Про події в Україні від 20 березня: аналіз військового експерта

“Всім доброго ранку! [Допис опубліковано 20 березня 2022 р. об 11.30 за Києвом]

Ось мій звіт за останні 24-36 годин (від 19 березня 2022 р.)

Початкова заувага: всі, хто практикує онлайн-психоаналіз моєї особистості та письма, нарікає на якість англійської, звинувачує мене в упередженості, обзиває і т. д., – можете припинити читати прямо зараз. Не хочу видатись грубим, але факт у тому, що в мене нема часу щодня писати текст гідний Нобелівської премії з літератури. Я отримую задоволення, коли люди звільняються від моєї присутності в мережі: нема нічого кращого, ніж замінити парочку «квазі-друзів» чи «послідовників» на людей, що прийшли сюди в пошуках вивіреної інформації чи серйозної дискусії. Навіть якщо останніх можна буде порахувати на пальцях однієї руки – то й добре. Принаймні двоє чи п’ятеро людей будуть добре поінформовані.

[В середньовічних текстах подібний вступ називають «топосом скромності» й він був абсолютно обов’язковим для всіх оригінальних рукописів – перекл.]

СТРАТЕГІЯ

Із різних джерел сьогодні стало відомо, що білоруські залізничники пошкодили шляхи з Білорусі в Україну й російські сили певний час не матимуть змоги постачати свою армію залізницею. Відтак, солдати 35-ї та 41-ї російських армій ще кілька днів будуть знерухомлені, голодні, холодні та без боєприпасів.

Як і передбачалося, «супер-атака із застосування гіперзвукових ракет типу Кинджал», якою два дні тому погрожували «вишестоящі органи», виявилася обманом. Вони справді запустили пару балістичних ракет по аеропорту в Івано-Франківську, проте там не було ні МіГів-31, ні «Кинджалів» і навіть не було жодного «підземного ракетного складу»: відео, яке мало б підтвердити цю операцію, насправді було знято ще в перший тиждень війни й на ньому наносять удар по якомусь складу сільськогосподарської продукції десь на сході України. Отже, «як стверджують вишестоящі органи в Москві…»

ПІВНІЧ та ПІВНІЧНИЙ СХІД

Російські сили на захід та на схід від Києва залишаються пасивними. На заході українські підрозділи утримують лінію вниз по річці Ірпінь, включно з самим містечком Ірпінь та Макаровим на іншому березі; час від часу спалахують бої за Бучу, але більше нічого не відбувається. На сході росіяни тримають Лукаші [приблизно 25 км. на схід від Броварів – перекл.], але Русанів у руках в українських сил [це на трасі Н07 Київ – Суми]. Не певен, що відбувається на трасі М03 в напрямку на Полтаву.

Немає жодних нових вістей з Чернігова, Сум та Харкова, крім того, що росіяни, фактично, нічого не контролюють у цій частині України, окрім рубежів тижневої давності та центральних доріг. Харків продовжують інтенсивно обстрілювати. Ззовні міста бої йдуть у Безруках [північні передмістя] та Малій Рогані [східні передмістя Харкова], а також у напрямку на південний схід – у Петрівському та Ізюмі.

СХІД

У районі Сєвєродонецька українці виштовхали 3-ю мотострілецьку дивізію із Рубіжного й Попасної та відновили лінію оборони на північний захід та південний схід від міста.

На південному сході захисники Маріуполя, а це морська піхота, Нацгвардія та частини полку «Азов», не тільки відхилили чергову пропозицію Росії капітулювати, але й відновили всі свої початкові лінії оборони, за винятком однієї у Лівобережному районі на сході: його центр тримають українці, а північ і південь — росіяни.

Російські ВКС вчора розбомбили ще одну будівлю з великим сховищем у Маріуполі: цього разу школу мистецтв, де перебувало близько 400 мирних мешканців. Відомо, що будівля була зруйнована: доля тих, хто під завалами, залишається невідомою. Рятувальники не можуть туди потрапити через постійні авіаудари (хтось нарахував уже 1400) та артилерійські обстріли.

Росіяни продовжують депортацію населення із захоплених російською армією територій – передусім з районів Азовсталі та Українського козацтва [У Купера вказано що це райони, але насправді це про мешканців вулиць Азовстальська та Українського козацтва, Лівобережного району Маріуполя – перекл.]. Людей привозять на підконтрольну «ДНР» територію, у них вилучають паспорти. Поза цим, я не знаю, що з ними відбувається, тому, як не прикро, питати мене про це безглуздо.

ПІВДЕНЬ

На Миколаївщині та Херсонщині панує закономірний «хаос», якого й можна очікувати, коли одна сторона контратакує, інша відступає, але при цьому також здійснює локальні контратаки. По суті, 58-а армія залишила Миколаївський аеропорт, а це означає, що облога міста закінчена. Зараз лінія фронту проходить десь за 20-40 км на схід від міста, приблизно від Баштанки на півночі до Посада-Покровського на півдні.

«Однак» 58-а армія розпочала атаки на північ і зайняла Кочубеївку та Заградівку, можливо, навіть Малу Шестірню, приблизно на 100 км на північ. Безсумнівно, такі дії не мають жодного сенсу і можуть бути підтвердженням того, що генерал Зусько більше не командує. Однак слід пам’ятати, що значно ослабленій 58-ій армії зараз потрібно виграти час для того, щоби замінувати якомога більшу частину території на північний захід від Херсона, і таким чином уповільнити український контрнаступ, що набирає оборотів”.

Оригінал тут: https://www.facebook.com/keksifarm.hayday

Том Купер – австрійський воєнний аналітик, автор та співавтор близько двох десятків книг про конфлікти останніх 20 років, включно з війною в Сирії. Експерт із застосування бойової авіації.

За переклад частини тексту дякую Тетяна Саніна