Кримські землі будуть перевіряти і дискваліфіковувати як власність

Кримську землю піддають ретроаналізу. Конституційний суд (КС) підтвердив право російських судів перевіряти законність рішень української влади на території Криму та Севастополя для вилучення раніше приватизованої власності на користь держави. Застосування такого механізму на всіх нових територіях є лише питанням часу, переконані експерти.

КС відмовився переглядати закон про приєднання Криму до тієї частини, яка дозволяє російським судам дискваліфікувати документи на власність, видані українською владою. Про це йдеться у відмовному ухвалі КС за скаргою Сергія Кунова, який намагався захистити свої права як сумлінного набувача нерухомості.

2020 року пан Кунов придбав ділянку землі в районі колишнього військового містечка в Севастополі. Колись ця земля належала Міноборони України, але у 2009-му частину території за рішенням цього відомства було передано місту, яке виділило розташовані там земельні наділи під приватну забудову. У 2015 році влада Севастополя передала військове містечко у федеральну власність.

При цьому до російського реєстру нерухомості територію військового містечка внесли в старих кордонах, в результаті Міноборони РФ висунула свої вимоги на всю територію, включаючи ділянки, які перейшли з міської власності до приватної.

Суд першої інстанції у лютому 2023 року відхилив позов Міноборони до заявника, дійшовши висновку, що спірна ділянка не входила до складу військового містечка, а сам громадянин є сумлінним покупцем. Проте вищестоящі інстанції зробили висновок, що рішення про відчуження земельної ділянки з користування Міноборони України не було прийнято уповноваженим на те органом (кабінетом міністрів України), а заявника не можна вважати сумлінним набувачем, тому землю він має повернути.

Сергій Кунов просив КС перевірити норми ст. 12 закону про приєднання Криму до складу РФ, яка закріплює загальне правило про дію документів, виданих офіційними органами України, а також положення Цивільного кодексу, що дозволяють витребувати майно із чужого незаконного володіння. На його думку, їхнє застосування дозволило російським судам наділяти себе повноваженням щодо перевірки законності акта іноземного органу держвлади, а також ігнорувати принцип захисту сумлінного набувача, що веде до порушення конституційного права приватної власності.

КС із такою оцінкою не погодився та не знайшов підстав для втручання. Спірна стаття закону спрямована на реалізацію майнових відносин, що склалися в Криму до його прийняття до складу Росії, і передбачає облік суті відносин, які стосуються правовстановлюючих документів, йдеться у визначенні. Вона не перешкоджає, а навпаки гарантує реалізацію права на нерухоме майно.

Автор скарги до КС вважає, що суд формально підійшов до цієї справи, позначивши загальне призначення норми, тоді як заявник просив оцінити саме її правозастосовний зміст.

На практиці ж ця норма, спрямована на забезпечення стабільності громадянського обороту, набуває зворотного ефекту, впевнена юрист, фактично суди тлумачать її як додаткову легітимацію передачі майна в іноземній державі.

КС підтвердив допустимість моделі, за якої російський суд не вважає український правовстановлюючий акт «недоторканним» і може оцінювати його юридичну спроможність, каже Ганна Воронцова з колегії адвокатів «Теза». По суті, це досить жорсткий механізм деприватизації, зазначає вона, суперечка йде не лише про нинішнього власника, а й законність первинного вибуття майна з публічної власності. І якщо держава доводить, що ділянку було передано з порушеннями, то під удар потрапляє і наступний ланцюжок переходів. З погляду публічних інтересів інструмент є ефективним, але для стабільності обороту та довіри до титулу — дуже чутливий, зазначає експерт. Але стосовно нових територій це стає прямою законодавчою моделлю, зазначає пані Воронцова, ухвалений у липні минулого року закон про особливості визнання там правовстановлюючих документів спеціально запроваджує регіональні комісії, які оцінюють такі документи на предмет повноважень органу та відповідності публічним відомостям.

Застосування та масштабування такого механізму на нових територіях лише питання часу, погоджується партнер юридичного агентства «Правове сприяння» Олексій Винокуров. Правова ситуація в ДНР, ЛНР, Запорізькій та Херсонській областях ідентична кримській, хоча й має деяку специфіку. Такий інструмент заперечення приватизації застосовується на «великій землі», нагадує юрист, але тут є принципова відмінність: у Криму російські суди оцінюють законність актів іншої держави.

Анастасія Корня, за матріалами зарубіжних видань