Судді ВАКС виступили на ІІІ Конференції з антикорупційного права

У п’ятницю, 6 березня, Асоціація правників України провела ІІІ Конференцію з антикорупційного права. До заходу долучились представники державних органів, судді, адвокати, юристи корпоративного сектору, експерти. Фахова розмова стосувалась такого питання як сьогодні працює антикорупційна система – від досудового розслідування кримінальних проваджень до формування судової практики.

Судді Вищого антикорупційного суду Віктор Ногачевський, Інна Сердюкова та Маркіян Галабала відвідали захід та виступили на ньому.

Суддя ВАКС Віктор Ногачевський взяв участь у панельному обговоренні щодо проблемних питань досудового розслідування, а саме строків досудового розслідування та закриття кримінального провадження на підставі п. 10 ст. 284 КПК України. Зокрема, він зазначив, що перехід повноважень щодо продовження строків від прокурорів до слідчих суддів став інструментом посилення судового контролю. Попри позитивні аспекти «правок Лозового» (зокрема, щодо обов’язкової фіксації обшуків), існують процесуальні виклики — ризик розкриття таємниці слідства під час обґрунтування клопотань щодо продовження строків досудового розслідування  у суді. Одним із найскладніших питань залишається обчислення строків у провадженнях, що були об’єднані. Недостатня чіткість законодавчих норм призвела до суперечливої судової практики.

Панельна дискусія, у якій взяла участь суддя ВАКС Інна Сердюкова, стосувалася питань роботи суду в умовах надмірного публічного тиску та передчасного формування негативної суспільної думки. Суддя зазначила, що оприлюднення матеріалів та інформації органами досудового розслідування про «однозначну причетність» підозрюваних на початкових етапах формують у соціумі запит виключно на обвинувальні вироки. Це негативно позначається на житті та репутації людини ще до рішення суду. Водночас ВАКС демонструє незалежність від громадської думки: показник виправдувальних вироків, що сягає в середньому від 9 до 15%, що свідчить про об’єктивність та спростовує  обвинувальну спрямованість суду. У судовій практиці щодо захисту приватного життя підозрюваних осіб також спостерігається певний прогрес. Зокрема, існують випадки, коли слідчі судді, розглядаючи клопотання про арешт майна (наприклад, мобільних телефонів), забороняють оприлюднювати дані, що стосуються особистого життя їх власників. Також предметом дискусії стала окрема ухвала суду, якою визнано порушення презумпції невинуватості  органом досудового слідства на початкових етапах судового розгляду. Після її постановлення спостерігається певний прогрес у дотриманні етичних норм органами слідства: у своїх матеріалах вони частіше уникають прямої ідентифікації підозрюваних.

Суддя Антикорсуду Маркіян Галабала взяв участь у дискусії щодо дистанційного правосуддя. Він зауважив, що чинний Кримінальний процесуальний кодекс України 2012 року (і тим паче його попередник 1960 року) розроблявся з розрахунком на те, що учасники процесу перебувають в межах України. Масштабне впровадження відеоконференцзв’язку (ВКЗ) розпочалося під час пандемії COVID-19 у 2019 році, а з початком повномасштабного вторгнення набуло нової актуальності через виїзд багатьох фігурантів за кордон. Головна дилема полягає у суперечності між правом на захист, доступ до правосуддя та механізмами судового впливу та примусу. Якщо щодо особи діє ухвала про затримання та доставку до суду, її участь через ВКЗ з-за кордону не нівелює обовʼязку виконати таку ухвалу. Суд не може застосувати привід або накласти та ефективно стягнути штраф на особу, що перебуває поза межами юрисдикції. Водночас нерозумно позбавляти таку особу можливості ефективно захищатися в процесі, хоч і дистанційно. «Сучасна практика ВКЗ випередила законодавство. Необхідна адаптація КПК до умов, коли учасники процесу фізично перебувають за кордоном, а традиційні методи примусу та міжнародної співпраці не працюють», – підсумував Маркіян Галабала.

Джерело:

https://hcac.court.gov.ua/hcac/pres-centr/news/1985464/