«Роттердам плюс» – очікуваний провал НАБУ

Дев’ятого жовтня Вищий антикорупційний суд постановив ухвалу, якою через порушення строків досудового розслідування закрив першу з двох справ по так званій формулі «Роттердам плюс», слідство за якими вело Національне антикорупційне бюро. Йдеться про обставини прийняття й наслідки застосування постанови НКРЕКП № 289 від 3.03.2016 р., відповідно до положень якої протягом 38 місяців – з травня 2016-го по червень 2019-го – визначалася вартість електроенергії для комерційно-промислових споживачів. НАБУ вважає, що таким рішенням регулятора їм було завдано збиток близько 40 мільярдів гривень, і в такому ж розмірі отримали неправомірну вигоду підприємства олігарха Ріната Ахметова й бізнесмени з оточення колишнього президента України Петра Порошенка. Сторона ж захисту стверджує, що обвинувачення грунтуються виключно на припущеннях.

На шляху до ринку електроенергії

Згадана постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, була прийнята, в тому числі, й на виконання рекомендацій західних партнерів України, які хотіли, щоб вона в осяжній перспективі запровадила вільний ринок електричної енергії, а протягом перехідного до нього періоду дещо впорядкувала процес ціноутворення на неї. До того в галузі теплової генерації вартість одного кіловату визначалася ціною спаленого для його виробництва вугілля, яка, в свою чергу, залежала від собівартості його видобутку. Начебто й правильно, але проблема полягала в тому, що собівартість кожної тонни була різною, залежно від характеристик тієї чи іншої шахти. Врешті-решт було вирішено, що Державне підприємство «Енергоринок» купуватиме в ТЕС електроенергію за ціною, в якій буде закладена одна для всіх вартість вугільної складової. Якраз тоді були окуповані основні вуглевидобувні райони країни й усе більшої ваги набирав імпорт цього виду палива, через що Нацкомісія вирішила, що зазначена вартість визначатиметься виходячи з цін, що складаються протягом того чи іншого періоду на найбільшій вугільній біржі Європи, яка функціонує в портах Роттердама, Амстердама й Антверпена. Плюс вартість його доставки звідти водним шляхом до чорноморських портів України.

Така уніфікація призвела до того, що значна частина збиткових шахт виявилася відрізаною від ринку електроенергії, а певна частина прибуткових копалень, де собівартість видобутку вугілля була меншою, ніж цифра, визначена формулою «Роттердам плюс», навпаки знічев’я отримали ще більший прибуток, але в загальному підсумку комерційно-промисловим споживачам України довелося платити за електроенергію більше, аніж до того. Загальне невдоволення вилилося в позов, поданий восени 2016 року до Окружного адміністративного суду Києва Громадською організацією «Об’єднання «Самопоміч», в якому та просила скасувати зазначену постанову НКРЕКП через те, що ціна струму виявилася завищеною. Постановою ОАСК від 29.12.2016 р., залишеною без змін судами наступних інстанцій, у задоволенні цього позову було відмовлено. В мотивувальних частинах судових рішень було зазначено, що Національна комісія як галузевий регулятор має повне право стимулювати як збільшення, так і скорочення споживання електроенергії різними категоріями споживачів, а тому може встановлювати будь-які на неї ціни за умови, що на це буде згода трьох дотичних до галузі відомств – Міністерства енергетики, Антимонопольного комітету й Державної регуляторної служби. А оскільки всі троє погодили проект постанови, значить підстав для її скасування немає.

По цьому спір перейшов у кримінальну площину й 26 березня 2017 року Національне антикорупційне бюро відкрило кримінальне провадження за фактом зловживання посадовими особами НКРЕКП своїм службовим становищем, що призвело до одержання неправомірної вигоди підприємствами групи компаній ДТЕК, які належали олігарху Рінату Ахметову. Причому претензії НАБУ полягали не в самому «Роттердамі», а в «плюсі» до нього, оскільки мовляв, протягом трьох років дії даної формули вугілля з названих вище портів до України не доставлялося, а вартість уявної доставки збільшила суму витрат споживачів на 40 мільярдів гривень. Проте родзинка обвинувачення полягала в іншому: одразу після прийняття постанови НКРЕКП, наближена до Порошенка компанія «Інвестиційний капітал України» придбала значний пакет акцій ДТЕК, які із запровадженням формули «Роттердам плюс» різко піднялися в ціні.

За версією НАБУ тодішній голова Нацкомісії Дмитро Вовк навмисно прийняв цю постанову, аби збагатилася корпорація Ахметова та її новоспечені акціонери, тож, мовляв, немає значення, законним було рішення НКРЕКП, чи ні – раз воно мало на меті одержання неправомірної вигоди третіми особами, значить з боку її очільника було зловживання службовим становищем. Така конструкція обвинувачення виглядала цілком логічною, але для її підтвердження необхідні докази змови – чи то у вигляді записів розмов між представниками всіх трьох сторін, чи то у вигляді викривальних показань свідків, які своїми очима бачили й своїми вухами чули, як зловмисники досягали злочинних домовленостей. Без цього все виглядатиме так, ніби обвинувачення грунтується на припущеннях, оскільки з точки закону, немає складу злочину ні в тому, що Нацкомісія запровадила «Роттердам плюс», ні в тому, що компанія «Інвестиційний капітал України» придбала акції ДТЕК. Таких доказів до цих пір так отримано й не було, у зв’язку з чим протягом 2020 – 2021 років прокурори Спеціалізованої антикорупційної прокуратури неодноразово закривали кримінальне провадження.

