Питання забезпечення базових прав внутрішньо-переміщених осіб в Україні із урахуванням позитивного німецького досвіду.

Питання забезпечення базових прав внутрішньо-переміщених осіб в Україні із урахуванням позитивного німецького досвіду.

Юлія Сагайдак, доцент КНЕУ, кандидат юридичних наук

Після масштабної військової агресії РФ в Україні 24.02.2022 р. люди в Україні опинилися в новій реальності, адже під загрозою знаходяться базові права людини на життя та безпеку. Нажаль, з урахуванням нових військово-політичних реалій, держава не може на 100% забезпечувати  ці базові права людей.  Ще не зрозуміло, чи можна цей стан назвати новою політико-правовою ситуацією, але те, що в нас з’явилося достатньо питань, які потребують нового і політичного, економічного і правового вирішення, у зв’язку із військовими діями на території України, ми мусимо це визнати. Як відомо, керівництво країни прийняло рішення ввести на території нашої держави воєнний стан з 24.02.2022 р. (УП №64/2022), що вже говорить про особливості реалізації природних прав людей і громадян в Україні на цей період. Проте, головною задачею держави було і залишається зберігти життя своїх громадян та забезпечити їх базові потреби, аби не допустити гуманітарної катастрофи, яка буде мати наслідки не лише в Україні, але й глобально повпливає на соціально-економічні та політичні процеси у всьому світі.

За даними Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України станом на 11.05. 2022 р. кількість внутрішньо переміщених осіб (ВПО) в Україні перевищила 8 млн. людей. Найбільша кількість ВПО спостерігалась із таких областей: Харківська -21 %, м. Київ – 19%, Київська – 18%, Донецька – 15%, Луганська – 5%. Натомість, за даними відомства, найбільше приймали людей в таких областях: Дніпропетровьска – 11%, Київська – 10%, Львівська – 9%, Вінницька – 7%, Полтавська  – 7% (офіційний сайт Мінреінтеграції).

В той же час інтернет-ресурс ( www.lb.ua/society) , посилаючись на відомості верховного комісара з питань біженців ООН, повідомив про те, що 9 млн. українців виїхали з країни з початком війни.

Це надзвичайно великі цифри, особливо, в контексті того, що ми маємо розуміти, люди, народ – це одна із характерних рис державності, тим паче, що територіальна цілісність країни порушена. Тобто дві найбільш глобальні риси, які притаманні державності, наразі в Україні опинилися під загрозою – народ та територія.

Незважаючи на те, що хвиля вимушених мігрантів з України досягла таких масштабів, варто відзначити, що вже на середину літа незначна частина переселенців почала вертатися із-за кордону. Причини різні: важка адаптація, стресовий стан, мовний бар’єр, недостатність фінансування та відсутність перспектив за кордоном, ностальгія. Все це повпливало на певний зворотній відтік вимушених переселенців. За даними інтернет-ресурсу (www.tsn.ua ) від 12.07.2022 р. з посиланням на інформацію офісу еврокомісарки з внутрішніх справ Євросоюзу Ільви Йохансон, приблизно 3 млн. осіб вже повернулися до України.

Найбільше українські громадяни подали заявки на статус біженців від війни по пар. 24 у ФРН, який є законною нормою для всіх країн ЄС, і набрав чинності в результаті прийняття Директиви ЄС про тимчасовий захист від 4 березня 2022 р. Основні права біженців від війни за цією Директивою включають: право на проживання, доступ до житла, соціальна допомога, опіка над дітьми, доступ до освіти, доступ до ринку праці. І саме в Федеративній республіці Німеччина, ці права та можливості реалізовані якнайкраще.

Якщо розібратися, то це самі ті права і можливості, яких зараз позбавлені громадяни України в середині нашої країни. Тому, на нашу думку, саме зараз стоїть нагальна потреба врахувати необхідність забезпечення таких прав і доступів для ВПО на відносно безпечних територіях України, а також для тих осіб, які повертаються із вимушеної міграції.

То ж наша задача, як теоретиків та практиків права – забезпечити правові дієві механізми в Україні під час дії воєнного стану, які, хоча би, на базовому рівні зможуть допомогти уникнути гуманітарної кризи в державі і допоможуть зберігти людський ресурс. Для цього пропонуємо, частково використати досвід країн Європейського Союзу, які мають давній досвід та відпрацьовані механізми прийняття біженців. Перш за все, це Федеративна Республіка Німеччина.

Так, відповідно, до Німецького досвіду прийняття біженців, пропонуємо створити при кожній військовій адміністрації  а також при кожній міській, сільській чи селищній раді, постійні інформаційно-координаційні центри для допомоги ВПО. Перш за все, вони будуть виконувати місію первинної інформаційної, гуманітарної та психологічної допомоги, що є надзвичайно важливим і необхідним під час війни. До роботи в таких центрах залучати не лише волонтерів, але й соціальних працівників, психологів та інших спеціалістів. Та здійснювати їх набір через центри зайнятості, що дозволить не лише забезпечити належний штат, але й зменшити масштаби безробіття. Характер роботи таких центрів визначити як системний. Як мінімум, вони мають працювати 1 рік після закінчення воєнного стану. Це забезпечить координацію дій та належне управління, в тому числі, фінансову дисципліну.

По-друге, надзвичайно гострою є зараз проблема із доступом до житла. В основному, вона забезпечується власними силами та ініціативою активістів. Проте, вирішення цієї проблеми має бути системним і відноситись до питань належного урядування під час війни. Тому пропонуємо місцевій владі вирішувати дефіцит житла за рахунок відновлення комунальних фондів, адже багато занедбаних комунальних об’єктів таких, як готелі, гуртожитки та службові квартири, просто рахуються на балансі міст та селищ, не виконуючи своєї функції. Частково на відновлення такого фонду можна залучити кошти із державного бюджету, але не більше, ніж 50% вартості відновлення. Для економічного балансу, перші 6 місяців проживання зробити пільговими, а далі надавати проживання за повну вартість, але таку, що є економічно-обгрунтованою та не є збитковою для комунального господарства.

По-трете, конструктивним і важливим є доступ ВПО до роботи. На прикладі Німеччини, яка за другою книгою Соціального Кодексу (SCB II ) надає біженцям від війни фінансову допомогу та допомогу у пошуку роботи, пропонується імплементувати наступний підхід у загальному плані із уточненням в національному законодавстві. Таким чином, варто через інформаційно-координаційні центри проводити реєстрацію на біржі праці. Проте, зважаючи на особливий характер правових відносин під час війни, скоротити терміни надання допомоги по безробіттю, до 6 місяців. Таким чином, мотивуючи ВПО швидше працевлаштовуватися і забезпечувати себе самостійно, одночасно інтегруючись у соціально-економічне середовище краю.

Задля забезпечення фінансової дисципліни та недопущення махінацій із соціальною допомогою під час війни, необхідно проводити реєстрацію всіх прибулих ВПО через зазначені інформаційно-координаційні центри. Доступ до реєстраційної бази зробити відкритим для податкових органів.

Звичайно, що такий підхід потребує більшої деталізації, проте загальний напрямок законодавчої і організаційної роботи, на нашу думку,  має бути саме таким. Адже, таким чином, ми зможемо забезпечити основоположні потреби ВПО, використовуючи вже робочі механізми допомоги біженцям в ЄС, повернути частину громадян із-за кордону і не допустити гуманітарної катастрофи в Україні та Європі.