Vasyl
Євроінтеграція передбачає не лише економічну та політичну співпрацю, а й впровадження принципів і стандартів, які лежать в основі демократичного суспільства. Одним із таких ключових принципів є забезпечення гендерної рівності, що визнається фундаментальною цінністю Європейського Союзу.
Забезпечення рівності між жінками та чоловіками закріплено в основоположних документах ЄС, зокрема:
- Хартії основоположних прав Європейського Союзу (стаття 23);
- Європейській соціальній хартії;
- Договорі про функціонування ЄС (стаття 157);
- Договорі про ЄС (статті 2,3,6).
На основі цих документів було прийнято низку Директив, які більш точково адресують питання гендерної нерівності та пропонують заходи на подолання розриву у ставленні до чоловіків і жінок у різних сферах.
Наприклад:
- Директива Ради 79/7/EEC про поступове впровадження принципу рівного ставлення до чоловіків і жінок у питаннях соціального забезпечення (1978);
- Директива Ради 92/85/EEC про запровадження заходів заохочення покращення безпеки праці вагітних працівниць і тих, які нещодавно народили дитину (1992);
- Директива 2006/54/EC про рівне ставлення до чоловіків і жінок у питаннях зайнятості та професійної діяльності (перероблена) (2006);
- Директива Ради 2004/113/EC про імплементацію принципу рівного ставлення до чоловіків і жінок у доступі та постачанні товарів і послуг (2004);
- Директива 2019/1158 про баланс між роботою та особистим життям для батьків і опікунів (2019);
- Директива 2023/970 щодо рівної оплати праці (2023).
Ці нормативні акти визначають засади, які мають бути враховані в національному законодавстві країн-членів ЄС та країн-кандидатів на вступ до Євросоюзу, включаючи Україну.
Україна, рухаючись у напрямі євроінтеграції, бере на себе зобов’язання адаптувати національне законодавство до стандартів ЄС, включно з імплементацією гендерних норм. Це не лише вимога угоди про асоціацію з ЄС, але й нагальна потреба для побудови справедливого суспільства.
За останні роки Україна зробила вагомі кроки для забезпечення гендерної рівності, зокрема в сфері приведення законодавства України до норм права ЄС, серед яких:
- Прийняття Закону України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків»;
- Схвалення та імплементація Державної стратегії забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків на період до 2030 року, що відповідає європейським стандартам;
- Схвалення та імплементація Стратегії впровадження гендерної рівності у сфері освіти до 2030 року;
- Схвалення та імплементація Концепції комунікації у сфері гендерної рівності;
- Ратифікація Стамбульської конвенції, яка спрямована на боротьбу з гендерно зумовленим насильством.
- Схвалення Національної стратегії подолання гендерного розриву в оплаті праці на період до 2030 року та затвердження операційного плану заходів з її реалізації на 2023-2025 роки.
Попри досягнення, існують виклики, які все ще потребують вирішення. Це наявні стереотипи щодо ролі жінок і чоловіків у суспільстві, нерівний доступ до керівних посад, економічна нерівність тощо.
Для їх подолання необхідно зокрема:
- Продовжувати імплементацію європейських норм у національне законодавство;
- Забезпечувати підтримку проєктів, які стосуються забезпечення рівних прав, можливостей та відповідальності для жінок і чоловіків;
- Зміцнювати інституційні механізми, які сприяють дотриманню гендерної рівності.
- Проводити системну просвітницьку роботу серед населення.
Потрібно пам’ятати, що гендерна рівність є не лише одним із базових стандартів Європейського Союзу, але й важливою умовою для побудови справедливого та демократичного суспільства.
Джерело:
https://minjust.gov.ua/news/ministry/genderna-rivnist-yak-skladova-evrointegratsii-ukraini
Коментарі
Loading…