Експрес-аналіз запровадження пробаційного нагляду як нового виду покарання

28 березня 2024 року набув чинності Закон України від 23 серпня 2023 року № 3342-IX «Про внесення змін до Кримінального, Кримінального процесуального кодексів України та інших законодавчих актів України щодо удосконалення видів кримінальних покарань», в результаті чого КК України був доповнений таким видом покарання, як пробаційний нагляд (п. 7-1 ч. 1 ст. 51 та ст. 59-1 КК України).

Детальніше про особливості запровадження пробаційного нагляду розповів під час міжнародної науково-практичної конференції «Реформа пробації: можливість обирати майбутнє» суддя Верховного Суду у Касаційному кримінальному суді Віктор Остапук.

Основною відмінністю пробаційного нагляду від інших видів покарань є те, що він полягає в обмеженні прав і свобод засудженого, визначених законом і встановлених вироком суду, із застосуванням наглядових та соціально-виховних заходів без ізоляції від суспільства (ст. 59-1 КК України). При цьому засуджений зобов’язаний узгоджувати всі дії з уповноваженим органом з питань пробації: повідомляти про зміну свого місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без відповідного погодження та періодично з’являтися для реєстрації. Додатково судом можуть бути передбачені й інші обов’язки для засудженого: використання електронного засобу контролю і нагляду, проживання за вказаною у рішенні суду адресою, дотримання встановлених судом вимог щодо вчинення певних дій, обмеження спілкування, пересування та проведення дозвілля, працевлаштування, виконання заходів, передбачених пробаційною програмою, чи проходження курсу лікування від наркотичної, алкогольної залежності, розладів психіки та поведінки внаслідок вживання психоактивних речовин або захворювання, що становить небезпеку для здоров’я інших осіб.

Доповідач звернув увагу аудиторії на те, що обов’язки, передбачені ч. 2 ст. 59-1 КК України, є тотожними визначеним у ч. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України, які покладає суд на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням. Разом з тим обов’язки, передбачені ч. 3 ст. 59-1 КК України (за винятком п. 1), кореспондуються з тими, які визначені в пунктах 3–6 ч. 3 ст. 76 КК України. Однак між ними є різниця щодо обов’язковості призначення, обсягу та правових наслідків їх невиконання. Також є відмінності між обов’язками, які суд покладає на засудженого при призначенні покарання у виді пробаційного нагляду та при звільненні від відбування покарання з випробуванням.

Крім того, Віктор Остапук наголосив на різниці в настанні правових наслідків у випадку порушення умов звільнення від відбування покарання з випробуванням та виконання покарання у виді пробаційного нагляду. У разі невиконання обов’язків, покладених на засудженого до пробаційного нагляду, наслідком може бути обмеження волі на строк до трьох років (ч. 3 ст. 389 КК України). Варто зазначити, що відповідно до ч. 3 ст. 61 КК України обмеження волі не застосовується до певних категорій осіб (неповнолітніх, вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до чотирнадцяти років, осіб, що досягли пенсійного віку, військовослужбовців строкової служби та до осіб з інвалідністю першої і другої груп). Відповідно, виникає питання щодо призначення покарання їм у разі ухилення від пробаційного нагляду.

З урахуванням внесених змін (зокрема до ст. 60 КК України) покарання у виді арешту може бути призначено лише засудженому військовослужбовцю, який відбуватиме його на гауптвахті. З огляду на це значна кількість санкцій статей Особливої частини кримінального закону зазнала змін — покарання у виді арешту виключено та введено покарання у виді пробаційного нагляду і ряд санкцій статей доповнено зазначеним видом покарання.

Віктор Остапук наголосив на тому, що згідно з п. 23 розд. ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» КК України з дня набрання чинності Законом засудженим, які відбувають покарання у виді арешту в арештних домах, невідбута частина покарання має бути замінена на інший вид покарання відповідно до ст. 72 КК України.

Відповідне клопотання (подання) подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання. Крім того, під час виконання вироків суд має право вирішувати питання про заміну покарання у визначених КК України випадках (ч. 5 ст. 53, ч. 3 ст. 57, ч. 1 ст. 58, ч. 1 ст. 62 КК України). Разом з тим у цьому переліку немає згадки про ст. 59-1 КК України, яка регламентує покарання у виді пробаційного нагляду. Також у КПК України відсутні спеціальні норми про порядок заміни покарання у випадках доповнення КК України положеннями про новий вид покарання та скороченням категорій осіб, до яких може бути застосовано покарання, яке раніше вже було закріплене у кримінальному законодавстві.

Суддя зауважив, що п. 14 ч. 1 ст. 537 КПК України також містить положення про те, що під час виконання вироків суд має право вирішувати інші питання про різні сумніви й суперечності, що виникають при виконанні вироку.

З огляду на п. 10 та 14 ч. 1 ст. КПК України можна дійти висновку, що суд має право вирішувати питання про заміну арешту на пробаційний нагляд. Відповідно, воно належить до питань, пов’язаних із виконанням вироку, порядок вирішення яких регламентовано ст. 539 КПК України.

Також відповідно до ч. 1 ст. 539 КПК України питання, які виникають під час та після виконання вироку, вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.

Джерело: