Vasyl
Хмельницький апеляційний суд залишив без змін рішення місцевого суду про встановлення факту батьківства військовослужбовця, котрий загинув на війні. Апеляційну скаргу його дружини суд відхилив.
До суду з позовом про встановлення факту батьківства звернулася мешканка Шепетівського району. Позивачка пояснила, що проживала з чоловіком упродовж 2020–2021 років, і в цей час у них народився син. Запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень був здійснений відповідно до статті 135 Сімейного кодексу України – за прізвищем та за вказівкою матері.
У 2022 році пара припинила стосунки. Пізніше чоловік зареєстрував шлюб з іншою жінкою, однак визнавав дитину, навідував її разом зі своїми батьками та надавав допомогу. Після його загибелі під час захисту Батьківщини, через відсутність у документах відомостей про батька, син позивачки не міг отримати державне забезпечення у зв’язку з втратою годувальника. Тому вона звернулася до суду для встановлення факту батьківства.
Білогірський районний суд Хмельницької області задовольнив позов – встановив факт батьківства загиблого військовослужбовця, а також ухвалив внести відповідні зміни до актового запису про народження дитини. Суд виходив із того, що батьківство чоловіка щодо малолітнього сина підтверджується сукупністю доказів, зокрема висновком молекулярно-генетичного дослідження.
Дружина загиблого не погодилася з таким рішенням. В апеляційній скарзі просила його скасувати, посилаючись на недоведеність позовних вимог та неналежну оцінку доказів судом першої інстанції.
Апеляційний суд відхилив її доводи. Зазначив, що закон не визначає конкретного переліку доказів для встановлення факту батьківства. Це можуть бути будь-які відомості, що свідчать про походження дитини від цієї особи, зібрані відповідно до вимог цивільного процесуального закону. Водночас категоричним доказом може слугувати висновок судово-генетичної чи судово-імунологічної експертизи.
Колегія суддів зауважила, що свідки в суді підтвердили факт спільного проживання позивачки з батьком дитини. Своє батьківство за життя визнавав і сам чоловік – це підтвердили його батьки. Молекулярно-генетичне дослідження також засвідчило ймовірність родинної спорідненості по батьківській лінії між дідом та онуком на рівні 99,99999%.
«Апелянтка не спростувала правильність та об`єктивність указаного висновку молекулярно-генетичного дослідження належними та допустимими доказами. При цьому не заявляла клопотання про призначення судової експертизи, висновок якої міг достовірно спростувати кровне споріднення померлого з малолітнім сином», – йдеться у постанові апеляційного суду.
З повним текстом постанови апеляційного суду у справі № 669/96/25 можна ознайомитися у ЄДРСР.
Коментарі
Loading…