Розкрита передвиборна схема НАБУ

У цій схемі задіяні Солом’янський суд Києва і лояльні активісти. Вона дозволяє легально шукати компромат на будь-якого топ-політика і використовувати це в передвиборній боротьбі і піарі самого НАБУ.

Незважаючи на відомі всім в останні роки проблеми в роботі правоохоронної і судової систем, ряд процесуальних норм виконується неухильно. Наприклад, суворе обмеження доступу до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЕРДР). Особисті ключі доступу до цього реєстру мають тільки працівники прокуратури, Нацполіціі, СБУ, НАБУ, ДБР. Журналісти таких ключів не мають.

Однак, як інформує видання «Деловая столица», в НАБУ знайшли спосіб зробити цю закриту інформацію публічною. При цьому Бюро здійснює дії, нетипові для органів слідства. Розгадка чого — в наближенні виборів.

Журналісти звернули увагу на регулярність повторення послідовності дій.

Крок 1. Деякий особа пише в НАБУ заяву про кримінальні правопорушення, нібито скоєних публічними і добре відомими персонами.

Крок 2. Антикорупційне бюро відмовляється вносити заяву в ЕРДР. Незважаючи на те, що відповідно до норм Кримінально-процесуального кодексу воно зобов’язане прийняти та зареєструвати таку заяву. Більш того, через 24 години з моменту внесення таких відомостей НАБУ має надати заявнику виписку з ЕРДР. Однак заявник у встановлений термін виписки не отримує. І тому далі йде

Крок 3. Заявник звертається зі скаргою на бездіяльність Антикорупційного бюро за місцезнаходженням НАБУ — в Солом’янський райсуд Києва.

Крок 4. Суд скаргу задовольняє — він просто не може прийняти іншого рішення. Оскільки, які не реєструючи в ЕРДР заяви, Бюро не виконало свої прямі обов’язки. І зобов’язує уповноважена особа Бюро внести в ЕРДР відомості про кримінальні правопорушення, зазначених заявником.

Крок 5. Рішення суду оприлюднюється і таким чином стає доступним для ЗМІ.

З цих оприлюднених рішень судів неможливо скласти повне уявлення про суть фактів, з якими в НАБУ звертаються заявники. Власне, суд і не оцінює ці факти – він всього лише раз по раз зобов’язує НАБУ припинити злочинну бездіяльність і виконати вимогу закону. Але прізвища фігурують у заяві персон стають журналістам відомими. Після чого інформація про те, що проти відомого політика N поготів заяву в НАБУ, вільно циркулює по різним ЗМІ.

Наприклад, в недавніх рішеннях Солом’янського суду по цій схемі для журналістів найсенсаційнішим стало те, що в ньому фігурують прем’єр Володимир Гройсман та міністр освіти Лілія Гриневич.

Раніше Солом’янський райсуд аналогічно зобов’язував НАБУ внести в ЕРДР відомості щодо міністра юстиції Павла Петренка, екс-прем’єра Арсенія Яценюка, генпрокурора Юрія Луценка, мера Києва Віталія Кличка та інших високопоставлених чиновників.

«Систематичність подібних рішень наводить на думки, що те, що відбувається аж ніяк не випадково. А директор НАБУ Артем Ситник явно в курсі, що відбувається. Після декількох подібних рішень суду для глави НАБУ було б найпростіше дати вказівку відразу ж вносити в ЕРДР будь яке надійшло заяву. Але в такому разі про вступників заявах не дізнаються журналісти. Єдиний державний реєстр судових рішень знаходиться у відкритому доступі для всіх бажаючих. Як тільки рішення там з’являється, НАБУ може дати знати про це знайомим журналістам — і ті розкажуть, що ось, мовляв, НАБУ за рішенням суду змушений відкрити кримінальне провадження проти чергового представника вищого ешелону влади», — зауважує «ДС».

Причому в судових рішеннях наводяться і статті Кримінального кодексу — одна одної страшніше. Так що журналісти можуть у фарбах розповісти, в чому нібито підозрюються високопоставлені чиновники. І навіть коли суд відмовляє заявнику в проханні зобов’язати НАБУ почати розслідування проти такого-то політика, по ЗМІ починає гуляти повідомлення про те, що той нібито в чомусь підозрюється…

Безвідмовна «Схема в п’ять кроків» щодо оприлюднення закритої інформації стала активно використовуватися, починаючи з передвиборчої осені минулого року. Можливо, таким чином її бенефіціари отримують подвійну вигоду.

По-перше, штучно створюється інформаційний шум про безкомпромісну боротьбу НАБУ з високопоставленими чиновниками. З іншого боку, кримінальні виробництва відкривають перед НАБУ можливості будь-яких слідчих дій відносно високопоставлених «клієнтів» і/або їх підлеглих, які дозволяють добувати компромат на цих персонажів. І використання потім цих можливостей в передвиборній боротьбі — як для протидії політичним противникам НАБУ, так і для сприяння лояльним Бюро політикам.

Так що схема дуже цінна і універсальна. І, треба думати, тільки природна скромність не дозволяє її авторам звернутися за патентом у відповідні інстанції.

Андрій Миселюк, експерт, політолог, директор Інституту соціально-політичного проектування «Діалог»

Джерело: ЛІГА.net