Феномен номенклатурних зрад в Україні

Андрій Деркач — продукт системи української політики 2000–2010-х, адже Деркач формувався, зростав і укорінювався в українській політиці десятиліттями. І саме попередні президенти створили умови для його безкарності, активів і впливу.

Щоб зрозуміти, хто насправді «створив» Деркача, треба нарешті повернутися до фактів, а не до вигаданої політичної інверсії.

________________________________________

1. Деркач – випускник КДБ і висуванець системи, що працювала ще за Кучми

Андрій Деркач — син екс-керівника СБУ Леоніда Деркача, який будував силову вертикаль, що була тісно пов’язана з Росією ще в 1990-х.

Сам Андрій Деркач:

• закінчив Вищу школу КДБ СРСР у Москві (1989);

• працював у структурі українських спецслужб у період формування їхньої проросійської частини;

• увійшов у політику як «дитя» епохи Кучми.

________________________________________

2. Хто дав Деркачу політичну вагу? Ющенко

При Вікторі Ющенку, який декларував євроінтеграцію, Деркач не лише залишався народним депутатом, а й активно працював у комітетах парламенту.

________________________________________

3. Янукович і Порошенко зберегли Деркача як частину старої елітної архітектури

При Януковичі Деркач не просто вижив — він став частиною політичного класу, що узаконив російський вплив у парламенті. Він голосував, призначав людей, контролював напрямки.

Та ключове — Порошенко.

При Порошенку (2014–2019):

1. Деркач безперешкодно отримує черговий депутатський мандат.

Хоча постмайданна влада декларувала «очищення», у реальності жодного запобіжника щодо таких діячів, як Деркач, не було.

2. Він зберігає бізнес-інтереси у державних енергетичних структурах.

Саме цей період заклав основу майбутнього впливу людей з його мережі.

3. Жодного кримінального переслідування або обмеження його діяльності.

При тому що зв’язки Деркача з Росією були відомі давно.

Тобто саме Порошенко — президент, який очолював державу під час гарячої фази війни з РФ — не просто не зачепив Деркача, а залишив усю його інфраструктуру недоторканною.

________________________________________

4. «Плівки Деркача» – наслідок діяльності СБУ та МВС попередніх років, а не Зеленського

У 2020 році, коли Деркач опублікував свої «плівки», він уже десятиліттями мав:

• доступ до силовиків,

• людей у середовищі енергетики,

• досвід впливу на ЗМІ,

• мережу у СБУ та прокуратурі.

Усе це була спадщина.

Теза про те, що «Банкова дала згоду» — чиста вигадка. Зеленський не створював Деркача як політичного актора. Він його успадкував у повному обсязі — разом із «деркачівськими» кадрами, які перебували у державному апараті багато років.

Ба більше:

Саме при Зеленському США офіційно визнали Деркача агентом ФСБ і ввели санкції.

Попередники чомусь цього не зробили.

________________________________________

5. «Призначення в Енергоатом» – хронологічна маніпуляція

Більшість людей, пов’язаних із Деркачем в енергетиці, зайшли у систему до 2019 року.

Енергетичні клани (Старий Роттердам+, групи Демчишина, Бойка, Науменка, Продана, Григоришина) будувалися роками, і Деркач був їхнім частковим компонентом.

Спроба прив’язати ці «довгі структури» до Зеленського — це спроба перекласти історичну відповідальність.

________________________________________

6. Чому Деркач не був затриманий?

Бо українське законодавство (до 2022) фактично не давало дієвих формулювань для притягнення за шпигунство в політиці, а його «агентурність» була доведена не українською, а американською контррозвідкою.

Чому так?

Бо за 18 років до Зеленського ніхто не реформував законодавство про держзраду.

Ті, хто мав це зробити (Ющенко, Янукович, Порошенко), нічого не змінювали.

І це дозволило таким персонажам, як Деркач, існувати «в легальному полі».

________________________________________

7. Виїзд у 2022 році — провал конкретних посадовців, але не «політична згода»

Деркач виїхав через прогалини у:

• системі прикордонного контролю,

• обліку осіб, які підпадали під оперативне спостереження,

• роботі СБУ.

Ці системи були сформовані задовго до 2019 року та працювали за інерцією.

Саме тому:

• Кузьмін (екс-посадовець часів Януковича) виїхав.

• Шарій виїхав.

• Портнов виїхав відразу після Майдану.

Це була структурна слабкість, а не «політична воля Банкової».

________________________________________

8. Статус сенатора РФ – закономірний фінал багаторічної діяльності

Деркач був російським активом 30 років.

І Кремль нагородив його не за 2019–2022, а за два десятиліття системної роботи.

Навіть Путін не приховував, що Деркач працював на РФ «не перший десяток років».

Якщо винних шукати чесно, то треба вказати:

• хто дозволив йому закріпитися у владі,

• хто не провів люстрацію,

• хто боронив старі кадри,

• хто залишив його мережі недоторканними.

________________________________________

9. Хто реально зробив можливим «феномен Деркача»

Це — тривала політична деградація 2000–2010-х, а не «воля Зеленського».

Список відповідальних історично:

1. Кучма – створив клан Деркачів.

2. Ющенко – не провів очищення спецслужб і старих кадрів.

3. Янукович – легалізував проросійські мережі у парламенті.

4. Порошенко – зберіг Деркача в політиці навіть під час війни та не зачепив його інфраструктуру.

Зеленський отримав готову російську агентурну мережу з прізвищами, які працювали у владі ще з 1990-х.

________________________________________

Висновок

Російський агент не виникає за два роки.

Російський агент — це результат багаторічного:

• саботажу спецслужб,

• відсутності люстрації,

• безкарності кланів,

• толерантності до проросійських мереж.

І відповідальність за це лежить на тих, хто керував державою до 2019 року.

Зеленський не створив Деркача.

Він успадкував те, що створювалося багато років.

Саме тому спроба перекласти всю провину на чинну владу — не аналітика.

Це — політична технологія, побудована на перекручуванні хронології.

За публікакціями у ЗМІ.