Справи портових зборів: провали НАБУ в галузі морського транспорту

Минулого березня нагадали про себе кримінальні справи двох колишніх міністрів інфраструктури – Андрія Пивоварського (2014–2016 р.р. – уряд Яценюка) і Володимира Омеляна (2016 – 2019 р.р. – уряд Гройсмана), яким було пред’явлене обвинувачення в махінаціях з портовими зборами. І якщо пригоди В. Омеляна вже закінчилися, оскільки Верховний Суд своєю постановою залишив без змін виправдувальний вирок, то для А. Пивоварського вони тільки почалися, оскільки ухвалою Вищого антикорупційного суду від 16.03.2023 р. йому обрано запобіжний захід у вигляді застави в сумі 10 мільйонів гривень.

Наші порти були дуже дорогими

Для кримінального переслідування Володимира Омеляна детективи НАБУ витягли на світ божий рідко вживану в кримінальній практиці статтю 211 ККУ – «Видання нормативно-правових актів, що зменшують надходження бюджету або збільшують витрати бюджету всупереч закону». Йому закидали те, що 27 грудня 2017 року він видав наказ Міністерства інфраструктури України, яким ставки портових зборів були знижені на 20 відсотків, що мало негативний для держави результат: так, відповідно до ухваленого ще 7 грудня того ж року закону про державний бюджет на 2018 рік, надходження за цією статтею кошторису очікувалися в обсязі 203 мільйони гривень, а по факту за фінансовими підсумками того ж року вони склали тільки 173 млн грн, отже, збиток, на думку сторони обвинувачення, склав 30 мільйонів.

Кримінальне провадження за цим фактом було відкрите в листопаді 2019 року, коли новообрана Верховна Рада відправила у відставку уряд Володимира Гройсмана й Омелян перестав бути міністром, і вже в листопаді 2020 року до Вищого антикорупційного суду було направлено обвинувальний акт. Розглядаючи цю справу, колегія суддів ВАКС поставила перед собою завдання вирішити три питання: перше – чи був у колишнього міністра злочинний умисел, спрямований на зменшення надходжень до бюджету; друге – чи призвели його дії до зменшення цих надходжень; третє – чи були в його діях порушення закону.

Відповіддю на перше питання було однозначне «ні», оскільки рішення міністра про зниження ставок портових зборів було не його особистою ініціативою, а виконанням доручення уряду, який ламав собі голову над тим, як зробити економіку більш конкурентоздатною та інвестиційно привабливою. Безпосереднім поштовхом до такого кроку стала Міжнародна конференція високого рівня «Інтегровані транспортні коридори Європа – Азія», яка проходила у вересні 2017 року в Одесі, де й висловили свої претензії та пропозиції представники найбільших світових компаній у галузі морських перевезень. Офіційна стенограма, долучена до матеріалів кримінального провадження, слова Прем’єр-міністра В. Гройсмана, сказані на засіданні Кабміну під впливом отриманих на цьому форумі вражень: «Наші порти є дуже дорогими, бізнес постійно ставить питання про зниження вартості обслуговування, й ми приймаємо рішення, що на 20% знижуємо на всі види послуг збори і платежі для того, щоб зробити наші порти більш конкурентними».

Кілька слів про бюрократичну процедуру прийняття даного нормативно-правового акту, оскільки про них також буде згадано в історії з міністром Андрієм Пивоварським. Отже, отримавши письмове доручення відповідного змісту, фахівці Мінінфраструктури розробили проект наказу, який надіслали для узгодження чотирьом профільним відомствам: Державній регуляторній службі, Мінекономіки, Мінфіну й Мін’юсту. З них усіх певні заперечення висловив лише Мінфін, вказавши на неприпустимість вчинення дій, що можуть зменшити надходження до бюджету, але оскільки заперечення даного міністерства не мали ваги права вето, відповідний наказ було видано й підписано. Через два тижні по цьому – 11 січня 2018 року – Кабінет Міністрів на своєму засіданні ще раз розглянув цей наказ і повністю схвалив його положення своїм розпорядженням № 2-р «Про погодження ставок портових зборів». Наступного дня, 12 січня, Міністерство юстиції зареєструвало наказ Мінінфраструктури № 474, внаслідок чого той набув статусу нормативно-правового акту й ще через деякий час, а саме 30 січня, набрав чинності.

Чим багатша країна, тим легші її вантажі

Більш цікавим для читача, мало знайомого з цими формальностями, буде, звичайно, друге питання, пов’язане зі зменшенням доходів від портових зборів. Ініціатори новації, певне, сподівалися, що морські перевізники, які до того переважно користувалися послугами інших чорноморських портів – румунських чи російських, дізнавшись про зниження тарифів, зроблять свій вибір на користь українських і ця обставина збільшить суму надходжень. Але сталося навпаки, і замість збільшення вийшло зменшення, в чому, на думку НАБУ, й була вина В. Омеляна. На це судді доволі слушно зауважили, що обсяг надходжень до державного бюджету від портових зборів залежить не тільки і не стільки від розміру їх ставки, скільки від кількості суднозаходів, пасажиро- та вантажопотоку. Вона ж, у свою чергу, залежить від низки соціальних, економічних та політичних факторів, зокрема ефективності зовнішньоекономічної політики держави, розвинутості портової галузі, безпеки судноплавства. В світовій економіці взагалі спостерігається, на перший погляд, парадоксальна тенденція: чим більш розвинута держава, тим менший вантажопотік на одиницю валового внутрішнього продукту. Це пояснюється тим, що високотехнологічні економіки виробляють продукти з більшою грошовою вартістю на кілограм ваги – таку логіку легко збагнути на прикладі України, яка до великої війни експортувала багато руди, хоча доцільніше було б вивозити виплавлений із неї метал, а ще краще – вироби з металу або взагалі вироблені з них машини й устаткування, які хоч і важать менше, зате коштують дорожче.

