Проблематика визначення статусу суб’єктів містобудування та ефективності способів захисту їхніх прав: чергове засідання робочої групи НКР при ВС

На сучасному етапі розвитку правозастосовної практики спостерігається відсутність єдиного підходу до вирішення спорів, що виникають у сфері містобудівної діяльності. Часто судові спори пов’язані з будівництвом на орендованих землях, інколи питання стосуються введення об’єктів будівництва в експлуатацію. На черговому засіданні робочої групи Науково-консультативної ради при Верховному Суді, поряд з іншими питаннями, запропоновано обговорити проблеми розмежування статусів замовника, забудовника та інвестора, а також обрання ними і застосування судами належних способів захисту. Про це зауважив вчений секретар Науково-консультативної ради при Верховному Суді, суддя Великої Палати ВС Олег Ткачук, відкриваючи засідання робочої групи. Гострота питання, на його думку, зумовлена колізіями в законодавчій регламентації містобудівної діяльності, реєстраційних процедур і земельних відносин у цій сфері. Своєю чергою судове тлумачення має спиратися на доктринальні підходи та достатнє наукове підґрунтя у відповідних сферах.

Під час обговорення судді Великої Палати Верховного Суду та науковці звернули увагу на наявну глибоку дихотомію в наукових підходах до розуміння правосуб’єктності учасників будівництва. Це частково пов’язано з  відсутністю чіткого нормативного розмежування прав і обов’язків замовника, забудовника та інвестора і призводить до плутанини при обранні належних і ефективних, правомірних способів судового захисту.

З одного боку, панує статична концепція, де статуси замовника, забудовника та інвестора розглядаються як тотожні в межах однієї особи, що начебто спрощує процес, але не враховує складні схеми фінансування. З іншого боку, дедалі більшої ваги набуває диференційована концепція, яка вимагає чіткого розмежування цих ролей залежно від обсягу їхніх правомочностей і внеску в створення об’єкта нерухомості.

Олег Ткачук звернув увагу на те, що нерідко  різновекторність думок науковців і суддів щодо моменту виникнення права власності на новостворене майно – чи то з моменту завершення будівництва (фактичний аспект), чи то з моменту державної реєстрації (юридичний аспект) – створює певний вакуум, у якому сумлінні учасники ринку можуть залишатися  вразливими перед недобросовісними діями третіх осіб.

З огляду на повноваження Великої Палати ВС є потреба у виробленні підходів у судовій діяльності, які б гарантували дотримання принципу правової визначеності. Науковий потенціал НКР має допомогти запобігти суперечливим підходам у судовій практиці щодо ризиків для всіх учасників ринку, які створюють об’єкти нерухомості на орендованих землях. Це стосується як захисту права власності та інвестицій, так і ефективності способів захисту, – зауважив Олег Ткачук.

Секретар Великої Палати Верховного Суду Сергій Погрібний зазначив, що для суддів ВП ВС важливо дізнатися про доктринальне бачення членів НКР при ВС у вирішенні наведеної виключної правової проблеми, а саме – який спосіб захисту порушених прав замовника будівництва в цій справі є правомірним та ефективним (дієвим) і приведе до відновлення цих прав.

Як додав суддя ВП ВС Сергій Мартєв, цікавою є думка науковців щодо розмежування понять «замовник», «забудовник», «інвестор». На його переконання, лише визначившись із розумінням цих термінів, можна буде встановити обсяг прав кожного із суб’єктів та спосіб їх захисту.

Д. ю. н., професор, член-кореспондент Національної академії правових наук України Олексій Кот висловив думку, що вирішення питання про ефективні способи судового захисту пов’язане із застосуванням тих механізмів, які є достатнім і правомірними для відновлення контролю над об’єктом будівництва. В окремих випадках ефективним способом захисту порушених прав є заявлення позову про визнання права власності на новостворений об’єкт нерухомості та витребування цього майна з незаконного чужого володіння.

За словами д. ю. н., професора, члена-кореспондента НАПрН України Володимира Носіка,  розглядаючи теоретичні підходи до кваліфікації  дій та способів захисту учасників ринку нерухомості, важливо зосередитися на юридичній конструкції самочинного будівництва, статусі земельних ділянок та правомірності будівництва, відповідності його нормативним правилам.

Д. ю. н., професор, член-кореспондент НАПрН України Андрій Гриняк запропонував при відшуканні способів захисту прав учасників будівництва звернути увагу на можливості компенсаційних механізмів.

Детально на аналізі відмінностей між категоріями «замовник», «забудовник», «інвестор» зупинилася к. ю. н. Діана Коломійцева. Вона звернула увагу на необхідність тлумачення трьох ключових законодавчих актів – законів «Про регулювання містобудівної діяльності», «Про архітектурну діяльність» та «Про основи містобудування». У цьому контексті спікерка зауважила про проблему термінологічної неузгодженості законодавства.

Під час дискусії к. ю. н., доцент Віктор Смородинський зауважив про необхідність захисту судом лише правомірних вимог.

Д. ю. н. Володимир Примак зазначив, що визначення правового статусу забудовника, замовника й інвестора є ключовим для визначення насамперед належного позивача. Він окреслив теоретичні підходи кваліфікації віндикаційного позову.

Як сказав д. ю. н., професор Володимир Коссак, ключовим у кожній справі є визначення того, хто є інвестором будівництва, хто його фінансує. У кожному конкретному випадку інвестор може бути й замовником, і власне інвестором.

К. ю. н., доцент Михайло Хоменко підтримав ідею більш широкого використання у справах таких категорій компенсаційних механізмів та відшкодування витрат тій особі, яка їх зазнала.

За словами д. ю. н., професора, члена-кореспондента НАПрН України Олега Подцерковного, правомірним способом захисту порушених прав у будівельній сфері найчастіше є визнання виключного права замовника як титульного суб’єкта будівництва і, як наслідок, визнання недійсності правочинів, укладених особами, які діяли без правомочності.

Д. ю. н., професор Ірина Сопілко зупинилася на доктринальних підходах до визначення понять «забудовник», «інвестор» і «замовник».

Д. ю. н., професор Борис Поляков порадив в ухваленні судового рішення зважати саме на предмет і підстави позову.

У засіданні також узяв участь суддя ВП ВС Лев Кишакевич.

Джерело:

https://supreme.court.gov.ua/supreme/pres-centr/news/1984555/