Війна інтересів у ДБР: Бабіков vs «справи Майдану»

 

Віталій Титич, адвокат родичів Небесної сотні, керуючий партнер Адвокатського об’єднання «Віталій Титич і партнери»

Тимчасово виконуюча обов’язки директора Державного бюро розслідування пані Венедіктова призначила своїм заступником колишнього адвоката Віктора Януковича Олександра Бабікова.

Без сумніву, таке призначення — знакова подія для усіх кримінальних проваджень, об’єднаних під мемом «справи Майдану». І вона очікувано викликала відповідну реакцію в суспільстві. Принаймні в тій його частині, яка поділяє ідеї Майдану.

Думаю, немає потреби коментувати запевнення пані Венедіктової в тому, що її заступник не буде мати відношення до «справ Майдану» — навіть у людей, далеких від розуміння, як влаштовані наші правоохоронні органи, вони викликають обґрунтовані сумніви.

Своїм письмовим наказом Венедіктова має право обмежити повноваження свого заступника керувати слідчими підрозділами ДБР. Причому таке обмеження має бути безумовним — пан Бабіков не повинен мати права керувати слідчими навіть за відсутності директора ДБР та інших заступників.

Тільки в такому випадку, не буде формальних підстав говорити про порушення  Кримінального процесуального закону.

Проте у будь-якому разі заступник директора ДБР отримає доступ до матеріалів кримінальних проваджень та будь-якої  іншої службової інформації. І, здійснюючи свої офіційні організаційно-розпорядчі функції по відношенню до слідчих чи оперативних підрозділів, матиме можливість впливати на них.

У ДБР придумали, як дати раду конфлікту інтересів ексадвоката Януковича Бабікова

У ДБР вже готуються направити до суду одну зі «справ Майдану»

Про «природній конфлікт між слідством і захистом» та про те, чому є підстави говорити про наявність у пана Бабікова конфлікту інтересів з точки зору антикорупційного законодавства, достатньо повно пояснила у своєму пості у Фейсбуку Євгенія Закревська:

В основному, погоджуюся з аргументами колеги. Але зауважу: наявність приватного інтересу у заступника директора ДБР щодо руху кримінальних проваджень стосовно його колишнього клієнта Януковича, треба доводити.

А поки ми не маємо доказів того, що пан Бабіков у той чи інший спосіб планує перешкоджати розслідуванню, маємо виходити з презумпції його добросовісності.

За цих обставин найбільше переживати щодо «конфлікту» інтересів свого колишнього захисника має саме експрезидент.

Очевидно, вибудовуючи зі своїми адвокатами лінію захисту, Віктор Янукович надав їм конфіденційну інформацію — докази  та джерела їх отримання. Що є вкрай цікавим для слідства.

Тому з моменту офіційного призначення перед колишнім адвокатом Януковича Бабіковим постане складне екзистенційне питання: розкрити адвокатську таємницю своїм підлеглим, слідчим ДБР, чи приховувати відому йому інформацію про злочинну діяльність свого колишнього клієнта.

У першому разі він порушить закон «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», у другому — статтю 396 Кримінального кодексу України.

Незалежно від результату вибору пана Бабікова, з його призначенням у ДБР Янукович отримав додаткову опцію для свого захисту. Так, експрезидент матиме право стверджувати, що його переслідували, порушуючи конвенційні права на захист. І заявить про це у ЄСПЛ. (Звісно, якщо Бабіков і Ко взагалі збираються розслідувати діяльність Януковича).

Незалежно від результатів такого розслідування усі кримінальні провадження в ДБР щодо Януковича та інших членів його організації є наперед дискредитованими — робота слідчих ДБР у «справах Майдану» перетвориться на юридичне сміття.

Примітно, що до дискредитації ДБР призведе не «добре спланована та гарно профінансована акція», про яку говорить пані Венедіктова, а її власні дії. Одна з яких — призначення на посаду Бабікова.

