Біпатриди: подвійне громадянство чи подвійне життя?

Небезпеки запровадження в Україні подвійного громадянства

Статус конституційного питання про громадянство набуває подальшого резонансу. В сучасній історії нашої держави з поширення так званого подвійного громадянства та захисту російської мови, зокрема, як відомо, починалися події в Криму. Зараз це стає актуальним для іншого регіону — закарпатського, де угорці мають певну підтримку угорського уряду. Отже, мова й подвійне громадянство повільно розтрощують єдність країни. Україна знаходиться в оточенні держав, де існує подвійне громадянство (крім Молдови та Білорусі).

Біпатриди (тобто особи, що можуть бути громадянами двох держав) не є проблемою бідних чи багатих країн. Дана проблема є результатом колізії законів про громадянство різних держав. І вона може виникати й посилюватися в цілком природній спосіб, наприклад, при народженні дітей від батьків, що мають різне громадянство, при натуралізації осіб тощо, або за спекулюванням на цій колізії. Хоча біпартизм з юридичної точки зору слід розрізняти від природного або справжнього подвійного громадянства. На сьогодні в нашій державі існує правова прогалина щодо регулювання цього питання. Закон «Про громадянство» передбачає пріоритет визнання особи громадянином України, як що вона, будучи громадянином України, набула громадянство (підданство) іншої держави; в той же час іноземець, набуваючи громадянство України у правових відносинах з Україною також визнається лише громадянином України (ст. 2). А добровільне набуття громадянином України громадянства іншої держави є підставою для припинення громадянства України (ст. 19). Проте процедура втрати українського громадянства відбувається не автоматично з моменту набуття громадянства іншої держави, а виключно з дня набрання сили Указу Президента України про припинення зв’язку з країною щодо певної особи.

Отже, наше законодавство містить норми, що регулюють правовідносини з подвійного громадянства, хоча й у дещо звуженому порядку, а заборони подвійного громадянства в Україні не існує.

Потрібно також зазначити, що міжнародне право загалом не містить єдиної регламентації питань щодо інституту громадянства. Щодо нашої держави особливого значення набувають наслідки поширення подвійного громадянства, власне його запобігання. Ця небезпека має певні ризики для всіх країн, економіка яких потребує більшої соціальної динаміки. Проте в свідомості людей постановка цього питання обумовлена рівнем їх розуміння досягнень цивілізації й особистої свободи. Не є секретом, що багато з наших співвітчизників мають і бажають мати два або більше паспортів. Про те людина, що прагне мати більше прав і благ повинна захищати їх там, де вона їх здобула, тобто в своїй державі. Завдяки громадянству для людини розширюється суверенітет держави й особливо її можливість користуватися державними гарантіями своїх прав і охоронюваних інтересів як всередині країни, так і поза її межами.

В Європейському Союзі немає чіткого підходу до питання про подвійне громадянство. Одні європейські країни відкидають його, натомість інші дозволяють. Ірландія визнає подвійне громадянство, а Австрія відкидає. У Німеччині для цього необхідно виконати особливі умови. У Голландії та Італії органи влади на подвійне громадянство заплющують очі. А от у Туреччині та Греції подвійне громадянство законом дозволено, тоді як у Норвегії та Швеції два паспорти – зась.

На наш погляд, на сьогодні отримання подвійного громадянства становить певну небезпеку для Української держави з наступних факторів. По-перше, ментального. Українці є «смачною стравою» для столу «дружних сусідів». По-друге, економічного. Особи, що вже мають таке громадянство, як правило, спекулюють на перетині кордону, тримаючи свої статки за кордоном, ведучи фактично подвійне життя. Вони можуть вільно заробляти, сплачувати податки в казну інших держав і, вочевидь, бути об’єктом спецслужб цих держав. По-третє, безпекових пріоритетів. Власники подвійного громадянства становлять джерело непевності для країни свого перебування тим, що її національні інтереси зовсім не є для них пріоритетом. Приклади кримінальних справ проти відомих імен можновладців, внесення за них шалених сум застав, поширеність іноземних паспортів серед депутатського корпусу тощо лише підтверджують наявність цієї небезпеки. А маніпуляція на подвійному громадянстві – це прямий шлях до відторгнення і зради інтересів.

На сьогодні потрібно визнати, що легковажність у ставленні до цього питання створює зовнішні загрози, які з часом трансформуються у територіальні претензії, у десолідарізацію українського суспільства. Тактика «паспортного тиску» сусідніх країн на нас має позбавити ілюзій щодо цієї загрози. Тому розгляд у парламенті питання щодо подвійного громадянства має охолодити романтиків смаку до нього. Й робити це потрібно цивілізовано, не поспішаючи та не порушуючи процедурного закону. Адже держава є не лише гарантом дотримання прав громадянина, вона має цементувати українське суспільство надаючи йому можливість об’єднатися, створити міцну продержавну спільноту.

Віктор КОВАЛЬСЬКИЙ