Батьком японської Конституції був Альберт Мосс. Його 175-річчя святкують в Японії цього року.

Батьком японської Конституції був Альберт Мосс. Його 175-річчя святкують в Японії цього року.

Батьком японської конституції вважають німецького громадянина Альберта Мосса. Коли він помер, японці змусили піти на його могилу нациста Герінга. А ще врятували від смерті в концтаборах його дочку.

Батько першої в історії Японії конституції, яка дала змогу країні перестрибнути з феодалізму в новітній час, народився 1 жовтня 1846 в містечку Грац, який нині зветься в західній Польщі Гродзиск-Великопольський. Новонародженого назвали Ісааком Альбертом. Ну, а прізвище Мосс вийшла, звичайно, від Мозес, але це було єдиною поступкою єврейського сімейства німецькому оточенню. Батько – відомий лікар, очолював єврейську громаду міста. У будинку панував культ освіти і прогресу, причому старші опікувалися молодших – у подружжя було 14 дітей. Ментором Альберта був брат Рудольф – майбутній німецький медіамагнат, чия імперія включала 130 газет і журналів.

Навчання юнаки в Берлінському університеті ім. Фрідріха Вільгельма перервала франко-прусська війна 1870-1871 років – на неї Мосс пішов добровольцем. До слова, в тій кампанії боролися 12 тисяч німецьких євреїв, з яких майже 400 отримали за хоробрість Залізний Хрест. Демобілізувавшись, Альберт довчився і, отримавши диплом юриста, став в 1876 році окружним суддею в Шпандау. У 1879-му він переїхав до Берліна, де кілька років по тому зайняв крісло окружного судді Берлінського державного суду – найвища посада в Пруссії, доступна для нехрещених єврея. Паралельно Мосс працював в Центральному комітеті у справах російсько-єврейських біженців і входив до Ради єврейської громади Берліна.

Одного разу за порадою депутата рейхстагу Рудольфа Гнейста Альберт зустрівся з групою японських сановників, які подорожували по Європі. Йшла епоха імператора Мейдзі, що поклала кінець ізоляції Японії, і нові лідери країни шукали зближення з Заходом. Німеччина це всіляко вітала. Незабаром молодий суддя виступив з циклом лекцій з німецької публічного права в японському посольстві в Берліні, а в 1882 році був представлений Іто Хиробуми – майбутнього прем’єр-міністра Країни висхідного сонця. Саме Альберт переконав японського гостя, що німецька модель конституційного права оптимальна для його батьківщини.

Не дивно, що коли Токіо знадобився експерт для правової реформи і переходу до парламентаризму, вибір припав на Мосс. Навесні 1886 юрист з сім’єю прибув до нового місця служби. Це був час німецької культурної експансії – так званої «німецької кору», «заразила» всі сфери життя Японії: правову, військову, освітню.

Через кілька місяців берлінський суддя став впливовим іноземним радником в японському уряді. Він консультував практично всі міністерства з усіх юридичних питань. Так, в «портфоліо» Мосс – найважливіша реформа самоврядування, різко скоротила в Японії число округів і муніципалітетів. Йому належала і ключова роль у створенні сучасної конституції країни. Документ був, звичайно ж, на прусском досвіді – недарма новий парламент Японії багато в чому нагадував рейхстаг. Після ратифікації Конституції 1 лютого 1889 японці продовжили контракт з Альбертом, доручивши йому перегляд нерівноправних міжнародних договорів, укладених в 1860-х роках. Він впорався і з цим завданням, і ще донедавна відстала феодальна країна стала рівною серед рівних на світовій арені.

В останній рік свого японської «відрядження» юрист займався реформою місцевого законодавства про поштова служба й друку, а також імміграційною політикою і кримінальним правом. Не забуваючи, зрозуміло, про щотижневі лекціях при імператорському дворі. На прощання «роботодавці» вручили Альберту імператорський Орден Висхідного сонця.

За заслуги у формуванні «основ японської державності на основі німецької моделі» посол Німеччини в Токіо Теодор фон Холлебен запропонував призначити Мосс в Вищий земельний суд, що зробило б його першим євреєм в Німеччині на такому високому посту. Характеризуючи співвітчизника, посол відзначав, що незважаючи на єврейське походження і ненадійних родичів – брат Рудольф володів в тому числі ліберальної Berliner Tageblatt, яка критикувала уряд, – Мосс «зарекомендував себе патріотом, вірним імператорові».

Після повернення до Німеччини юрист отримав підвищення. Це був Апеляційний суд Східної Пруссії в Кенігсберзі. Кенігсберзі в 1901 році Альберту присвоїли почесний докторський ступінь місцевого університету. У найстарішому університеті Пруссії, ректором якого був сам Кант, професор Мосс читав лекції по комерційному і процесуального права. А крім цього, ще й написав коментар до Торговому кодексу Німеччини.

Голова Кенігсберзького апеляційного суду двічі рекомендував колегу на місце в Імперському суді, і обидва рази віросповідання кандидата не дозволило зайняти цей пост. Зрештою розчарований професор вийшов в 1907 році на дострокову пенсію і повернувся в Берлін. Там він демонстративно прийняв неоплачувану посаду депутата міської ради, став юрисконсультом мерії і очолив її транспортний відділ, займаючись проблемами трамвайної системи і електропостачання Берліна. З початком Першої світової Мосс створив Фонд військового кредиту. Залишаючись важливою фігурою муніципальної політики та членом правління Німецької асоціації міст, за заслуги перед Берліном Альберт отримав звання його почесного громадянина. Протягом усього життя ця людина зберігала найтепліші спогади про Японію, присвятивши їй двовірш:

Я любив людей, я любив країну                                                                                                                                                   Майже як свою Вітчизну.

Зв’язок його з Японією не переривався – гості з Токіо постійно відвідували його як старого друга. На прохання японського уряду він склав експертний висновок про стан торгівлі між двома країнами, а в 1914-м – до 25-річчя знаменитої реформи самоврядування – отримав офіційні привітання з «другого Вітчизни».

Батько японської конституції помер 30 травня 1925 року в Берліні і упокоївся на єврейському кладовищі Schonhauser Allee на ділянці для почесних громадян. Зрозуміло, через кілька років на батьківщині ім’я Мосс виявилося під негласною забороною, але для японців нічого не змінилося. Тому не дивує фото 1937 року, на якому Генріх Герінг і японський наслідний принц, який був тоді з візитом в Німеччині, шанобливо стоять біля могили Альберта на берлінському єврейському кладовищі.

Його репутація врятувала життя його старшої дочки Марті. Теж юрист за освітою, доктор Марта Мосс служила в штаб-квартирі берлінської поліції, а в 1926-му стала першою жінкою в Німеччині – суперінтендантом поліції.  Друга дочка, Березня дочекалася звільнення, була визнана жертвою фашизму, але постала перед судом єврейської громади за звинуваченням у колабораціонізмі. Провину довести не вдалося, хоча осад, як то кажуть, залишився. Емігрувати в США жінка відмовилася, не бажаючи розлучатися зі своєю партнеркою – бібліотекарем Ерной Шпренгер, з якої жила з середини 1920-х. Березня взяла участь у Нюрнберзькому процесі в якості перекладача і свідка, а з серпня 1948 року до виходу на пенсію в 1953-му працювала в берлінській кримінальної поліції.

Взагалі, четверо з п’яти дітей Альберта Мосс дожили до 70-х років. Про сам Альберті, 175-річчя від дня народження якого відзначається цього року, в Японії пам’ятають донині – в Токіо навіть вийшла збірка його листів під промовистою назвою «Майже рідна країна».  Михайло Гольд