Нотаріус саме посвідчує, а не засвідчує правочини – суддя ВС

Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду ще три роки тому в окремій ухвалі вказав на необхідність внести зміни до законодавства та підзаконних актів і виправити норми, в яких вказується про те, що нотаріус саме посвідчує правочини, адже засвідчувати нотаріус може лише справжність підпису на документі.

Про це сказав суддя Верховного Суду у Касаційному цивільному суді Василь Крат під час засідання Комітету Верховної Ради України з питань правової політики,  на якому обговорювали поправки до проєкту Закону України від 27 листопада 2024 року № 12254 «Про внесення зміни до частини другої статті 32 Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку вчинення правочинів неповнолітньою особою» до голосування у другому читанні.

Засідання відбулося в режимі відеоконференції. Участь у ньому взяв також заступник керівника департаменту аналітичної та правової роботи ВС Геннадій Зеленов.

Одна з правок – пропозиція внести зміни до ст. 177 СК України «Управління майном дитини», якими передбачити, що забороняється без дозволу органу опіки та піклування вчиняти правочини щодо відчуження (у тому числі шляхом продажу, дарування, міни або внесення (передачі) до статутного (складеного) капіталу (пайового фонду) юридичної особи чи як вступного, членського та/або цільового внеску члена кооперативу), поділу, виділу, передачі в заставу, іпотеку нерухомого майна, об’єкта незавершеного будівництва, майбутнього об’єкта нерухомості, іншого цінного майна, зокрема транспортних засобів, власником якого є їх малолітня дитина. Також на вчинення одним із батьків вказаних правочинів повинна бути письмова нотаріально посвідчена згода другого з батьків.

Василь Крат зазначив, що у цих змінах правильно передбачено, що нотаріус саме «посвідчує» (а не «засвідчує») правочини. І нагадав, що КЦС ВС звертав на це увагу Міністерства юстиції України ще в окремій ухвалі від 15 березня 2023 року у справі № 688/4803/18.

Разом із цим суддя зауважив, що у ст. 65 СК України «Право подружжя на розпоряджання майном, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя» досі залишається норма, яка вказує, що згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, «має бути нотаріально засвідчена». «Тобто правильно пропонується узгодити положення ст. 177 СК України з нормами ЦК України. Однак інші норми СК України залишаються неузгодженими, виникає дисонанс. Можливо, доречно узгодити по всьому тексту СК України, а не лише в одній статті. Тим більше з огляду на окрему ухвалу ВС, яка не виконується вже три роки», – сказав Василь Крат.

Голова Комітету ВРУ з питань правової політики Денис Маслов, оскільки було згадано Міністерство юстиції України, запропонував відреагувати його представнику. Заступниця міністра юстиції України Олена Ференс відповіла, що сьогодні відбувається рекодифікація цивільного законодавства. У майбутньому СК України увійде до ЦК України як одна з книг. Тому це питання можна буде врегулювати на етапі розроблення відповідного законопроєкту.

Члени Комітету ВРУ з питань правової політики погодилися з думкою Василя Крата про те, що доречно внести поправку до ст. 65 ЦК України і замінити у відповідній частині словосполучення «нотаріально засвідчена» на «нотаріально посвідчена» та відобразили цю поправку в редакції законопроєкту, поданого на розгляд Комітету.

Також проєктом закону пропонується в ч. 2 ст. 32 ЦК України зазначити, що на вчинення неповнолітньою особою правочину, передбаченого ч. 2 ст. 177 СК України (щодо відчуження нерухомості, транспортних засобів, іншого цінного майна тощо), повинна бути нотаріально посвідчена згода батьків і дозвіл органу опіки та піклування. Чинний закон передбачає, що такі згода і дозвіл необхідні лише на вчинення неповнолітньою особою правочинів щодо транспортних засобів або нерухомого майна.

Василь Крат зауважив, що таким чином пропонується суттєво розширити перелік об’єктів, на які поширюється дія відповідної норми. Чинна редакція ч. 2 ст. 32 ЦК України передбачає письмову нотаріально посвідчену згоду батьків і дозвіл органу опіки та піклування на вчинення неповнолітньою особою правочинів лише щодо транспортних засобів і нерухомого майна. Натомість у ст. 177 СК України перераховані: нерухоме майно, об’єкти незавершеного будівництва, майбутні об’єкти нерухомості, інше цінне майно, зокрема транспортні засоби. «Це невиправдано ускладнює цивільний оборот. Адже будь-який адміністративний акт, яким по суті є дозвіл органу опіки та піклування, ускладнює цивільні відносини», – сказав суддя. Окрім цього, збільшення кількості випадків нотаріального посвідчення згоди збільшує витрати на вчинення відповідних правочинів.

Член Комісії з аналітично-методичного забезпечення нотаріальної діяльності Нотаріальної палати України Галина Парусова, яка брала участь у розробленні вказаної правки, зазначила, що у 2023 році змінами до ст. 177 СК України в п. 3 ч. 2 цієї статті було додано фразу «іншого цінного майна». Це норма для малолітніх, і логічно, щоб вона діяла і для неповнолітніх. За її словами, якщо законодавчий орган вважає, що це ускладнює оборот, тоді можна визначити, що саме є «цінним майном». Учасниця обговорення звернула увагу, що автори поправки намагались уніфікувати вимоги щодо малолітніх і неповнолітніх дітей системно в усіх законодавчих актах.

Після обговорення інших питань Василь Крат додав, що пропозиції змін до ст. 177 СК України передбачають необхідність отримання батьками одночасно дозволу органу опіки та піклування і нотаріально посвідченої згоди другого з батьків. Це непотрібне дублювання «контрольних» функцій, сказав він.

Також, зауважив суддя, не слід робити категоричних висновків, що будь-яке безоплатне набуття майна автоматично звільняє від необхідності отримувати дозвіл органу опіки та піклування. На його думку, варто залишити певний «люфт», оскільки приватне право дозволяє різні конструкції договорів.

Суддя нагадав про позицію Верховного Суду, відповідно до якої договір дарування, укладений без дозволу органу опіки, не був кваліфікований нікчемним, якщо при цьому не відбувалося припинення прав дитини або зменшення її майна. Він наголосив, що саме ці критерії є ключовими, оскільки такий дозвіл потрібний для охорони державою інтересів окремих осіб, зокрема, з метою недопущення припинення права, зменшення майна, і тому держава вважає за необхідне в певних випадках «втручатися» в приватноправові відносини батьків (осіб, які їх замінюють, опікунів, піклувальників) та вимагати отримання дозволу. Василь Крат звернув увагу, що навіть безоплатне отримання нерухомості може спричиняти витрати для дитини (наприклад сплата податку на нерухомість (особливо якщо це «великий» об’єкт), що фактично є витратою майнових «активів» дитини). Він підсумував, що повне усунення контролю органу опіки в таких випадках може бути ризикованим, якщо не врахувати можливі супутні витрати або специфічні умови договорів.

Відео засідання можна переглянути на ютуб-каналі Комітету Верховної Ради України з питань правової політики – https://www.youtube.com/watch?v=RWbmPjjgjFs.

Джерело:

https://supreme.court.gov.ua/supreme/pres-centr/news/1959222/