 Третя судова палата ККС відповіла на питання, чи є взагалі доказом протокол прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення. Відкидаючи доводи адвоката про недопустимість зазначеного протоколу як доказу, ВС зазначив що внутрішня властивість доказу, яка полягає у спроможності фактичних даних встановлювати наявність або відсутність обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, має назву «належність». Її не слід плутати з допустимістю як зовнішньою властивістю доказу, яка полягає у тому, що фактичні дані мають бути отримані з належного джерела, належним суб`єктом та у належній процесуальній формі.

Зі змісту ст.85 КПК випливає, що належними є докази, які не тільки прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню і зазначені у ст.91 КПК, а й ті докази, які підтверджують існування чи відсутність інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів. У цьому сенсі протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення надає змогу стороні захисту, а в подальшому і суду, пересвідчитися чи були законні підстави для початку кримінального провадження.

Згідно з п.3 ч.2 ст.99 КПК складені в порядку, передбаченому цим Кодексом, протоколи процесуальних дій за умови наявності в них відомостей, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження належать до документів, які є, відповідно до частини 2 статті 84 КПК, процесуальними джерелами доказів.

У той же час, отримання заяви про кримінальне правопорушення не є слідчою (розшуковою) дією, а, отже, на проведення цієї процесуальної дії до внесення відомостей до ЄРДР не поширюється заборона, передбачена ч.3 ст.214 КПК (постанова: https://reyestr.court.gov.ua/Review/98586232…).

У постанові від 30.09.2021 по справі №556/450/18 Друга судова палата ККС розглянула таку ознаку заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення як достатність. Так, ВС зазначив, що слідчий, прокурор після прийняття та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, виходячи з їх змісту, має перевірити достатність даних, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, за наслідками чого ним приймається рішення про початок досудового розслідування шляхом внесення відповідних відомостей до ЄРДР.

Таким чином, підставою початку досудового розслідування є не будь-які прийняті та зареєстровані заяви, повідомлення, а лише ті з них, з яких вбачаються вагомі обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, короткий виклад яких разом із прізвищем, ім`ям, по-батькові (найменуванням) потерпілого або заявника (анонімність не допускається), серед іншого, вноситься до ЄРДР (постанова: https://reyestr.court.gov.ua/Review/100109396).