Справа Жеваго: за майно емігранта змагаються три установи, а віз і нині там

Як відомо, тридцятого березня суд французького міста Шамбер відмовився дати згоду на екстрадицію до України бізнесмена Костянтина Жеваго, затриманого наприкінці грудня минулого року в одному з готелів гірськолижного курорту Куршевель. Таке рішення було цілком прогнозованим, оскільки західні країни доволі туго видають на розправу українських олігархів: США, наприклад, так і не віддали Павла Лазаренка, Австрія – Дмитра Фірташа. Проте для нашої юстиції це не повинно було стати особливою трагедією – Жеваго переслідується за вчинення виключно майнових злочинів, збиток від яких із лихвою може бути відшкодований за рахунок належного зловмисникові майна, яке перебуває в доступній для компетентних органів зоні. В даній ситуації активи Жеваго в Україні важливіші за нього самого за її межами, але прикол у тому, що протягом восьми років ці самі «компетентні органи» системно роблять усе можливе для того, аби вказане майно стягнуте не було, а відтак і лишилася не компенсованою завдана державі шкода.

Скороспілий мільярдер

Станом на мирний 2013-ий рік бізнес-імперія Костянтина Жеваго представляла собою дуже різнобарвний «вінегрет». Тут тобі й банк «Фінанси і кредит», і Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат, і Кременчуцький автомобільний, і Стаханівський вагонобудівний, і Керченський суднобудівний, і Білоцерківський шинний заводи, і фармацевтична корпорація «Атріум», і ще шість десятків великих і малих підприємств, не пов’язаних єдиним технологічним ланцюгом. Таке розмаїття свідчить про те, що вона створювалася не цілеспрямовано й не системно, а власникові даром дісталося те, що погано лежало.

Трохи про власника: посаду фінансового директора зазначеного банку Костянтин Жеваго отримав у 19 років, а посаду заступника голови ради Полтавського ГЗК – у 22 роки. Цей факт свідчить про те, що зазначені активи збирав не він сам, бо насправді комусь із можновладців захотілося призначити на роль номінального власника не «божого одуванчика», а молодого, ні з ким не пов’язаного, нічим не заплямованого, але при цьому здібного й перспективного хлопця. Відкриті джерела не вказують на те, хто був цим благодійником, але методом дедукції можна вирахувати, що квиток у світ великого бізнесу юне дарування отримало від осіб з оточення принагідно згаданого вище Павла Лазаренка, прем’єр-міністра України в 1996–1997 роках.

У подальшому його бізнес-кар’єра була тісно пов’язана з Юлією Тимошенко, депутатом від блоку якої він був у 2006–2012 роках: у період її прем’єрства підприємства Жеваго зекономили чималі гроші за рахунок спеціально для них запроваджених пільгових тарифів на перевезення залізорудної сировини залізничним та водним транспортом. Слід віддати належне – коли ця жінка опинилася спочатку в опозиції, а потім і в ув’язненні, Жеваго, на відміну від решти грошових мішків партії, не поспішав покидати її політичну силу, попри тиск на його бізнес з боку силових структур. Проте, врешті-решт, не витримав і він, і з 2012 по 2019 рік обирався до Верховної Ради вже як політично нейтральний мажоритарник.

Падіння банку «Фінанси і кредит»

Переломною датою для фінансово-промислової групи Жеваго стало 17 вересня 2015 року, коли постановою НБУ банк «Фінанси і кредит» було оголошено неплатоспроможним із усіма наслідками, що з цього витікають, включаючи введення тимчасової адміністрації. Попри те, що ця фінансова установа мала на той момент у числі своїх вкладників 250 тисяч фізичних осіб, які довірили їй 17 мільярдів гривень, вона за своєю сутністю все одно належала до категорії тих банків, які обслуговують тільки одного клієнта – свого власника. На банкірському жаргоні такі банки називають кишеньковими або кептивними. Втім, це тривало доти, допоки шість десятків великих і малих підприємств приносили прибуток, але станом на вересень 2015-го багато що змінилося: деякі з цих підприємств, як Керченський і Стаханівський заводи, потрапили під окупацію, а Кременчуцький автомобільний перестав приносити прибуток, оскільки його продукція остаточно втратила свою конкурентоздатність порівняно із зарубіжними аналогами, внаслідок чого КрАЗ животів виключно за рахунок державних замовлень, які, до того ж, виконувалися невчасно й неякісно.

Банкрутство «ФіКу» завдало державі збитків за двома пунктами: перший – 10 мільярдів гривень, які були виплачені Фондом гарантування вкладів фізичних осіб в межах визначеної законом стелі компенсації (200 тис. грн), другий – 1,45 мільярда гривень виданого Нацбанком стабілізаційного кредиту терміном на два роки. В першому випадку відшкодування мало здійснюватися Фондом ГВФО за рахунок усіх виявлених активів банку, а якщо тих не вистачить – за рахунок особистого майна його власників і керівників. У другому випадку кредит було видано під конкретну заставу – особисту поруку Костянтина Жеваго, який офіційно погоджувався покрити всі невиконані зобов’язання належного йому банку всім своїм майном.

Найкоштовнішим активом Жеваго був Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат. Говорити про його цінність дуже зручно тому, що з 2007 року його акції були допущені до вільного обігу на Лондонській фондовій біржі. Перебування в цьому престижному клубі дає можливість залучати чималі інвестиції в свій бізнес, але при цьому й накладає серйозні обов’язки у вигляді дотримання вимог прозорості й регулярного аудиту незалежними структурами. Зате з відкритих офіційних повідомлень легко судити про те, скільки коштує дане підприємство і який воно приносить прибуток. Не варто зараз називати конкретних цифр, оскільки вартість акцій і обсяги дивідендів коливаються з року в рік, але за їх рахунок цілком реально було покрити всі державні збитки, пов’язані з банкрутством банку «Фінанси і кредит».