Інший важливий момент — встановити, що дійсно може означати це призначення. Чому Венедіктова, достеменно знаючи, яку реакцію у суспільстві викличе таке рішення, протягнула пана Бабікова на посаду заступника директора ДБР.

Версія про «руку Януковича» не витримує критики — ані йому, ані членам організованого злочинного угруповання колишнього немає жодної потреби у цьому.

Протягом шести років вони абсолютно ефективно розвалювали слідство у своїх кримінальних провадженнях. І при цьому не мали (офіційно) «своєї людини» в органі досудового розслідування.

Управління спецрозслідувань Генпрокуратури Сергія Горбатюка роками працювало в умовах, коли «сторона Януковича» отримувала плани слідчих дій одразу після нарад або доповідей керівника підрозділу у ГПУ. А про результати розгляду апеляційним судом клопотань на проведення негласних слідчих (розшукових) дій вони дізнавалися раніше за прокурорів, які їх подавали.

Новопризначений генеральний прокурор, переступивши поріг ГПУ, заявив, що «злочинної організації (Януковича) не існує» — «на нашу думку, це вигадка Луценка».

Іншими словами, він зруйнував концепцію розслідування, яка пов’язувала метою і мотивами «узурпацію влади» та економічні злочини ОЗУ президента-втікача з насильницькими злочинами, вчиненими під час протестних акцій на Майдані. У цій системі координат слідство було найбільш ефективним, бо пов’язувало логічним ланцюжком розрізнені епізоди діяльності угруповання, організаторів та виконавців злочинів.

І, аби не виникало на цю тему зайвих дискусій, генпрокурор Руслан Рябошапка звільнив Горбатюка, ключових слідчих та керівників слідчих підрозділів УСР, які безпосередньо розслідували діяльність Януковича та його близького оточення.

Йдеться про начальника та заступника відділу, який розслідував діяльність колишніх очільників Вищого господарського суду України — Татькова/Ємельянова та заступника Горбатюка.

За невідомих обставин, співбесіду з атестаційною комісією Рябошапки не пройшов і старший у слідчій групі, яка ефективно розслідувала економічні злочини ОЗУ.

Ці напрочуд ефективні дії генерального прокурора в інтересах громадянина Януковича не викликали в активної частини суспільства жодної реакції, на відміну від призначення Бабікова.

Очевидно, що за таких обставин просувати свого адвоката на посаду до ДБР — все одно, що самостійно «палити» і так позитивні для себе результати «роботи» цього органу. Ну, хіба що стратеги Януковича вирішили підставити колишнього колегу, аби відвести підозри від своїх реальних «агентів».

Для мене вся ця історія з фейковим конкурсом на посади заступників Венедіктової та призначення Бабікова виглядає як спланована провокація. І, судячи з реакції суспільства і медіа, доволі успішна.

Регулярно здійснюючи атаки на психіку своїх громадян, нове владне угруповання перевіряє україноцентричну частину суспільтства на стресостійкість, шукає, як далеко воно може зайти за його «червоні лінії».

Такі провокації — також  ефективний спосіб відвернути увагу суспільства від дійсно важливих подій. Так віддавали беркутів з «чорної роти» — під акомпанемент дикого трешу у «справі Шеремета».

Але ці припущення поки залишаються на рівні конспірології. Можливо, відповідь дуже банальна — як сказала Венедіктова, «кожен хоче поставити свого» (згадуємо Фрейда). Тоді тут все сходиться — Венедіктова захотіла і протягнула на посаду заступника директора ДБР свого давнього знайомого, незважаючи на негативні наслідки.

Питання «чому» — поки залишається відкритим. Але відповідь на нього ми, можливо, дізнаємося вже скоро — з першими кроками керівництва ДБР щодо «справ Майдану».

Але незалежно від причин і мотивів, якими обумовлено це рішення, усім причетним до нього ми маємо подякувати — президентська команда чітко й однозначно продемонструвала своє ставлення до подій Майдану. Чим допомогла остаточно визначитися частині суспільства, розвіюючи їхні нездорові ілюзії…