Знаковий день

Поворотною датою руху даної справи стало 22 вересня 2022 року, коли новопризначений керівник САП Олександр Клименко скасував постанову прокурора про закриття кримінального провадження, після чого офіційне розслідування відновилося. Цього ж дня його матеріали були розділені на два епізоди, кожен з яких став предметом окремої справи. В першу з них увійшли події, що охоплювали період з травня 2016-го по грудень 2017 року, тобто 20 місяців, протягом яких застосування формули «Роттердам плюс», на думку НАБУ, завдало споживачам електроенергії збиток у сумі близько 19 мільярдів гривень. В другу – події із січня 2018-го по червень 2019-го, до моменту завершення дії постанови НКРЕКП у зв’язку із запровадженням ринку електричної енергії: сторона обвинувачення вважає що за ці 18 місяців розмір заподіяного збитку перевищив 20 млрд грн.

Але й це ще не всі процесуальні події, що сталися поворотного 22 вересня. Окрім переліченого, в цей же день було оголошено про завершення досудового розслідування по першій справі, а її матеріали відкрили стороні захисту. Ще через майже півроку вона з обвинувальним актом від 15.03.2023 р. була направлена до ВАКС, й саме із нею пов’язані події, про які йтиметься далі. Однак перед тим, як почати детальну розповідь саме про них, мимохіть згадаємо про другу справу: 26 жовтня 2022 року в рамках її провадження було повідомлено про підозру 15 осіб, включаючи Дмитра Вовка, а 16 січня вже цього року завершилося її досудове розслідування й відтоді триває процес ознайомлення підозрюваних та їх адвокатів із матеріалами зібраних детективами 152 томів, які з такими темпами ознайомлення ще не скоро будуть разом із обвинувальним актом направлені до суду.

Перша справа була приречена ще чотири роки тому

Однак, повернімося до першої справи з її шістьма обвинувачуваними, від захисників яких надійшло клопотання про закриття провадження у зв’язку із закінченням строків. Так от станом на 26 березня 2017 року, коли було відкрите це кримінальне провадження, закон не обмежував строк досудового розслідування, якщо жодній особі не було повідомлено про підозру, але з моменту притягнення зловмисника до кримінальної відповідальності такий строк обмежувався дванадцятьма місяцями. Якщо говорити буквально, то безпосередньо для слідчого строк обмежувався трьома місяцями, але Генеральний прокурор чи його заступник міг продовжити його ще, скажімо, на три місяці, а потім ще й ще й так аж до того моменту, коли не мине рік з моменту повідомлення особі про підозру. Далі ж справа мала бути або передана з обвинувальним актом у суд, або закрита.

Однак по цьому кримінальне процесуальне законодавство зазнало певних змін, спричиненими прийняттям двох законів: № 2147-VIII від 3.10.2017 р. й  № 2617-VI від 22.11.2018 р. Відповідно до ухвалених парламентом новацій строк досудового розслідування тих кримінальних проваджень, в яких підозрюваних не було, обмежувався 12-ма місяцями, а тих, де вони були, збільшувався до 18 місяців, але з дозволу вже не Генпрокурора чи його заступника, а виключно слідчого судді. Що стосується нового механізму продовження, то він лишився аналогічним попередньому: минуло три місяці після притягнення людини до кримінальної відповідальності – слідчий мусить звернутися до суду з клопотанням про його продовження ще, приміром, на два місяці, потім ще й ще, аж поки з дня повідомлення особи про підозру не мине півтора року.

У випадку з першою справою «Роттердам плюс» шестеро осіб з числа колишніх чиновників НКРЕКП і менеджерів ДТЕК були повідомлені про підозру 8 серпня 2019 року, але через три місяці по тому дозвіл на продовження строку досудового розслідування дав не слідчий суддя, як цього вимагав новий закон, а керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, який за своїм статусом одночасно був і заступником Генпрокурора. Він же потім, у 2020 році, ще п’ять разів продовжував такий строк. На думку Вищого антикорупційного суду строки досудового розслідування продовжувалися неуповноваженою на те особою, тобто з формальної точки зору не продовжувалися, а відтак із 8 листопада 2019 року слідство щодо названих вище шістьох осіб велося незаконно. З огляду на це колегія суддів і постановила закрити кримінальне провадження у зв`язку із закінченням строку досудового розслідування після повідомлення особі про підозру.

На цьому, звичайно, епопея з «Роттердам плюс» не завершується. Теоретично рішення суду першої інстанції може переінакшити Апеляційна палата ВАКС, а крім того, в запасі детективів є ще одна справа, по якій із цього боку вже комар носа не підточить: у тому випадку кримінальне провадження було відкрите 22 вересня 2022 року, повідомлення про підозру здійснені 26 жовтня, а завершення досудового розслідування датується 16-им січня. Ми, звичайно, можемо припускати, що в рамках розслідування першої справи, які охоплювали події 2016–2017 років, детективи по ходу діла уважно вивчали й те, що відбувалося у 2018–2019 роках, але це формально вважається не досудовим розслідуванням, а дослідженням статистично-аналітичної інформації, отриманої без застосування заходів процесуального примусу, тобто з відкритих джерел. Попри це шанси отримати в кінцевому підсумку виправдувальний вирок, через відсутність у діях обвинувачуваних складу злочину, дуже високі.