Що означає “денацифікація” по російські?

Вводячи свої війська в Україну під приводом денацифікації, тобто власне намагаючись знищити национальну належність українців, їх єднання за етнічною ознакою державоутворюючої нації, Росія розпочала спецоперацію з переростанням її у військові дії, у війну. Питання соціально-правової ідентичності всіх тих людей, хто відносить себе до українських громадян останній час набуло особливої гостроти. Недарма у своїй славнозвісної статті Путін звертався до питання єдності руського та українського народів, власне йдеться про російськомовного та україномовного населення двох різних держав. Саме певна схожість мови, ментальності, культури, життєвого укладу стала предметом спекулятивних міркувань російських політиків та вчених. Про те в цій схожести не має типових ознак єдності, а є більше відмінностей у російського та українського етностереотипів. Попрі ці відмінності, російська влада виходить з того, що Україна як держава є випадковим утворенням центростремітельної взаємодії спільнот (їхнього роз’єднання в силу історичних умов), тому вона лише ззовні схожа на державу. І врона, ця держава не є міцною, державні інституції не є життєздатними, f населення не має міцних зв’язків з державою. Плануючи ввід війск російське керівництво виходило із зазначених ложних міркувань. І ми бачимо, що проведення спецоперації російських військ призвело до проведення повномасштабної війни проти України, у якій знищуються як військові, так і цивільні об’єкти, нехтуюється життя людей.

Зрозуміло, озброєне вторгнення могло б вважатися спецоперацією лише в тому випадку, коли при наступі переважаючих атакуючих сил захисники розбіглися. Якщо ж вони чинять опір, то природним чином виникає війна. А коли обстрілюють невійськові об’єкти, вбиваючи мирних людей, то за сучасними стандартами це вже військовий злочин чи державний тероризм, що належить до компетенції Міжнеародного кримінального суду в Гаазі.

Щодо першої частини заявленої Путіним програми спецоперації – демілітаризації України. У разі успіху «демілітаризації», тобто після перемоги у війні з Україною путінська спецоперація передбачає другу частину – «денацифікацію» України. Якщо війна – це вже одне з найжахливіших зол, то щодо так званої денацифікації виникають набагато гірші очикування.

Правду кажучи, слово «денацифікація» в даному контексті пахне великим терором, аж до нового Голокосту. Денацифікація проводилася в Німеччині після Другої світової війни і, як кажуть спеціалісти-історики, була цілком нешкідливою. Проводилося роз’яснення те, що відбувалося за роки нацизму. Активних членів націонал-соціалістичної партії позбавляли  роботи, забороняли проведення націстської агітації, пропаганди.

Після падіння берлінської стіни та возз’єднання Німеччини в колишній НДР теж проводилося подібність до денацифікації, тобто декомунізації. Тих, хто був викритий у зв’язках з охоронкою Штазі або в інших правоохоронних органів, гнали з посад. Все відбувалось цілком цивілізовано.

Можна подумати, що план Путіна аналогічний до денацифікації в Німеччині. І для схожості навіть вигадано, що в Україні при владі фашисти, або так звані «нацики». Але це, звісно, ​​явна брехня. Якщо добре пошукати, то залишки фашистів можна знайти у будь-якій країні, включаючи Росію.

Але Україна – демократична держава, в якій за роки незалежності після розпаду СРСР відбулися практично безкровні революції і на посаді побували законно обрані президенти, інші органи влади.

Це досить смішно що претензії у недодержавності, власне до демократичної країни України сягають від довічного авторитарного лідера Путіна.

Що ж російське керівництво має намір учинити в демократичній Україні після її розгрому в сенсі так званої «денацифікації»?

Очевидно, йдеться про фізичне усунення всіх тих, хто виступає за незалежність України і не згоден з тезою про те, що росіяни та українці це один народ.

У своєму зверненні до росіян від 21 лютого 2022 року (яке було рівносильне оголошення війни) Володимир Путін назвав таких людей «радикалами». Оскільки радикали, як і екстремали, люди закоренілі у своїх переконаннях і тому важкоперевиховані, вірогідніша друга можливість у «денацифікації» – знищення прихильників незалежності.

Як відомо, «якщо ворог не здається, його знищують». Ця сталінська ідея зараз набуває більшої актуальності у зв’язку з насаджуванням культу Сталіна в Росії. Тому очікування всіх  заходів – від ГУЛАГу до таборів утримання є цілком прийнятним. Масові знищення українських громадян можуть бути виправдані в очах росіян уявною загрозою Росії з боку оборонного блоку НАТО. Над внесенням цієї ідеї в голови росіян пропаганда ґрунтовно попрацювала за роки правління Путіна.

Оскільки в історії ніщо не повторюється буквально, можливий і більш гуманний варіант, який Китаєм застосовує по відношенню до своєї нацменшини – мусульман-уйгурів. Для їхньої «деісламізації» збудовані грандіозні табори, де цих людей перевиховують під керівництвом інструкторів від комуністичної партії із застосуванням новітніх технологій, включаючи штучний інтелект.

Щоправда, справа ця ще досить нова, і деталі, результати про китайській варіант перевиховання, поки що маловідомі. Чи виходять люди з цих таборів перевихованими, переорієнтованими та щасливими, з модифікованим мозком, вживленими чіпами, тощо, або вони назавжди залишаються в таборах як у місцях ув’язнення, або вони там остаточно «знешкоджуються». Загалом, у Путіна та його євразійських радників є, ймовірно, є меню стандартів щодо «денацифікації» України.

Оскільки ці заходи загрожують більшої частини населення України, йдеться про не допущення  «демілітаризації» держави, чинення збройного опору путінській «спецоперації». У разі ж поразки України процес «денацифікація» українськихгромадян може торкнутися не лише українців, а й, з часом, населення самої держави Росії та сусідньої держави Білорусії.

Тому що той, хто має абсолютну і неконтрольовану владу, може назвати «фашистом» кого заманеться і зробити з людьми все, що спаде на думку. Всі, хто насміляться виступати за свою свободу, будуть оголошені фашистами і піддаватимуться суворим заходам.

Загалом, в сучасних умовахд денацифікація означає таборний режим існування цілого народу, створення умов його фізичне та моральне знищення, а в перспективі, усунення з історичного шляху його руху до цивілізації, верховенства права, забуття про права людини, сувереної держави. Єдиним засобом протидії такого народу є боротьба та перемога у цій війні, яку цинічно названо “спецоперацією”.

Редакція ЮВУ.