Ковальський Віктор
Доброго вечора ми з України!
В кінці минулого року та в перші дні цього багато людей дали свої прогнози, щодо того як будуть розгортатися події в нашій війні у 2023 році.
Спробую зробити це і я.
Головне.
Не секрет, що наші військово-технічні та політичні спроможності в цій війні цілком залежать від своєчасності, обсягів та номенклатури постачання зброї наших союзників у світі.
За словами наших військових в разі постачання всієї тієї зброї, в першу чергу танків та БМП, літаків та ОТР середньої дальності і в тій кількості, про яку просить наш ГШ – провести наступальні операції і вийти на кордони 1991 року в Донецькій та Луганський областях, та на межу адмінкордону з Кримом можна за 2-4 місяці.
Немає необхідності брати Крим «в лоба» військовими засобами. Людей треба берегти.
Блокада Криму з півночі та повний вогневий контроль за логістикою по Кримському мосту та Севастопольською бухтою за 3-4 місяці змусять росіян звідти забратися через неможливість ресурсної підтримки всього Криму.
Таким чином при найбільш оптимістичному сценарію вихід ЗСУ на кордони 1991 року можливий через 6-8 місяців.
Чи стане це закінченням війни та Перемогою? – з одного боку так, а з іншого Ні. Так ми повернемо свої території і людей.
Без зміни політичної системи Росії це не перемога. Війна буде продовжуватися, але іншими засобами і спалахи гарячих фаз можуть продовжуватися довго.
Доконаним фактом у світі є те, що підтримка України з боку союзників буде продовжуватися. Захід, НАТО абсолютно не однорідні, але політичні еліти провідних країн заходу розуміють, що ця війна за цінності та принципи існування всього західного світу і допустити поразки в ній вони не можуть. Тому що це буде їх власна поразка. І вони зроблять все можливе, щоб переконати в цьому своїх громадян і продовжувати підтримку так довго, як це буде необхідно.
Але!
Хоча Росія вже програла у цій війні, але ми ще не перемогли…
Той самий Захід не хоче і не може допусти дві на його думку смертельні опції:
– втягнути у пряме бойове зіткнення з Росією будь-яку країну НАТО, а тим самим і саме НАТО, що майже рівнозначно початку третьої світової …
– поставити Путіна на розтяжку між швидкою і неминучою військовою поразкою і можливістю застосування ЯЗ, щоб їй запобігти.
І якщо першій опції можна запобігти, через посилене військове-технічне співробітництво з Україною, то як запобігти другій, вони реально ламають голови. Вона неминуча. Я маю на увазі відносно швидку поразку Росії.
Через це на мій погляд і йде певне зволікання з поставками важкого озброєння.
Їх стратегія поки полягає у тому, що б «варити жабу на повільному вогні, аби вона не вискочила з каструлі»
І лише тоді, коли стануть явними факти повної неспроможності Росії вести будь-яку конвенційну війну, не застосування ЗМЗ внаслідок військової і політичної поразки Росії, ми отримаємо все що потрібно для її швидкого завершення.
Це може бути в наступному році, і я на це сподіваюсь, а може і ні.
Навіть політична та військова поразка Росії на нашій території не можуть нам гарантувати повну зупинку бойових дій з її боку.
Розпад Росії може супроводжуватися встановленням в окремих її частинах диктаторських тоталітарних режимів чия поведінка може бути не прогнозованою.
Хочемо ми, чи не хочемо, ми вимушені будемо стати Ізенгардом, фортецею Західного світу Східній Європі і мілітаризація країни повинна стати повинна стати головною метою державної політики найближчих років.
У вогні 2022 народилася українська політична нація. Тепер для її гартування потрібна зброя і наявність свідомих політиків.
Але остання теза – це вже для іншої розмови …
Ну а поки читайте Залужного і дивіться Зеленського …
Воно того варте
Коментарі
Loading…