Оголошуючи лауреатку, у Норвезькому нобелівському комітеті назвали її «сміливою та відданою справі борцем за мир», «жінкою, яка зберігає полум’я демократії в умовах наростаючої темряви» та «одним із найяскравіших прикладів громадянської мужності в Латинській Америці останніх років».
Марія Коріна Мачадо народилася 1967 року в Каракасі у вкрай заможній родині. Її предки займалися виробництвом та продажем какао, потім стали одними з найбільших торговців країни, а у XX столітті контролювали її електроенергетичну галузь (зокрема, володіли компанією Electricidad de Caracas) та сталеливарну промисловість. Марія Коріна Мачадо на початку проявила себе в галузі благодійності: заснувала Фонд Atenea («Афіна»), який допомагав дітям-сиротам та безпритульникам Каракаса, а також організацію Oportunitas, метою якої є підтримка неповнолітніх, які живуть в умовах крайньої бідності.
У політику Мачадо прийшла в 2002 році, коли з колегами по опозиції заснувала організацію захисту політичних прав Sumate («Приєднуйся»). Ця організація стала відома 2003 року, коли ініціювала збір підписів за референдум про відставку лідера Венесуели Уго Чавеса. Голосування не призвело до бажаного опозицією результату: 59% підтримали президента.
У 2010 році Мачадо виграла вибори до парламенту, де відкрито сперечалася з Уго Чавесом, звинувачуючи його в корупції та узурпації влади. Через два роки вона заснувала ліберальний рух Vente Venezuela, який зазнавав звинувачень у «іноземних зв’язках». У березні 2014 року опозиціонерка, офіційно представляючи не свою батьківщину, а Панаму, виступила на засіданні Організації американських держав з доповіддю про ситуацію у Венесуелі. У відповідь влада позбавила її повноважень депутата.
Але політична кар’єра Мачадо не закінчилася: 2023 року вона заявила про намір балотуватися у президенти та пообіцяла повести всю опозицію за собою. Мачадо виграла праймеріз і, як заявили в Нобелівському комітеті, у результаті «стала ключовою фігурою, що об’єднує, в колись глибоко розколотій політичній опозиції».
Венесуельський режим не дав опозиціонерці можливості взяти участь у виборах і вона підтримала представника іншої партії – Едмундо Гонсалеса Уррутію. Сотні тисяч добровольців по всій країні мобілізувалися, подолавши політичні розбіжності. Вони пройшли навчання як спостерігачі, щоб забезпечити прозорість та чесність виборів. Незважаючи на погрози переслідування, арешту та тортур, громадяни по всій країні охороняли виборчі дільниці та фіксували результати до того, як режим зміг знищити бюлетені та спотворити підсумки. Дії об’єднаної опозиції до та під час виборів були новаторськими та сміливими, мирними та демократичними, — описали у Нобелівському комітеті події 2024 року. — Марія Коріна Мачадо показала, що інструменти демократії — це також світові інструменти. Вона втілює надію на інше майбутнє, в якому захищаються основні права громадян та чути їхній голос». Так чи інакше, Ніколас Мадуро тоді утримав владу у своїх руках і утримують її досі.
Життєвим принципом лауреатки можна вважати цитату з промови борця за незалежність іспанських колоній у Латинській Америці Симона Болівара: «Ніщо не таїть у собі стільки небезпек, як тривале користування владою одним і тим самим громадянином. Народ звикає йому коритися, а він звикає наказувати, що породжує узурпацію та тиранію». Мачадо визнавалася в одному з інтерв’ю, що дуже любить цю цитату.
Це ставлення виявлялося в неї, серед іншого, і в поглядах на Росію та Україну. Мачадо стверджувала, наприклад, що венесуельці здебільшого підтримують боротьбу українців за суверенітет і цілісність країни, а за Росію насправді — лише чавісське керівництво Венесуели.
Марія Коріна Мачадо отримає медаль, диплом, 1 млн шведських крон (1,19 млн доларів) та загальне визнання. При цьому голова Норвезького комітету Йорген Ватне Фріднес уникнув відповіді на запитання журналіста про те, чи можна чекати лауреатку на грудневому урочистому врученні премії: відомо, що вона ховається на території Венесуели, але її точне місце з міркувань безпеки не розкривається.
Згідно з заповітом Альфреда Нобеля, який помер у 1896 році, премія миру присуджується тому, хто «зробив найбільше або досяг найкращих результатів у зміцненні братства між народами, ліквідації чи скороченні чисельності постійних армій, а також в організації та просуванні мирних конгресів».
«Марія Коріна Мачадо відповідає всім трьом критеріям, встановленим Альфредом Нобелем. Вона зуміла об’єднати опозицію своєї країни. Вона ніколи не відступала перед мілітаризацією венесуельського суспільства. І вона постійно виступала за мирний перехід до демократії», — констатували 10 жовтня в Нобелівському комітеті.
Право висувати кандидатів мають члени парламентів та урядів, глави держав, судді у міжнародних судах, професори соціальних наук та ректори університетів, інші лауреати, колишні та нинішні члени норвезького Нобелівського комітету. Марію Коріну Мачадо висунули організації та представники університетів Майамі, а також члени Конгресу США, включаючи Марко Рубіо, — тоді сенатора, а нині держсекретаря.
Цього разу було подано 338 заявок — на 244 фізичні особи та 94 організації. Роком раніше претендентів було менше – 286.
Список висуванців оприлюднять лише через 50 років, тож усі імена стануть відомі лише 2075-го. При цьому, тим, хто висунув кандидатів, не заборонено розповідати про це. Наприклад, відомо, що група викладачів норвезького університету OsloMet висунула на премію репера Noize MC та співачку Монетку — за те, що «представляють своїми голосами нове покоління, яке дуже активно висловлюється за гуманістичні цінності». А група професорів із США, Німеччини та Великобританії номінувала політв’язня, колишнього муніципального депутата Олексія Горінова — «за мужність і вірність ідеям світу, виявленим у неволі».
Коментарі
Loading…