Юридична освіта як імунітет від зловживань

Розпочалася чергова вступна кампанія у ВНЗ. А тим часом вузи випустили у світ своїх випускників. Цей безкінечний освітній кругообіг нагадує про постійні зміни та попит на людський капітал. Адже освіта — це повноцінне життя. А юридична освіта ще й фундаментальна діяльність з підготовки людини до правозастосовчої, правоосвітньої, правотворчої праці.

Сьогодні, як ніколи, актуальним є питання: а чи може юрист, як раніше, бути спеціалістом широкого профілю, тобто володіти фахово знаннями та навичками роботи суддів, адвокатів, нотаріусів тощо й дотримуватися таємниць їхньої діяльності. Вже не кажемо про професію прокурора. Мабуть, ні. Проте будь-який юрист має засвоїти систему професійного аргументування своєї позиції, поважати людську гідність, мати імунітет до антидемократичного державотворення. Бо правду кажуть, якщо за допомогою тиранії долати корупцію та інші недоліки, то отримаємо і корупцію, й тиранію, й інші соціальні недоліки.

Юристам сьогодні дорікають, що вони в більшості працюють на диявола — нечесних діаків, чиновників-корупціонерів, зловживають правом. Останнє голосування в парламенті щодо скасування депутатської недоторканості підтверджує цю думку. Але коли  ми бачимо щасливі обличчя випускників, як вони тримають свої дипломи й весело посміхаються, то хочеться вірити в краще майбутнє цілої країни.

Безумовно, що відбулася якісна зміна соціальної значимості юриспруденції, а юридична професія залишається однією з найпрестижніших в очах молоді. Кроки з реформування цієї галузі освіти в Україні зараз не обмежуються законодавчою чи юридичною практикою (хоча дійсно ефективність реформ значною мірою залежить від рівня кваліфікації юридичного корпусу держави). При тому факти свідчать про достатню насиченість країни юристами на сьогоднішній день. Зокрема, за останнім набором, здійсненим ВККСУ, на 600 посад суддів у місцеві суди подано понад 5 000 заяв. Разом із тим підготовка юристів здійснюється також для правоохоронних органів, системи органів державної влади та управління, сфери економіки та адмінпослуг, де зосереджена переважна більшість юридичних кадрів. Водночас багато посад, які потребують правової підготовки, заміщуються спеціалістами без юридичної освіти. Складне становище з фахівцями середньої ланки в судах (завідувачі канцеляріями, секретарі судів та секретарі судових засідань); в органах юстиції значна кількість працівників не має вищої юридичної освіти.

Принципові зміни в діяльності державного апарату, правовому регулюванні в сфері економіки, фінансів, торгівлі, перехід до соціально орієнтованої ринкової економіки, цифрових технологій вимагають якісних змін у системі юридичної освіти, вироблення дорожньої карти цих змін та врахування постійного підвищення кваліфікації й загалом доступу до професії юриста. Тобто вимоги, що ставить час, породжують у відповідь відкриття нових спеціалізацій для юристів, оскільки наявні відомчі стандарти щодо роботи юриста навряд чи вже можуть задовольнити суспільство. Адже сьогоднішня модель фахівця-юриста повинна відповідати вимогам до професіоналів-юристів майбутнього. Так, система вищої юридичної освіти взаємодіє з політичними, економічними, культурними та соціальними системами освіти. Й сама вища юридична освіта не може бути пасивною, а мусить істотно впливати на правове поле, на суспільне середовище. В цьому полягає її просвітницька місія, про яку юристи, на жаль, іноді забувають.

Потрібно зазначити й те, що постійно «тусується» та до кінця не сформована мережа вищих навчальних закладів, які здійснюють підготовку юридичних кадрів. На сьогодні до складу цієї мережі входять 89 вищих навчальних закладів І–ІV рівнів акредитації. Серед них 77 належать до державної форми власності та 12 — до інших форм власності, в тому числі Міністерству освіти і науки України підпорядковано 60 ВНЗ. А загальний ліцензований обсяг становить майже 25 тисяч вакантних місць, з яких них 85% належать вузам державної форми власності. Мережа за ліцензованим обсягом забезпечує 3–4 вакантних місця на 10 тисяч населення. Проте із зазначеної кількості ВНЗ не всі отримали право на надання освітніх послуг відповідно до процедур, встановлених Законом України «Про вищу освіту» та відповідними актами  КМУ.

Разом із тим треба сказати, що фахові вимоги для продовження освітньої діяльності мають обов’язковою перевірятися фаховою радою Міністерства освіти і науки. Адже саме МОН перевіряє відповідність вищих навчальних закладів ліцензійним вимогам щодо необхідного забезпечення. Але практика свідчить, що поза увагою фахової ради існують певні відокремлені структури, які здійснюють надання освітніх послуг зі спеціальності «Правознавство», порушуючи ліцензійні вимоги. Проте жодного гучного закриття таких навчальних закладів, припинення порушень законодавства про вищу освіту ми так і не побачили. Отже, маємо те, що маємо завжди. Хоча доступ до професії юриста, попит на неї повинні бути узгодженими, збалансованими й мотивованими. Бо суспільству потрібен фаховий юрист, який не вдаватиметься до зловживань, а захистить нас і сьогодні, й у майбутньому.

Віктор Ковальський, шеф-редактор газети «Юридичний вісник України»

Джерело: ЮВУ