admin
14 квітня 2020 року Верховний Суд ухвалив постанову, котрою завершив одну доволі повчальну як для державних реєстраторів, так і для органів юстиції справу, що матиме неабияке значення у сфері практичного застосування Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Цим вердиктом Касаційний адміністративний суд визнав правомірними вимоги державного реєстратора Державного підприємства «Центр обслуговування громадян» (засновник – Одеська облдержадміністрація) щодо скасування наказу Головного територіального управління юстиції в Одеській області, пов’язаного з неправомірним виведенням нерухомого майна з-під банківської застави.
Історія даної справи почалася 19 липня 2013 року, коли Дочірнє підприємство «Формет» позичило гроші в банку «Порто-Франко», віддавши йому в заставу своє нерухоме майно – виробничі будівлі, розташовані в селищі Великодолинське Овідіопольського району Одеської області, про що були укладені кредитний та іпотечний договори. В подальшому позичальник гроші не повернув, але, скориставшись обставинами, що виникли внаслідок усім відомого «банкопаду», подав до Приморського районного суду Одеси позовну заяву про припинення кредитного договору у зв’язку з його виконанням, яку й було задоволено рішенням останнього від 8 вересня 2014 року.
Другим пунктом резолютивної частини цього рішення було визнано припиненим також і договір іпотеки, а ось третім зобов’язано приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу (який при цьому мав статус державного реєстратора) зняти заборону на нерухоме майно, яке перестало перебувати в заставі, шляхом внесення запису про припинення обтяження до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Такий розвиток подій дуже не сподобався керівництву призначеної Фондом гарантування вкладів фізичних осіб тимчасовій адміністрації «Порто Франко», яка оскаржила його спочатку в Апеляційному суді Одеської області, щоправда, безуспішно, а потім уже успішно у Вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних і кримінальних справ, який своєю ухвалою від 23 вересня 2015 року скасував зазначене рішення суду першої інстанції.
Далі важливий момент: отримавши таку перемогу в касаційному суді, банк вирішив перестрахуватися й звернувся до того ж самого Приморського районного суду Одеси із заявою про поворот виконання рішення суду, в якому просив скасувати запис про припинення іпотеки, зроблений до того приватним нотаріусом на виконання скасованого рішення. Але вже в цьому питання «Порто-Франко» отримав відмову, причому цього разу в судах усіх трьох інстанцій, включаючи касаційної, оскільки судді дійшли висновку, що для відновлення порушених прав заявника законом передбачений інший правовий механізм, для застосування якого цілком вистачить уже до цього постановленої Вищим спеціалізованим судом ухвали від 23.09.2015 р.
За таких обставин адміністрація банку звернулася до одного з державних реєстраторів Державного підприємства «Центр обслуговування громадян», яка на її прохання 7 серпня 2017 року прийняла рішення про скасування зробленого приватним нотаріусом запису про припинення державної реєстрації іпотеки, у зв’язку з чим внесла новий запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Цей крок викликав обурення з боку ДП «Формет», яке поскаржилося до ГТУЮ в Одеській області, а те вже в порядку задоволення його скарги видало наказ від 7.09.2017 р., в резолютивній частині якого вимагало вчинити всі необхідні реєстраційні дії, пов’язані з державною реєстрацією припинення іпотеки майна скаржника. Ось цей наказ і було оскаржено державним реєстратором, позов якої було задоволено рішенням Одеського окружного адміністративного суду, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду, а зовсім недавно й вердиктом Верховного суду.
В даному процесі в статусі третьої особи на стороні відповідача особи приймало участь і ДП «Формет», представники якого запевняли, що в ухвалі ВССУ від 23.09.2015 р., якою було задоволена касаційна скарга банку, жодного слова не було про скасування рішення державного реєстратора про припинення іпотеки. В свою чергу представники Одеського ГТУЮ, обгрунтовуючи свою позицію, наголошували на тому, що в подальшому ухвалами судів трьох інстанцій банку було відмовлено в задоволенні заяви про скасування запису про припинення іпотеки.
Вирішуючи дану справу судді виходили з положень статті 26 закону «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень», в якій написано, що в разі скасування на підставі рішення суду документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. В даному ж випадку документом, на підставі якого було проведено державну реєстрацію про припинення іпотеки, виступало рішення Приморського райсуду від 8.09.2014 р. Скасувавши його ухвалою від 23.09.2015 р., ВССУ фактично скасував документ, на підставі якого було проведено державну реєстрацію, а це вже, в світлі вимог статті 26 згаданого вище закону, було належною підставою для внесення запису про скасування права на звільнення майна з-під застави.
Що ж стосується постановлених уже по тому судових ухвал про відмову в задоволенні заяви банку про поворот виконання рішення суду, то Верховний Суд зробив висновок про те, що ці вердикти, в розумінні статті 26 закону «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень», не належать до категорії тих судових рішень, якими скасовуються документи, на підставі яких проводилася державна реєстрація прав.
Юрій Котнюк
Коментарі
Loading…