Апеляційний суд може постановляти ухвали, які не вирішують справи по суті, але вказують на порушення закону, що потребують реагування – ВС

Згідно з приписами статей 369, 418 КПК України суд апеляційної інстанції за наявності відповідних підстав має процесуальні повноваження для постановлення ухвал, які не вирішують справи по суті, однак звертають увагу уповноважених органів на встановлені у кримінальному провадженні факти порушення закону, що потребують вжиття належних заходів реагування.

Такий висновок зробила об’єднана палата Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, розглянувши касаційну скаргу судді місцевого суду на ухвалу апеляційного суду. У цій ухвалі доведено до відома голови та керівника апарату місцевого суду про порушення вимог закону суддею та працівниками апарату суду під час розгляду одного з кримінальних проваджень. Суд апеляційної інстанції зробив це, щоб не допустити такі порушення в майбутньому та вжити відповідних заходів. Для вирішення питання про притягнення судді до встановленої законом відповідальності про зазначені порушення повідомлено Вищій раді правосуддя.

У касаційній скарзі суддя зазначила, зокрема, про те, що ухвала апеляційного суду є незаконною, оскільки постановлена за межами повноважень суду апеляційної інстанції на її ухвалення.

ОП ККС ВС залишила без зміни ухвалу апеляційного суду, а касаційну скаргу судді – без задоволення з таких підстав.

Відповідно до статей 369, 418 КПК України суд апеляційної інстанції будь-яке рішення приймає у формі ухвали, окрім випадку, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 407 КПК України, коли вказаним судом ухвалюється вирок. Тому доводи касаційної скарги про відсутність в апеляційного суду процесуальних повноважень для постановлення зазначеної ухвали є необґрунтованими.

Крім того, системне та телеогічне (цільове) тлумачення норм, закріплених у п. 10 ч. 1 ст. 3, статтях 91, 110, 369, 371, 372 та 419 КПК України дає змогу дійти висновку про те, що рішення судів будь-якої інстанції приймаються у зв’язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, спрямовані на досягнення завдань кримінального провадження, постановлені або ухвалені в межах судового розгляду, встановлених для відповідного виду провадження.

Тобто процесуальні рішення ухвалюються для встановлення і закріплення кримінальними процесуальними засобами ознак вчиненого кримінального правопорушення, доведеності винуватості (невинуватості) осіб, які його вчинили під час кримінального провадження, інших обставин, передбачених ст. 91 КПК України, а також задля забезпечення кримінального провадження.

Отже, ВС вбачає за можливе ухвалення рішень, які не пов’язані із суттю кримінального провадження або з його забезпеченням, проте постановлення таких ухвал має зумовлюватися позитивним впливом на ефективність здійснення правосуддя у конкретному кримінальному провадженні та забезпеченням конституційного права на судовий захист, гарантований ст. 55 Конституції України.

Детальніше з постановою ОП ККС ВС у справі № 686/9636/18 (провадження № 51-6276кмо19) можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/97771973.