Позивач звернувся до суду з позовом до АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» і Міністерства аграрної політики та продовольства України щодо визнання недійсним наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення неодержаного заробітку за час вимушеного прогулу, компенсацію за використані відпустки та моральну шкоду.
Господарський суд відмовив у відкритті провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 175 ГПКУ, оскільки заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства. Апеляційний господарський суд скасував ухвалу господарського суду та передав справу до місцевого господарського суду для продовження розгляду. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду змінив мотивувальну частину постанови апеляційного господарського суду з огляду на таке.
Зазначення Міністерством норми п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України як підстави для звільнення позивача свідчить про те, що вказаний спір є трудовим і, відповідно, його вирішення має здійснюватися в порядку цивільного судочинства.
Водночас судом апеляційної інстанції встановлено, що, вважаючи звільнення з посади заступника голови правління ПАТ незаконним, позивач звертався до суду в порядку цивільного судочинства. Однак апеляційний суд, скасовуючи рішення місцевого суду про відмову в позові, закрив провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, роз’яснивши позивачу, що розгляд цієї справи належить до юрисдикції господарського суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 256 ЦПК України в разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Оскільки суд загальної юрисдикції закрив провадження у справі за позовом, поданим до тих самих відповідачів, про той самий предмет та з тих самих підстав, що і в цій справі, колегія суддів вважає, що з огляду на припис ч. 2 ст. 256 ЦПК України позивач не зможе реалізувати своє право на доступ до компетентного суду за правилами цивільного судочинства.
Колегія суддів вважає, що відмова у відкритті провадження в цій справі поставить під загрозу сутність гарантованого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод права позивача на доступ до суду та на ефективний засіб юридичного захисту.
З огляду на існування юрисдикційного конфлікту та імперативний припис ч. 2 ст. 256 ЦПК України колегія суддів вважає, що ця справа має бути розглянута за правилами господарського судочинства.
З текстом постанови КГС ВС у справі № 910/17459/20 можна ознайомитися за посиланням –https://reyestr.court.gov.ua/Review/96243458.
Коментарі
Loading…