МММ: виправдати всіх — і немає проблем

Стара казка на новий лад

28 липня Першотравневий районний суд Чернівців ухвалив виправдувальний вирок чотирьом організаторам регіонального осередку міжнародної фінансової піраміди «МММ-2011», який діяв у 2011–2013 роках і, на думку слідчих органів МВС, ошукав сотню тамтешніх мешканців на загальну суму 1 мільйон 360 тисяч гривень. Такий вердикт, на перший погляд, викликає обурення і протест, але якщо прискіпливо розібратися в ситуації, то вийде, що все правильно і в рішенні суддів немаэ до чого придертися. Та й узагалі все, що сталося, підтверджує вірність тези німецького філософа Георга Гегеля про те, що історія повторюється двічі: перший раз у вигляді трагедії, другий — у вигляді фарсу.

Дія перша: «трагедія» дев’яностих

Коли в першій половині 1990-х років мільйони людей робили вклади у першу версію «МММ», піраміда для всіх їх асоціювалося виключно з геометричною фігурою, а тому втрата коштів була для них настільки приголомшливою, що півсотні з двох мільйонів вкладників у відчаї наклали на себе руки. Але ті, хто робив те ж саме через два десятиліття по тому, вже добре знали, що несуть гроші до фінансової піраміди, яка може будь якої миті може обвалитися й назавжди поховати під своїми руїнами їхні заощадження. Про це їх прямо попереджали в рекламних буклетах, відеозверненнях й офісах МММ, але вони все одно охоче вступали в цю гру, сподіваючись на те, що пощастить саме їм. Тож тепер обвинувачувати нікого, окрім себе, що ж стосується кримінального провадження, яке чотири роки розслідувалося правоохоронними, то його, напевне, слід розцінити лише як невдалу спробу співробітників уже ліквідованого управління по боротьбі з організованою злочинністю МВС заробити собі зайвий капітал.

Якщо кинути об’єктивний погляд на всесвітню історію шахрайства, то найбільшим аферистом усіх часів і народів виявиться ніхто інший, як радянська держава: вона в 1930-роках у примусовому порядку розмістила серед населення облігації з 20-річним терміном погашення, але до самої своєї ліквідації так за них і не розрахувалася. Всі подальші приклади масового ошукування виглядають порівняно з тим дитячими забавками.

Стисло нагадаємо, що таке МММ. У 1989 році в одному з райвиконкомів Москви було зареєстровано кооператив, який заснували троє місцевих мешканців – Сергій Мавроді, його брат В’ячеслав і така собі Ольга Мельникова. Назву новій структурі дали за першими літерами прізвищ їх засновників, а сферою діяльності новоспеченого підприємства була торгівля оргтехнікою. Але станом на середину 1994 року ця структура, вже у статусі акціонерного товариства відкритого типу, стала найбільшою на теренах колишнього СРСР фінансовою пірамідою, а її обвал викликав ланцюгову реакцію аналогічних структур меншого масштабу. У нас в Україні ці події більш відомі як епопея з трастами.

У серпні 1994 року Сергій Мавроді був заарештований у Москві, але в жовтні того ж року звільнений у зв’язку обранням до російського парламенту. Кілька років користувався імунітетом, спочатку як депутат, потім як кандидат у президенти РФ, а в 1997 році перейшов на нелегальне становище й перебував у розшуку. У 2003 році його нарешті спіймали, заарештували і 28 квітня 2007 року вироком Чертанівського районного суду Москви він був засуджений за шахрайство до чотирьох з половиною років позбавлення волі, а вже у травні 2008 р. звільнений у зв’язку з відбуттям призначеного покарання.

