Судді ВС взяли участь у дискусії щодо меж дискреції в суддівських конкурсах і дисциплінарній практиці

Суддя Великої Палати Верховного Суду Олександр Банасько, суддя ВС у Касаційному адміністративному суді Андрій Жук і суддя ВС у Касаційному цивільному суді Ольга Ступак долучилися до засідання Дискусійного клубу «Правовий аспект», присвяченого обговоренню меж дискреційних повноважень органів суддівського врядування у суддівських конкурсах та дисциплінарній практиці. Захід об’єднав представників судової влади, органів суддівського врядування, адвокатури та експертного середовища й був спрямований на фаховий аналіз процедурних гарантій у сфері формування суддівського корпусу та притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності. Модерували засідання адвокат, член Правничої асоціації «Добросуд» Ілона Камінська та адвокат, голова Правління Правничої асоціації «Добросуд» Тетяна Огнев’юк.

Під час обговорення Ольга Ступак, спираючись на власний досвід роботи у Великій Палаті ВС, окреслила підхід до перевірки справедливості конкурсних процедур під час судового контролю за рішеннями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України і Вищої ради правосуддя. Вона зазначила, що під час розгляду таких справ детально досліджуються матеріали конкурсів, зокрема співбесіди та практичні завдання, однак суд не може підміняти собою оцінювальні повноваження конкурсного органу за умови дотримання встановленої процедури.

Окремо спікерка наголосила на природі конкурсного оцінювання як формі професійного судження, на яке учасники свідомо погоджуються, знаючи правила і склад органів оцінювання. За таких умов суд не має повноважень змінювати виставлені бали за практичні завдання. Водночас відсутність або недостатність мотивації окремих елементів оцінювання, зокрема у випадках виставлення нульової оцінки, може бути підставою для визнання рішення незаконним і проведення повторного оцінювання.

Також суддя порушила питання щодо психологічного оцінювання під час конкурсного добору суддів. Ольга Ступак звернула увагу на роль психологічних тестів і психологічних портретів, які раніше застосовувалися під час конкурсу до ВС, зазначивши, що вони давали змогу комплексно оцінити здатність кандидата працювати в умовах тривалого навантаження, підвищеної відповідальності та постійного професійного тиску. Вона наголосила, що результати психологічного оцінювання, зокрема за підсумками тестування та співбесід із психологами, відображалися в матеріалах конкурсу та враховувалися під час ухвалення рішень. За словами спікерки, подальша практика засвідчила, що окремі труднощі, з якими стикаються судді вже після призначення, були передбачуваними на етапі конкурсного добору, що, на її переконання, свідчить про важливість психологічного компонента для забезпечення стійких і виважених результатів конкурсів.

Водночас Ольга Ступак звернула увагу на ризики негативного маркування учасників конкурсів і наголосила, що сам факт непроходження іспиту або конкурсу не повинен перетворюватися на репутаційне «тавро» для кандидата. Конкурси, переконана вона, мають бути побудовані таким чином, щоб уникати стигматизації через негативні оцінки, оскільки це впливає на сприйняття процедур і може стимулювати зростання кількості судових оскаржень.

Олександр Банасько зосередився на співвідношенні меж дискреційних повноважень ВККС України та обсягів судового контролю під час перевірки рішень Комісії, ухвалених у межах конкурсних і кваліфікаційних процедур. Насамперед суддя зауважив, що хоча в зазначених процедурах ВККС України діє та ухвалює рішення відповідно до визначених Законом України «Про судоустрій і статус суддів» дискреційних повноважень, проте межі цієї дискреції не можуть бути неосяжними й повинні підлягати зовнішньому публічному нагляду, зокрема судовому контролю, позаяк надання правової дискреції органам влади у вигляді необмежених повноважень є несумісним із принципом верховенства права.

Разом з тим він наголосив, що суд не може й не повинен  перебирати на себе функції ВККС України, а здійснює контроль за тим, чи була дискреція застосована з дотриманням  процедурних гарантій, чи переслідував орган легітимну мету та чи діяв прозоро і в якомога послідовніший спосіб, чи не є рішення Комісії свавільними, не підтвердженими доказами або ж помилковими щодо фактів, необ’єктивними або явно несправедливими, чи належно вмотивоване рішення без фактичного проведення власне судом повторного оцінювання кандидатів або суддів.

