КАС ВС розглянув справу про накладення на роботодавця штрафу через допуск до роботи осіб без укладення трудового договору.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду переглянув у касаційному порядку адміністративну справу за позовом фізичної особи – підприємця до Управління Державної служби з питань праці у Черкаській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу.

Постанова про накладення на суб’єкта господарювання штрафу була прийнята через допущення деяких осіб до виконання трудових обов’язків у дитячому розважальному комплексі без укладення трудового договору та видання відповідного наказу (розпорядження), а також повідомлення територіального органу Державної фіскальної служби за місцем обліку його як платника єдиного внеску.

Позивач, вважаючи цю постанову протиправною, оскаржив її до суду.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що висновок відповідача за результатами проведеного позапланового інспекційного відвідування позивача про порушення останнім вимог ч. 3 ст. 24 КЗпП України є помилковим, що свідчить про прийняття ним (відповідачем) постанови про накладення штрафу з порушенням вимог чинного законодавства та без належних підстав для їх прийняття.

Верховний Суд касаційну скаргу Управління Держпраці задовольнив частково, рішення судів попередніх інстанцій скасував і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Колегія суддів виходила з того, що єдиним доказом, узятим до уваги судами попередніх інстанцій та яким мотивовано судові рішення, був висновок експерта науково-дослідного експертно-криміналістичного центру про те, що підпис від імені позивача у засвідчуваних написах «копія вірна» на копіях договорів про надання послуг, укладених з особами – надавачами послуг, виконаний іншою особою. На підставі цього суди дійшли висновку, що будь-яких інших доказів щодо укладання позивачем відповідних договорів відповідач у справі суду не надав.

Водночас Верховний Суд звернув увагу, що судами попередніх інстанцій не надано жодної правової оцінки письмовим поясненням, долученим відповідачем до відзиву до позовної заяви, у яких відповідні особи зазначили, що працювали в позивача згідно з договорами про надання послуг, які укладалися між ними та позивачем. Вони вказали також, що відповідно до цих договорів зобов’язувалися виконувати різноманітні роботи на замовлення позивача на території дитячого розважального комплексу.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли передчасних висновків про те, що будь-яких інших доказів стосовно укладання позивачем відповідних договорів про надання послуг відповідачем у справі суду не було надано.

При цьому колегія суддів зауважила, що позивач зареєстрований як фізична особа – підприємець, основним видом її діяльності за КВЕД 93.21 є функціонування атракціонів і тематичних парків.

Суд зазначив, що вказаний вид діяльності може бути пов’язаний із підвищеною небезпекою для відвідувачів, зокрема дітей, а тому вимоги щодо залучення кваліфікованого персоналу, дотримання правил техніки безпеки та охорони праці є особливо суворими.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що без установлення зазначених вище обставин на підставі належних та допустимих доказів і без надання їм належної правової оцінки суди попередніх інстанцій дійшли передчасних висновків і прийняли рішення, які не відповідають вимогам щодо їх законності та обґрунтованості.

Постанова Верховного Суду від 17 вересня 2021 року у справі № 160/5790/19 (адміністративне провадження № К/9901/24401/21) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/99686962.

Із цією та іншими правовими позиціями Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду – lpd.court.gov.ua/login.