Організована ним піраміда була логічним продуктом свого часу: в даній ситуації Вольтер міг би сказати: «Якби МММ не було, його слід було б придумати». «Веселі дев’яності» часто називають епохою соціально-економічної кризи, але це дуже однобока й примітивна характеристика. Криза, яка остаточно показала нежиттєздатність економіки радянського типу, насправді припала на вісімдесяті, а в дев’яності почалася її перебудова, коли масово зупинялися й закривалися неконкурентоспроможні підприємства. Саме цей момент справив таке гнітюче враження на людей, звиклих до сталого способу життя, для яких безробіття було гримасою капіталізму, що могло існувати десь там, а не тут.

Але ж був і позитив. Справа в тому, що ці неконкурентоспроможні підприємства виробили величезну кількість неліквідної продукції, з якою державні мужі не знали що робити. А кмітливі люди швидко зметикували, що коли цей непотріб вивезти за кордон і продати за ціною металобрухту, то взамін можна придбати якийсь потрібний і корисний імпортний товар. Таким чином, протягом короткого часу була вирішена проблема постачання населення товарами широкого споживання, над якою марно билося не одне покоління доцентів з кандидатами. Мало того, на цьому низькотехнологічному бізнесі армія звичайних простих людей заробила собі такі статки, про які раніше не могла й мріяти. Саме звичайних і простих, оскільки, для того, аби скупити в крамниці лежалий товар і вивезти його в Польщу зовсім непотрібно було бути «особою наближеною до імператора» чи мати який-небудь шикарний блат. Це була епоха скоробагатьків, подібної до якої в нашій історії не було ні до, ні після. Саме тоді неабияк розвинувся бізнес для ледарів: позичити якомусь меткому енергійному підприємцеві тисячу доларів, а через місяць одержати, скажімо дві, а той три. В таких умовах і став можливим буйний розквіт фінансових пірамід, які обіцяли лохам тисячу відсотків річних.

Дія друга: фарс-2011

Але повернімося до Сергія Мавроді, який у січні 2011 року оголосив про створення свого нового проекту під назвою «МММ–2011», який представляв собою  щось середнє між інтернет-спільнотою й неофіційною благодійною громадською організацією, кожен учасник якої має можливість як зробити в неї вклад, так і отримати від неї допомогу. У своєму відеозверненні цей жевжик розповів, що новонароджений проект буде діяти за принципом фінансової піраміди, де кожен новий вкладник може одержати «навар» від свого вкладу за рахунок нових вкладників, й при цьому не приховував, що внаслідок несприятливого збігу обставин він не те що відсотків, й самого вкладу може не отримати.

Здавалося, який дурень здатен вдруге клюнути на цю примітивну приманку, тим більше в епоху інтернету, коли кожен може дізнатися, що таке «МММ», хто такий Сергій Мавроді, і чим закінчилися спроби попередників довіряти йому гроші? Однак бажаючі знайшлися. Принаймні на Буковині, де лише за даними УБОЗ УМВС в Чернівецькій області сотня вкладників погоріла на 1 360 тисяч гривень. Причому, направляючи в липні 2014 р. до суду обвинувальний акт, співробітники міліції порахували лише тих, хто дав згоду написати офіційну заяву про те, що став жертвою шахрайства, бо насправді кількість вкладників і сума вкладених ними коштів була на порядок більшою.

Якщо почитати викладені в тексті вироку показання потерпілих, може скластися враження, що всі вони якісь недоумкуваті. Ось, наприклад, найтиповіше з них, що належить одному 43-річному чоловіку. «Я проходив біля тролейбусного депо в Чернівцях і побачив скупчення людей із символікою «МММ», які агітували вкладати гроші під 40 відсотків на місяць. Я зробив вклад на суму 10 тисяч гривень. Коли через місяць прийшов за отриманням відсотків і поверненням вкладу, мені сказали, що для цього необхідно вкласти ще 2 тисячі гривень, на що я погодився. Вклад та відсотки мені так і не повернули. Позовну заяву на суму 12 тисяч гривень підтримую, прошу її задовольнити».