Окрему увагу суддя приділив проблемам нормативного регулювання конкурсних та кваліфікаційних процедур, зокрема зміні правил як з боку законодавця, так і Комісії під час проведення конкурсів, надмірній деталізації та зарегульованості процедур і необхідності дотримання принципу змагальності. Спікер навів приклади ситуацій, коли кандидати не були заздалегідь поінформовані про питання, які їм ставили під час проведення співбесід без відкладення таких засідань Комісії, що позбавляло їх можливості належним чином підготуватися та надати пояснення і відповідні докази на підтвердження власних аргументів.

Він зауважив, що належна мотивація рішень ВККС України є обов’язковим елементом справедливої процедури, а ігнорування аргументованих і доказово підтверджених пояснень кандидата чи судді, відсутність їх належного аналізу й мотивів відхилення з посиланням на фактичні обставини, що їх спростовують, є підставою для скасування відповідного рішення.

Спікер наголосив, що ВККС України під час проведення конкурсних і кваліфікаційних процедур повинна реалізовувати свої повноваження, керуючись принципом верховенства права та презумпцією відповідності кандидата й судді критеріям доброчесності та професійної етики, зазначивши, що негативні рішення мають ґрунтуватися виключно на фактологічно підтверджених обставинах, а не на припущеннях з обов’язковою необхідністю врахування або обґрунтованого спростування Комісією пояснень кандидата на посаду судді.

На завершення Олександр Банасько зупинився на проблемах щодо ефективного поновлення прав кандидатів у конкурсних процедурах і зауважив про необхідність судового контролю за рішеннями ВККС України, ухваленими в межах конкурсних процедур. Також він наголосив на важливості удосконалення законодавчого регулювання такого судового контролю й окреслив можливі законодавчі новели, які б дозволили забезпечити баланс інтересів кандидатів, що оскаржують рішення Комісії, та решти кандидатів, які б не дозволяли блокувати або затягувати конкурсний відбір, зокрема запровадження стислих строків судового оскарження рішень і результатів окремих етапів конкурсних процедур кандидатами до переходу на наступний етап, і формування резерву кандидатів на посаду судді.

Андрій Жук звернув увагу на адміністративну природу рішень, що ухвалюються в межах конкурсних процедур, та на співвідношення дискреції колегіальних органів і вимог до обґрунтованості таких рішень. Він наголосив, що в разі судового оскарження саме адміністративний орган, який ухвалив рішення, має доводити його правомірність, а не особа — неправомірність втручання у свої права. На його переконання, належно мотивоване рішення повинно ще на етапі його ухвалення знімати сумніви щодо законності та обґрунтованості висновків органу.

Також суддя приділив увагу питанню якості мотивації рішень ВККС України, зазначивши, що негативні висновки щодо кандидата або судді мають бути чітко й послідовно обґрунтовані безпосередньо в самому рішенні, а не пояснюватися вже під час судового розгляду. Він звернув увагу на ситуації, коли особа отримує негативну оцінку без зрозумілого пояснення причин, зокрема за наявності позитивних результатів інших процедур у тому самому органі, що породжує обґрунтовані сумніви та спонукає до судового оскарження. Також було відзначено, що формальне посилання представників органів у суді на дискрецію без розкриття мотивів ухваленого рішення ускладнює формування послідовної судової практики.

Крім того, Андрій Жук зупинився на ефективності судового захисту в конкурсних процедурах. Він навів приклад поновлення кандидата в межах конкурсу за результатами судового розгляду й наголосив, що за умови триваючого конкурсу таке поновлення не порушує прав осіб, які вже отримали рекомендації чи призначення. Водночас спікер підкреслив, що навіть після скасування судом рішення про припинення участі в конкурсі подальші дії щодо кандидата здійснюються в межах дискреції ВККС України.

Разом з тим суддя висвітлив проблематику щодо дисциплінарної відповідальності суддів і ролі ВРП. Андрій Жук наголосив, що відповідно до Конституції України та Закону України «Про Вищу раду правосуддя» ВРП не є каральним органом і не наділена первинною дисциплінарною функцією, а здійснює перегляд рішень дисциплінарних органів та виконує функцію захисту незалежності судової влади. Він звернув увагу на необхідність подальшого нормативного розмежування повноважень дисциплінарних органів і ВРП.

Підсумовуючи, учасники дискусії наголосили на важливості дотримання стабільних і передбачуваних процедур під час конкурсного добору суддів, належного обґрунтування оцінок і рішень, а також на ролі судового контролю як інструменту забезпечення ефективного захисту прав кандидатів.

Захід організовано Громадською організацією «Правнича асоціація “Добросуд”».

Фото надали організатори.

Джерело:

https://supreme.court.gov.ua/supreme/pres-centr/news/1960748/