КЦС ВС захистив порушені права спадкоємця у зв’язку з відмовою нотаріуса в оформленні права на спадщину

Позивачка просила суд установити факт постійного проживання зі спадкодавцем однією сім’єю на час відкриття спадщини, визнати за нею право власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом. Послалася на те, що нотаріус відмовив їй в отриманні свідоцтва про право на спадщину, оскільки вона не підтвердила прийняття спадщини, а саме не надала довідку про склад сім’ї, в якій би було зазначено, що  вона та її баба були зареєстровані за однією адресою.

Районний суд відмовив у задоволенні позову, вважаючи, що позивачка обрала неефективний спосіб захисту. Вона мала просити суд про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, оскільки саме пропуск цього строку став підставою для відмови нотаріуса, а вимоги про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини передчасні.

Апеляційний суд скасував попереднє рішення й відмовив у задоволенні позову з інших правових підстав. Він уважав, що відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України позивачка прийняла спадщину та згідно з ч. 1 ст. 1296 ЦК України має право на одержання свідоцтва про право на спадщину, а тому перешкод для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку немає.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду скасував попередні  рішення та задовольнив позов, зробивши такі правові висновки.

Згідно із частинами 1, 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти або не прийняти спадщину.

Статтями 1268 та 1269 ЦК України презюмується, що коли спадкоємець постійно проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, то він вважається таким, що прийняв спадщину, якщо не заявив про відмову від неї протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу.

Як зазначено в ч. 1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, що прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов’язаний звернутися за видачею свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно до нотаріуса, який відповідно до вимог ст. 68 Закону України «Про нотаріат» при видачі свідоцтва перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва та склад спадкового майна.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення в нотаріальному порядку.

Встановивши, що позивачка постійно проживала зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та як спадкоємець за заповітом у встановлений ст. 1270 ЦК України строк заяву про відмову від спадщини нотаріусу не подала, тобто є такою, що прийняла спадщину, апеляційний суд помилково вважав, що вимоги позивачки про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання права власності на спадкове майно не підлягають задоволенню, незважаючи на те, що нотаріус відмовив їй у вчиненні нотаріальної дії.

У зв’язку з цим Верховний Суд скасував судові рішення та повністю задовольнив позов.

Постанова Верховного Суду від 22 вересня 2021 року у справі № 227/3750/19 (провадження № 61-16069св20) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/100063130.