Подружній борг: дружина за чоловіка не відповідає?

Подружній борг: дружина за чоловіка не відповідає?

Людмила ЗАГЛАДА

 

Відразу скажемо, мова піде не про той борг, про який ви подумали, а про справжній, грошовий. Нещодавно ми розповідали про важливість кожного слова в боргових розписках. Тепер варто поговорити про спільну відповідальність подружжя. Якщо один бере в борг певну суму, чи повинен другий відповідати за ці гроші? В яких випадках? І чи можна позбутися «подружнього боргу»?

 

Відповідальність подружжя: на благо фірми?

Як показує перша справа, розглянута нещодавно у Верховному суді, звільнитися від відповідальності можна, і причиною тому служить деяка розпливчастість сімейного законодавства.

 

Ось ця історія. Десять років тому один підприємець, власник агрофірми з Чернігівської області, позичив у свого знайомого 60 тис. дол., спочатку на півроку, але потім строк віддачі боргу був продовжений ще на п’ять з половиною років, що було закріплено додатковою розпискою. Але коли строк повернення грошей настав, їх не повернули. Приблизно два роки людина, яка позичила гроші, чекала, а на третій подала до суду. (Як ми вже писали в матеріалі про боргові розписки, позовна давність звернень про повернення боргів — три роки.)

 

З огляду на пеню, що набігла, кредитор просив повернути йому вже 74,5 тис. дол., і стягнути їх збирався зі свого боржника і його колишньої дружини, оскільки десять років тому підприємець, який заборгував, був одружений. Все-таки з двох зібрати необхідну суму шансів більше. А оскільки кредитор був киянином, звернувся він до одного з районних судів столиці, і той виніс рішення стягнути борг з подружжя, яке, до слова, на засіданні не було присутнє. Суд виходив з того, що в момент позичання грошей подружжя перебувало в шлюбі, дружина про борг знала, значить, борг був їхньою спільною власністю, а чоловік і дружина, відповідно, — солідарні боржники.

 

Рішення було винесено заочно, і колишня дружина звернулася із заявою про його перегляд, але суд залишив цю заяву без задоволення. Тоді жінка пішла вище, однак апеляційний суд взимку цього року залишив її скаргу без задоволення все з тих самих причин: гроші взяті, коли подружжя перебувало у шлюбі, договір складений в інтересах сім’ї, дружина про борг знала. Значить, повертати борг їй доведеться нарівні з чоловіком, про що говорить ст. 65 Сімейного кодексу.

 

Тоді дружина звернулася до вищої судової інстанції. Основним аргументом її скарги було те, що кредитор — увага! — не довів, що гроші були використані в інтересах сім’ї. За документами, наданими нею, кошти пішли на розвиток агрофірми.

 

І Верховний суд виніс цікаве рішення. На думку суду, Сімейний кодекс не завжди дозволяє однозначно вирішувати, коли у стосунках з третіми особами подружжя діє в інтересах сім’ї, а коли — у своїх власних.

 

Існує презумпція спільності інтересів сім’ї, сказано в судовому рішенні, і ст. 60 Сімейного кодексу говорить, що майно, придбане під час шлюбу, — це спільна власність. Але ця презумпція спільної власності може бути спростована, і той із подружжя, хто хоче її спростувати, мусить надати суду докази.

 

Як суд розцінив зобов’язання цієї пари щодо боргу? По-перше, в рішенні є пояснення: коли один із подружжя складає договір, що потребує нотаріального підтвердження і державної реєстрації, або договір, що стосується цінного майна, необхідна письмова (!) згода другого, і про це говорить ст. 65 Сімейного кодексу. У тій самій статті сказано, що той із подружжя, хто не брав участі у складанні договору, визнається боржником за наявності двох умов. Перша — договір складений в інтересах сім’ї. Друга — отримане майно використано в інтересах сім’ї. Тільки якщо ці дві умови дотримані, інший член подружжя може бути визнаний боржником.

 

Однак, на думку ВС, у матеріалах справи немає доказів того, що злощасні 60 тис. дол. використані в інтересах сім’ї. Як, втім, немає і письмової згоди на борг. І тому вища судова інстанція дійшла висновку, що апеляційний суд послався лише на допущення, що гроші пішли на сім’ю, а не на розвиток агрофірми.

 

Тому суд частково задовольнив скаргу дружини і відправив справу на новий розгляд в апеляційну інстанцію, де у дружини є хороші шанси позбутися боргу, який не повернув її чоловік.

 

Купівля будинку — в інтересах сім’ї?

Приблизно в один час з першою справою Верховний суд розглянув ще одну про спільну відповідальність подружжя. Вона є цікавим класичним прикладом того, як один із подружжя визнається боржником за кредитом, взятим іншим.

 

Тут до суду звернувся комерційний банк, вимагаючи погашення заборгованості за кредитним договором. Історія така: 13 років тому один чоловік оформив у банку кредит на 20 років на купівлю будинку (події відбувалися в одному великому промисловому місті на південному сході України). Основна сума становила 18 тис. дол., плюс звичайні для наших банків грабіжницькі відсотки — 12,5% річних. Три роки тому був складений договір іпотеки, і заставою по кредиту став будинок з ділянкою. Але на момент укладення цього договору кредитор вже років зо два неакуратно вносив гроші на погашення кредиту.

 

Утворився борг. І тоді банк звернувся до суду з позовом до подружжя. Районний суд ухвалив солідарно стягнути з пари трохи більш як 15 тис. дол. (саме стільки, за розрахунками суду, набігло боргів разом з відсотками і пенею), сильно зменшивши, до речі, суму пені, яку намагався здерти з боржників банк.

 

Апеляційний суд зменшив суму боргу на 4000 дол., ще більше зменшивши апетити банку. Однак на найцікавіше для нас запитання — чи повинна дружина відповідати за кредит, взятий чоловіком, — обидві судові інстанції відповіли однозначно: так, повинна.

 

Але дружина з таким висновком не погодилася і подала касаційну скаргу до Верховного суду. Там було написано, що ані в договорі кредиту, ані в заставному іпотечному договорі не сказано, що вона солідарно відповідає перед банком за борг, оформлений на чоловіка. І взагалі, у справі немає прямих доказів того, що борг використаний в інтересах сім’ї.

 

Логіка скаржниці та її адвоката видається доволі дивною, навіть якщо ви не юрист. Адже що може більше відповідати інтересам сім’ї, ніж купівля будинку? Більше з тим — при оформленні 13 років тому кредитного договору дружина написала нотаріально засвідчену заяву про те, що вона дає дозвіл чоловікові на отримання кредиту.

 

Коротко кажучи, вища судова інстанція вирішила, що суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок — кредит використаний в інтересах сім’ї. Значить, за борг перед банком дружина відповідає нарівні з чоловіком.

 

* * *

 

 

 

Взагалі ж справи, коли один із подружжя намагається «відмазатися» від боргу іншого, — достатньо типові, і найчастіше зробити це не вдається. Але лазівки є. Наприклад, визначення «на потреби сім’ї» є вельми розпливчастим. В одній зі справ, розглянутих влітку нинішнього року в рішенні ВС, навіть цитується… академічний словник української мови, щоб пояснити, що вкладається в поняття «сімейний союз», яке фігурує в Сімейному кодексі.

 

Загалом же існує презумпція спільності інтересів сім’ї, і якщо хтось із пари діяв у власних інтересах, то його партнер повинен це довести, якщо він не хоче віддавати борги своєї «половинки». І юристи визнають, що ані в цивільному, ані в сімейному законодавстві немає прямих вказівок на те, як треба ділити подружні борги.