РОЗЛУЧЕННЯ ПІДПРИЄМЦЯ – ЯК ДІЛИТИ МАЙНО?

Постанова Верховного Суду України від 19 лютого 2020 року справа № 279/6459/14-ц

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 15 квітня 2005 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням  суду  від 14 листопада 2014 року.

У період перебування сторін у зареєстрованому шлюбі ними набуто у власність автомобіль «Lexus», 2007 року випуску, а також торгівельні металеві контейнери. .

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є фізичними особами-підприємцями та здійснюють роздрібну торгівлю з лотків і на ринках текстильними виробами, одягом і взуттям.

Під час перебування у шлюбі сторонами було набуто вищезазначене рухоме майно, згоди щодо поділу якого ними досягнуто не було, а тому позивач просила задовольнити заявлені нею позовні вимоги.

У жовтні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом, в якому посилався на те, що у період перебування у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 , а саме улітку 2014 року, під час його відсутності на території України, остання без його дозволу вивезла товар із торгівельних контейнерів на суму 601 035 грн. Посилаючись на те, що цей товар придбано за спільні кошти подружжя, просив відшкодувати йому Ѕ вартості зазначеного майна у розмірі 300 517,50 грн.

.Позиція Верховного Суду

Згідно зі статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Правовідносини щодо здійснення підприємницької діяльності фізичною особою врегульовані главою 5 ЦК України.

Так, згідно зі статтею 52 ЦК України фізична особа-підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

Фізична особа-підприємець, яка перебуває у шлюбі, відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм особистим майном і часткою у спільній сумісній власності подружжя, яка належатиме їй при поділі цього майна.

Отже, майно фізичної особи-підприємця, яке використовується для її господарської діяльності, вважається спільним майном подружжя, як і інше майно, набуте в період шлюбу, за умови, що воно придбане за рахунок належних подружжю коштів.

Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції, на підставі наданих сторонами доказів, встановивши, що спірне рухоме майно набуте сторонами у період шлюбу за спільні кошти, виходячи із принципу рівності часток подружжя у спільному майні, дійшов правильного висновку про те, що вказане майно є спільною сумісною власністю сторін і підлягає поділу між ними шляхом виділення позивачу контейнерів, При цьому суд апеляційної інстанції врахував, що обидві сторони у справі є фізичними особами-підприємцями та використовують їх у підприємницькій діяльності.

Крім того, установивши, що у період перебування у зареєстрованому шлюбі сторони за спільні кошти придбали автомобіль «Lexus LS 460», 2007 року випуску, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про його поділ та визнання за сторонами право власності по Ѕ частині зазначеного транспортного засобу.

У матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували набуття спірного майна за рахунок коштів відповідача як підприємця, тобто за його особисті кошти, розмір цих коштів та джерело їх походження.