Від проривів до відкатів або що відбувається із виконанням Угоди про асоціацію

Від проривів до відкатів або що відбувається із виконанням Угоди про асоціацію

Любов Акуленко, Український центр європейської політики

Чи вдалося пандемії вплинути на хід української євроінтеграції? І чи не «збавляє» Україна темп прийняття реформ, прописаних в Угоді про асоціацію з ЄС? Або може, навпаки, замість прогресу ми побачимо відкат реформ?

Щоб відповісти на ці питання, ми підготували свій новий моніторинг щорічного оцінювання прогресу виконання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС – тепер за період, що охоплює 2020-й та першу половину нинішнього року. Що ж ми з’ясували?

Спочатку про головне.

Станом на другу половину 2021 року загальний прогрес у виконанні Угоди ми оцінюємо на рівні 49,2 відсотка. Ця оцінка включає як і повністю виконані зобов’язання, так і досягнуті проміжні результати. Повністю виконано 25,7% передбачених Угодою завдань. У порівнянні з попереднім дослідженням виконання Угоди відзначається зростанням показника загального прогресу (з 41,6 % до 49,2 %), а особливо показника досконалого виконання (з 12,4 % до 25,7 %).

На даний момент можна стверджувати, що понад чверть зобов’язань, передбачених Угодою про асоціацію, Україною виконано повністю. Більш стрімке зростання досконалого прогресу у порівнянні з загальним прогресом є свідченням того, що протягом 2020-першої половини 2021 року основні досягнення полягали в завершенні розпочатих у попередні роки заходів. Так, до логічного завершення були доведені низка реформ, старт яким було дано ще наприкінці 2019 року (наприклад, запровадження інституту АЕО на митниці, зміна умов надання концесії, зміни щодо географічних зазначень, започатковано моніторинг викидів парникових газів та інші).

Однак щодо 24,7% зобов’язань робота, а жаль, навіть не розпочиналася. Ще для 24,9% імплементація перебуває на ранній стадії, коли нормативно-правові акти або заходи з їх імплементації перебувають на стадії розробки. За 2020 – першу половину 2021 рр. відбулося прийняття кількох важливих для євроінтеграції законів. Серед них закони  «Про ветеринарну медицину»; «Про електронні комунікації»; «Про платіжні послуги», «Про внутрішній водний транспорт»; «Про безпеку та якість крові» та «Про корінні народи».

Кілька проривів також спостерігаємо і в практичній імплементації. Зокрема, завершено підготовку нормативної бази для приєднання до Конвенції про спільний транзит (NCTS), розпочала роботу оціночна місія ЄС щодо готовності України до підписання Угоди АСАА; стартувала діяльність Українського центру трансплант-координації.

На жаль, за минулі півтора року спостерігаємо й відкати в євроінтеграційних реформах. Але не все так безхмарно.

Подальше просування надважливих реформ органів правопорядку, антикорупційних органів та судової системи знаходиться під загрозою – як наслідок політичного втручання у процес оновлення відповідних інституцій. Через пандемію COVID-19 було призупинено проведення конкурсів, що стало істотним викликом, зокрема для реформи державної служби. Винятки, запроваджені в 2021 році для будівництва Великої кільцевої дороги в Києві та святкування Дня незалежності в Законі «Про державні закупівлі», завдали серйозного удару по прогресу у відповідному секторі.

Незважаючи на значні реформи в попередні роки в секторі енергетики, практична імплементація реформ пробуксовує через неспроможність (у силу різних соціальних та економічних причин) перейти до ринкового ціноутворення як на ринку газу, так і електроенергії. А регулярні атаки на Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти (НАЗЯВО) ставлять під удар і так не великі здобутки у секторі освіти.

Залишається низка секторів, де прогрес або помірний, або відверто слабкий. До цих секторів належать сільське господарство, митні питання, охорона навколишнього середовища, громадське здоров’я, транспорт, заснування підприємницької діяльності та освіта. Саме в цих секторах найбільший потенціал для нового ривка євроінтеграційних реформ. Та як показують результати нашого дослідження, реалізація реформ від прийнятого закону до реалізованого на практиці досягнення потребує часу.

Тому, щоб побачити істотний прогрес у євроінтеграційних реформах за рік-два, потрібно вже зараз приймати закони, які будуть системно змінювати правила гри у своїх напрямках. Деякі з таких законів є комплексними та складними, як у випадку законодавства про громадське здоров’я чи про поштовий та кур’єрський зв’язок. Інші – відверто непопулярні, як Трудовий кодекс. Але тільки здолавши цей шлях крок за кроком можна дійти до кінцевої євроінтеграційної мети.