Що чекатиме Росію після суду в Гаазі.

А що очикує країну  агресора. Ці припущення мають стати реальним втіленням вироку та наслідком цивілізаційного вироку.  Алде скоріше за все армії країни колишньої Росії не можуть мати протягом 40-50 років. Це стандартний період олюднення німих та слухняних спільників злочинного режиму (оболванного пропагандою населення). Німцям принаймні знадобилося саме стільки, щоб усвідомити своє криваве минуле і покаятися. 

Країнам колишньої Росії також доведеться виплачувати величезні репарації вільній Україні. Німеччина платить їх і досі, хоча з закінчення Другої світової війни (WWII) минуло 77 років. 
Поки суд у Гаазі вестиме повільний та бюрократичний процес, у самій Росії відбудуться не менш цікаві події. Обсяг введених санкцій вже дозволяє уявити, що чекає 140-мільйонне населення (намірено не називаю його народом, бо народ має права і гідності) за любов до Путіна, ненависть до українців і схвалення військового вторгнення.  

Друге – закриття більшості заводів та фабрик у країні. 
Це приблизно 300 тисяч промислових підприємств. Всі вони залежать від іноземних компонентів – сировини, верстатів, запчастин тощо. Згодом, ймовірно, вдасться запустити якесь підприємство з виробництва трикотажних виробів або упаковки для молока. 
Третє – крах сільського господарства. 
Приблизно 80% всього посівного матеріалу у Росії – іноземні. Залежність від закордонного насіннєвого матеріалу для тваринництва (яловичина, курятина, свинина) – 92%. Якісні добрива Росія також не виробляє, але тут на допомогу одному плешивому фашисту може прийти інший вусатий фашист із Білорусі.

Продуктові магазини в Росії нагадуватимуть магазини “Фрукти-овочі” в СРСР: порожні прилавки та трохи гнилої картоплі, буряків, капусти. 

Сьогодні у Венесуелі однієї місячної зарплати вистачає приблизно десяток яєць. У Росії буде те саме, проте невідомо, чи будуть яйця. Темпи їх виробництва також залежать від стабільного обладнання. 
Безробіття. 
Рівень безробіття у Росії оцінюється приблизно 70% до кінця цього року. Фінансові, технічні, будівельні, торгові сектори будуть повністю знищені. Продавати стане нічого (заводи та фабрики стоять). Купувати стане нема на що. 

1990-і роки порівняно з 2020-ми з’являться росіянам райськими, тому що тоді люди везли товари з-за кордону, а площі найбільших ринків займали території 50-60 футбольних полів. Зараз, що купити в Росії, стане неможливим.  

Інформаційна ізоляція 
Звичайно, громадяни 140-мільйонної країни будуть повністю відрізані від інтернету. Таке стрімке зубожіння викличе бурю обурення. Ще вчора населення відпочивало в Єгипті та Туреччині, кутило у ресторанах та купувало дорогі автомобілі/квартири, а сьогодні рівень життя впав до північнокорейського. Тому Путін та його чекісти занурять людей у ​​атмосферу роману “1980”. Якийсь “суверенний інтернет” з одного сайту буде на кшталт Великого брата розповідати, що всюди вороги і треба згуртуватися навколо Путіна. Маразм пропаганди досягне таких піків, що рейтинг кремлівського фюрера підскочить до 100%.
Неможливість втечі. 
Вже сьогодні багато росіян розуміють, що саме їх чекає. Найпопулярніший запит в інтернеті – як емігрувати з Росії. Найбільш теоретично доступна країна – Фінляндія (перше місце у світі за рівнем життя). Фіни чудово розуміють настрої росіян і вживають всіх заходів, щоб раз і назавжди закрити кордон. Кожен мовчазний посібник Путіна платитиме за дурість і невігластво найвищу ціну.

Невеликий шанс на еміграцію до Фінляндії, ймовірно, отримають політв’язні, які пред’являть купу документів про участь в акціях протесту, арештах, судах, пережитих тортурах, відсидках у СІЗО/колоніях.  
Заборона гуманітарної допомоги. 
Вперше в історії Росія не отримає гуманітарної допомоги у вигляді грошей, продуктів, ліків тощо. Світ утомився від цієї фашистської країни. Вона буде ізольована та забута. Принаймні, до оголошення вироку Гаазьким судом. 
Щодо Китаю, то Путіну нічого запропонувати Сі Цзіньпіну. Російську нафту і газ Піднебесна купує за кумедними цінами, і вже заплатила за роки вперед. Сибір та Далекий Схід вже знаходяться під контролем Китаю. Усі великі компанії – під санкціями. Їх не вигідно купувати.