Питання допустимості повторної участі судді у кримінальному провадженні: резюме Рішення

Другий сенат 4 березня 2026 року на пленарному засіданні розглянув справу та ухвалив Рішення № 1-р(ІІ)/2026 за конституційною скаргою Горобця Артура Валерійовича щодо відповідності Конституції України частини першої статті 76 Кримінального процесуального кодексу України (далі – Кодекс).

Суддя-доповідач у справі – Сергій Різник.

Оскаржуваними приписами Кодексу встановлено, що „суддя, який брав участь у кримінальному провадженні під час досудового розслідування, не має права брати участі у цьому ж провадженні в суді першої, апеляційної і касаційної інстанцій, крім випадків перегляду ним в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, яка була постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті“.

Суб’єкт права на конституційну скаргу зазначив, що „суддя, який брав участь на досудовому розслідуванні вже не зможе бути об’єктивним під час судового розгляду кримінального провадження, оскільки в нього, ще на етапі досудового розслідування вже склалась певна суб’єктивна думка відносно особи щодо якої здійснюється кримінальне провадження“, тому, на думку Горобця А. В., частина перша статті 76 Кодексу суперечить принципу справедливого та безстороннього розгляду справи судом, а відповідно, і частині першій статті 55 Конституції України.

Розв’язуючи порушені в конституційній скарзі питання, Конституційний Суд України взяв до уваги, що зазначені нормативні гарантії апеляційного оскарження ухвал суду першої інстанції щодо застосування запобіжного заходу у виді тримання особи під вартою стали наслідком внесення Верховною Радою України низки змін до кримінального процесуального законодавства на виконання Рішення Конституційного Суду України від 13 червня 2019 року № 4-р/2019.

Закріпивши на законодавчому рівні гарантоване Конституцією України та підтверджене Рішенням Суду № 4-р/2019 право на апеляційне оскарження ухвал суду, пов’язаних із застосуванням запобіжного заходу у виді тримання під вартою, постановлених під час судового провадження в суді першої інстанції, Верховна Рада України додатково передбачила нормативний механізм його реалізації. Одним із елементів цього механізму став установлений у статті 76 Кодексу виняток із загального правила про недопустимість повторної участі судді у кримінальному провадженні.

Суд зауважив, що виняток, закріплений у частині першій цієї статті Кодексу, сутнісно не посягає на дієвість зазначеного правила та об’єктивно зумовлений особливостями вирішення питань кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, а також потребою в дотриманні розумних строків розгляду справи судом.

У Рішенні підкреслено, що залишення частини першої статті 76 Кодексу без змін з одночасним установленням можливості апеляційного оскарження ухвал суду першої інстанції, пов’язаних із застосуванням запобіжного заходу у виді тримання під вартою, постановлених на стадії судового провадження призвело б до декларативності запровадженого права та наперед нівелювало б його ефективність.

Оцінюючи домірність обраного законодавцем способу гарантування права на апеляційне оскарження ухвал суду, пов’язаних із триманням під вартою, Суд узяв до уваги, що згідно з частиною першою статті 76 Кодексу дозвіл судді, який брав участь у кримінальному провадженні під час досудового розслідування, брати участь у цьому ж провадженні у суді апеляційної інстанції стосується вузького кола питань, пов’язаних виключно з перевіркою законності застосування під час судового провадження запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Водночас суддя, який брав участь у кримінальному провадженні під час досудового розслідування, як і раніше, не має права брати участі у цьому ж провадженні під час розгляду справи по суті в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанцій.

Суд наголосив, що у випадку, коли предмет судового контролю, процесуальна функція апеляційного суду та методологія оцінки ним обставин справи залишаються незмінними, участь судді суду апеляційної інстанції, який під час досудового розслідування переглядав ухвали щодо застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, в апеляційному перегляді ухвал, постановлених судом першої інстанції на стадії судового провадження, не свідчить сама собою про порушення принципу безсторонності і неупередженості судді.

Водночас, на думку Суду, проблема якості обґрунтування судових рішень щодо запобіжного заходу у виді тримання під вартою та пов’язаних з цим випадків порушення конституційного права особи на судовий захист не зумовлена оновленим змістом статті 76 Кодексу, а її розв’язання потребує подальшого вдосконалення кримінального процесуального законодавства Верховною Радою України в межах здійснення нею відповідних законодавчих повноважень.

Дослідивши питання, порушені в конституційній скарзі, Суд виснував, що частина перша статті 76 Кодексу відповідає Конституції України, а закріплені у ній нормативні приписи: спрямовані на досягнення правомірної мети і є домірними (пропорційними) стосовно такої мети; сприяють досягненню цілей правосуддя і не посягають на інші конституційні засади судочинства; не погіршують становища підозрюваних (обвинувачених) порівняно з попереднім нормативним регулюванням; не порушують прав інших учасників кримінального провадження; відповідають вимозі утвердження та забезпечення права особи на судовий захист безстороннім і неупередженим судом, а відтак є узгодженими з цінностями, принципами та нормами Конституції України.

Джерело:

https://ccu.gov.ua/novyna/pytannya-dopustymosti-povtornoyi-uchasti-suddi-u-kryminalnomu-provadzhenni-rezyume-rishennya