Ну а найменш цікавим був пункт щодо порушень бюджетного законодавства. Нагадаємо, що Закон «Про державний бюджет України на 2018 рік», який намітив надходження від портових зборів  у 203 млн грн, був ухвалений парламентом 7 грудня 2017 року, а наказ Мінінфраструктури про зменшення їх ставки – 27 грудня того ж року. За логікою НАБУ міністр перед тим, як приймати рішення, що могло потягти за собою зменшення надходжень до бюджету, повинен був спитати про це у Верховної Ради, яка мала оформити свій дозвіл у вигляді відповідного закону про внесення змін до закону про бюджет. Логіка виглядає доволі спірною, адже закон про бюджет може суворо визначати цифри витрат, натомість обсяги доходів не завжди залежать від прописаних у ньому норм – законом не можна перебачити війну, епідемію чи стихійне лихо, а вони на виконання бюджету вплинути можуть. Судді ж у даній ситуації послалися на статтю 52 Бюджетного кодексу України, яка містить виключний перелік підстав для внесення змін до закону про державний бюджет, й серед них немає такого пункту, як видання нормативно-правового акту, яким знижено ставку адміністративного збору, зокрема портового.

Відповівши в такий спосіб на всі три поставлених самим собі питання, судді ВАКС 18 жовтня 2021 року ухвалили виправдувальний вирок, правильність якого було підтверджено в усіх судах наступних інстанцій.

Урядові недопрацювання

У справі іншого колишнього міністра інфраструктури Андрія Пивоварського все далеко не так однозначно, й обираючи йому запобіжний захід, судді ВАКС дали зрозуміти, що вина підозрюваного не вбачається очевидною, але й підозра не виглядає зовсім уже необгрунтованою. Напевне тому клопотання детектива було задоволене лише наполовину – сторона обвинувачення просила призначити йому заставу в сумі 20 млн грн і забрати в нього закордонний паспорт, натомість суд вирішив суму застави зменшити до 10 млн грн, а закордонний паспорт не забирати.

Пивоварському пред’явлено підозру в зловживанні службовим становищем (стаття 364 ККУ), внаслідок якого дві приватні фірми протягом 2015–2021 років отримали неправомірну вигоду в сумі 45 мільйонів доларів США, а держава ці гроші, навпаки, недоотримала. З тексту ухвали можна зрозуміти, що свого часу два товариства з обмеженою відповідальністю – «ТІС – Контейнерний термінал» і «ТІС – Руда» збудували в акваторії порту «Південний» Одеської області два причали і провели там роботи з поглиблення дна, сподіваючись використовувати їх як приватну власність. Але невдовзі після цього був прийнятий Закон «Про морські порти України», відповідно до положень якого власником акваторії зазначеного морського порту і земельних ділянок в її межах може бути виключно держава, а постійним користувачем Державне підприємство «Адміністрація морських портів України». При цьому парламент потурбувався й про тих суб’єктів господарювання, які вклали свої кошти в стратегічні об’єкти портової інфраструктури, що несподівано для них стали державною власністю – відповідно до статті 27 зазначеного закону вони мали отримати компенсацію на підставі договорів, укладених між приватними інвесторами й Адміністрацією МПУ. Порядок та умови укладення таких договорів мали бути розроблені Кабінетом Міністрів, але він цього протягом десяти років так і не зробив – подібні «проколи» трапляються іноді в роботі вищого органу виконавчої влади.

У пошуках виходу з патової ситуації, Пивоварський 24 липня 2015 року видав наказ Міністерства інфраструктури України, згідно якого половина портових зборів з кораблів, що відвідують ці два причали, діставатиметься державі в особі «АМПУ», а половина – згаданим вище товариствам, які їх обладнали. Протягом шести років їх експлуатації за рахунок суднозаходів було сплачено 90 мільйонів доларів портового збору, з яких державному підприємству дісталося лише 45 мільйонів, хоча, як переконані детективи НАБУ, мали б дістатися всі дев’яносто, й саме в цьому вони вбачають склад злочину.

Заперечуючи дану тезу, сторона захисту навела низку аргументів, один з яких полягає в тому, що перед тим, як набрати чинності, згаданий наказ пройшов через усі передбачені законом бюрократичні процедури, про які докладно розповідалося в попередній історії, а відтак законність даного акту була перевірена й підтверджена всіма заінтересованими відомствами. Суд же, нагадавши, що в даній ухвалі не вирішується питання про винуватість чи невинуватість підозрюваного, все ж погодився, що версія сторони обвинувачення, як і версія сторони захисту, підлягають детальному дослідженню та правовому аналізу всіх обставин у сукупності, враховуючи неоднозначне правове регулювання питань, пов`язаних із розподілом корабельного збору.

Обираючи запобіжний захід, ВАКС вирішив, що при статках Пивоварського сума в 10 мільйонів гривень для нього не буде надто обтяжливою. Відмовляючи ж у задоволенні прохання детектива забрати в нього закордонний паспорт і таким чином позбавити його можливості виїздити за кордон, суд зазначив, що підозрюваний працює директором розташованої в Нідерландах компанії «Вест Ойл Груп Холдинг», а тому таке обмеження буде рівнозначним позбавленню права на працю. До того ж протягом 2022 – 2023 років А. Пивоварський 14 разів виїжджав за межі України, але при цьому щоразу повертався.