Прокуратура міняє позу

Поки Жеваго перебував у статусі народного депутата, процес стягнення тривав дуже кволо – значно веселіше все закрутилося після того, коли той на парламентських виборах у липні 2019 року програв на своєму окрузі на Полтавщині кандидату від «Слуги народу». Так, Шевченківський районний суд Києва рішенням від 1.10.2019 р. задовольнив позов НБУ про стягнення з нього півтора мільярда гривень – це рішення того ж року набрало законної сили, але втілення його в життя надовго застрягло на рівні Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України. Одночасно підключилося й Державне бюро розслідування, яке в серпні 2019-го повідомило Жеваго про підозру в розтраті 2,5 млрд грн, які належали кредиторам і вкладникам «ФіК», а в жовтні оголосило його в розшук.

Це кримінальне провадження було пов’язане з протиправним виведенням коштів через австрійський «Майнл Банк», який користується великою популярністю серед фінансових махінаторів пострадянських і постсоціалістичних країн. Схема виглядала наступним чином: дія перша – банк «Фінанси і Кредит» кладе на свій рахунок у «Майнл Банку» сто мільйонів доларів, дія друга – підконтрольна Жеваго кіпрська офшорна компанія «Настерно» бере в «Майнл Банку» кредит на таку ж суму, а «ФіК» при цьому виступає в ролі фінансового поручителя, який гарантує повернення взятого нею кредиту тими самими ста мільйонами доларів, які він перед тим поклав на рахунок в «Майнл Банк». Дія третя – компанія «Настерно» не повертає в обумовлений строк взятий нею в «Майнл Банку» кредит, дія четверта – «Майнл Банк» списує з рахунку «ФіК» і привласнює ті сто мільйонів доларів, якими той поручився за належне виконання компанією «Настерно» своїх зобов’язань перед кредитором. Комусь така схема видасться надто складною, комусь, навпаки, надто примітивною, але саме вона стала надзвичайно поширеною в середовищі банкірів, які обвинувачуються в заволодінні коштами своїх вкладників.

Ось у рамках розслідування цього кримінального провадження ухвалою слідчого судді Печерського районного суду Києва Олега Білоцерківця від 11.06.2020 р. й було накладено арешт на половину акцій Полтавського ГЗК, яка опосередковано належить підозрюваному. Тут варто розповісти про заплутану структуру права власності на зазначене підприємство. Персонально Костянтину Жеваго належить сінгапурська компанія «Мінк Траст», якій, у свою чергу, належить 50,3% акцій британської компанії Феррекспо plc (публік лімітед компанії) – саме ці акції й торгуються на Лондонській фондовій біржі. Зазначеній компанії належить 100% акцій швейцарської компанії Феррекспо АГ (акціон гезельшафт), а вже останній належить 100% акцій Приватного акціонерного товариства «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат» зі штаб-квартирою в Горішніх Плавнях. Така складна архітектура, коли офшор на офшорі сидить і офшором поганяє, напевно, збільшує витрати на корпоративне управління, але, разом із тим, дозволяє й на чомусь економити, наприклад, на сплаті податків.

У вересні 2020 року один з учасників цього ланцюжка – швейцарська Феррекспо АГ – подала до Київського апеляційного суду скаргу на ухвалу про арешт 50,3% акцій Полтавського ГЗК, мотивуючи це тим, що підозрюваний по справі Жеваго не має жодного відношення до належного апелянтові комбінату, але прокурор Н.В. Васильків, провівши екскурсію офшорними лабіринтами, переконав суддів у необхідності відмовити в задоволенні апеляційної скарги. Проте вже через два місяці Феррекспо АГ повторила атаку й цього разу вдало: вона подала до Печерського суду заяву про скасування арешту через те, що, мовляв, у такому запобіжному заході минула потреба. Що саме змінилося протягом цього часу, заявник не вказав, але явно не відшкодування Жевагом збитків державі. При цьому прокурор Гармаш М.С. не заперечував проти задоволення заяви, а суддя Ірина Литвинова не знайшла причин її не задовольнити, внаслідок чого арешт було скасовано й одночасно створено широке поле для фантазій з приводу того, на скільки саме мільйонів доларів поліпшилося матеріальне становище працівників компетентних органів, причетних до розслідування цієї справи.

З Києва до Полтави через Лондон

Останнім із зацікавлених установ почав судовий процес Фонд ГВФО, який у лютому 2021 року ініціював подачу до Високого суду Англії та Уельсу позову про стягнення з Жеваго 582 мільйони доларів США – саме в стільки було оцінено збиток, завданий колишнім власником банку «Фінанси і кредит» всім його вкладникам і кредиторам, а не лише державному бюджету. Важко пояснити, чим керувалися юристи позивача, обираючи саме цю юрисдикцію, окрім як бажанням програти процес, адже компанії, що були учасниками ланцюжку, який протягнувся між Жеваго й належним йому майном, були розкидані по всій планеті, але позов краще подавати до суду, який обслуговує територію, де розташоване це майно, – в даному випадку це Україна. Вказана лондонська екскурсія завершилася тим, що 23 вересня того ж року зазначений суд ухвалив рішення про відсутність у нього компетенції вирішувати даний спір, і Фонд ГВФО в лютому вже поточного року, нарешті подав позов про стягнення з Жеваго 46 мільярдів гривень до Господарського суду, який ухвалою від 6.03.2023 р. наклав арешт на 50,3% акцій Полтавського ГЗК – не перший і, можливо, не останній.