Отже, перше враження таке, що цей чоловік несповна розуму, але воно помилкове, оскільки він багато чого не договорює. Простіше кажучи, прикидається дурником. Справа в тому, що організатори нової версії «МММ» діяли цинічно й не приховували того, що це фінансова піраміда. Але вони при цьому мали залізний аргумент: гроші! Кожному, хто зареєструвався на сайті «МММ» в статусі її учасника вони давали по 20 доларів США. Більшість потерпілих у своїх письмових показаннях воліли про це не згадувати, але з окремих поодиноких свідчень учасників процесу правда все одно вилазить на світ божий. А ці гроші діяли магічно. Як перший виграш у однорукого бандита, після якого гравець не встане зі стільця салону ігрових автоматів доти, доки не програє всі гроші. Як перша чарка горілки, після якої професійні п’яниці іноді кажуть: «Прощай розум — завтра стрінемось».

Отримавши за просто так 20 доларів, люди наввипередки несли шахраям свої кревні чесно зароблені десять тисяч, щоб у подальшому одержувати дармові 40 відсотків на місяць. Мало того, що самі несли, ще й агітували робити те ж саме своїх родичів, друзів знайомих, бо з їхніх вкладів вони одержували свої 40 відсотків на місяць. А найбільш активні й метиковані з них ставали «десятниками», яким верховоди піраміди доручали не лише приводити нових учасників, а й вибірково розподіляти серед них частину одержаних нових надходжень. Тобто все, як у звичайній піраміді, за виключенням одного: з першої ж зустрічі неофіт замість солодких обіцянок одразу одержував конкретні й реальні 20 доларів, після чого з отруєним мозком не на страх, а на совість рив носом землю для розширення масштабів піраміди. Зрозуміло, що це робилося не в одних лише Чернівцях, а на величезних просторах колишнього СРСР.

Ключове питання — звідки в Мавроді і його оточення взялися гроші на стартовий капітал цієї афери, якщо у травні 2008-го він вийшов із в’язниці голий і босий. А от відповідь на це питання слід шукати вже за межами колишнього СРСР. Нагадаємо, що у вересні того ж року в США збанкрутував один із найбільших тамтешніх банків «Леман бразерс холдинг», що й стало відправною точкою світової фінансової кризи. Як відомо, під час економічної кризи, не спричиненою ні війною, ні стихійним лихом, ні епідемією, а кризою перевиробництва, хтось обов’язково програє, а хтось, навпаки, виграє. Країною, яка від нього виграла, стала, як це не дивно, Індія, яка нині впевнено претендує на друге після Китаю місце за обсягами важкої індустрії. Саме там у 2010 році гроші текли рікою, а сама країна кишіла скоробагатьками. Саме там славно погуляв «МММ», заробляючи собі стартовий капітал на відновлення своєї діяльності в Росії, Україні, Білорусі й Казахстані.

Що ж стосується чернівецької справи, то тамтешній осередок «МММ–2011»  розпочав свою діяльність у листопаді 2011-го в офісі по вулиці Шолом Алейхема, 1, а луснув у травні 2012-го. У квітні ж 2013-го за наслідками розгляду колективної заяви трьох десятків ошуканих вкладників було відкрито кримінальне провадження, оперативним супроводженням якого зайнялося обласне УБОЗ. Досудове слідство було проведено напрочуд халтурно: з 19 «десятників», які фігурували у справі, до кримінальної відповідальності було притягнуто лише четверо. Їх охрестили ватажками організованого злочинного угруповання й обрали запобіжним заходом домашній арешт. Проте суд вирішив, що міліцією не було надано доказів наявності в цих чотирьох громадян злочинного умислу на шахрайське заволодіння чужими грошима, зате в матеріалах провадження достатні докази тому, що підсудні вклали в «МММ-2011» більше коштів, аніж одержали, тобто мають від’ємне сальдо. А раз надані докази не доводять їх вину поза розумним сумнівом, то суд постановив визнати обвинувачених невинуватими й виправдати.  Отака то от стара казка на новий лад.

Юрій Котнюк, оглядач ЮВУ

Джерело: ЮВУ