Vasyl
Надання стороні захисту доступу до матеріалів досудового розслідування кримінального проступку (дізнання) за правилами, передбаченими ст. 290 КПК України, а не за тими, про які йдеться в ч. 5 ст. 301 цього Кодексу, не є істотним порушенням вимог КПК України, оскільки не впливає на належну реалізацію процесуальних прав сторони захисту – ОП ККС ВС
Виконання стороною обвинувачення після завершення досудового розслідування проступку (дізнання) правил, передбачених ст. 290 КПК України, які, серед інших, забезпечують реалізацію права на захист від обвинувачення у вчиненні злочину, а не тих, що встановлені з цією метою в ч. 5 ст. 301 КПК України за обвинуваченням у скоєнні найменш суспільно небезпечного кримінального правопорушення – проступку, не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, оскільки забезпечує належне ознайомлення сторони захисту з матеріалами дізнання, що становить дієве підґрунтя до належної реалізації права на захист від висунутого обвинувачення.
Такого висновку дійшла об’єднана палата Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду за результатами розгляду справи № 301/3018/23.
За обставинами кримінального провадження суди попередніх інстанцій визнали винуватим і засудили обвинуваченого за ч. 1 ст. 389 КК України. У касаційній скарзі сторона захисту зазначила про невиконання органом досудового розслідування положень ч. 5 ст. 301 КПК України, внаслідок чого усі докази є недопустимими.
Оцінюючи зазначені касаційні вимоги, об’єднана палата ККС ВС вказала, що Законом України від 22 листопада 2018 року № 2617-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» ст. 290 КПК України було доповнено положеннями ч. 13, за якими відкриття матеріалів дізнання сторонами кримінального провадження здійснюється в порядку, передбаченому статтями 301 і 314 КПК України. Приписи як ст. 290, так і ч. 5 ст. 301, ч. 2 ст. 314 КПК України забезпечують право отримати доступ до матеріалів розслідування, що є гарантією виконання завдань ст. 2 цього Кодексу.
Положення ст. 290 КПК України, на відміну від тих, про які йдеться в ч. 5 ст. 301 КПК України, вимагають від сторони обвинувачення надати доступ до всіх матеріалів досудового розслідування, які є в її розпорядженні, що включає в себе можливість робити їх копії або відображення, у тому числі будь-які докази, зокрема можливість скопіювати або відобразити відповідним чином будь-які речові докази або їх частини, документи або копії з них, а також надати доступ до приміщення або місця, якщо вони знаходяться у володінні або під контролем держави, і прокурор має намір використати відомості, що містяться в них, як докази у суді. В свою чергу відсутнє вагоме підґрунтя до твердження на користь того, що ч. 5 ст. 301 КПК України як складова спрощеного порядку здійснення кримінального провадження, забезпечує більш вагомі гарантії, ніж встановлені в ст. 290 КПК України.
Процедура, визначена в ст. 290 КПК України, жодним чином не звужує і не обмежує прав учасників кримінального провадження на доступ до матеріалів розслідування, порівняно з процедурою, передбаченою ч. 5 ст. 301 КПК України, вона дієво забезпечує реалізацію права на справедливий суд та ознайомлення сторони кримінального провадження з тими матеріалами досудового розслідування (дізнання), які під час судового розгляду становитимуть основу доказової бази для підтвердження або спростування пред’явленого особі обвинувачення. Отже, надання доступу до матеріалів дізнання в порядку ст. 290 КПК України не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Посилання на повний текст постанови ОП ККС ВС від 19 січня 2026 року у справі № 301/3018/23 (провадження № 51-2997км25) буде невідкладно додано після його оприлюднення в ЄДРСР.
Джерело:
https://supreme.court.gov.ua/supreme/pres-centr/news/1959014/
Коментарі
Loading…