Vasyl
Судді Верховного Суду у Касаційному цивільному суді Дмитро Гудима, Євген Петров, Ірина Литвиненко та суддя Верховного Суду у Касаційному кримінальному суді Аркадій Бущенко долучилися до засідання дискусійного клубу «Правовий аспект» у рамках зустрічі «Суддівський активізм: межі та можливості».
Ініціатором дискусії виступив суддя ВС у КЦС Євген Петров, який, зокрема, розповів про проблематику застосування такого інструменту, як суддівський активізм. За словами спікера, існує думка, що цей термін стосується саме активної соціальної чи громадської позиції судді, а тому згаданому аспекту не приділяють значної уваги в контексті тлумачення відповідних норм права з метою ухвалення законного та об’єктивного рішення.
«Ця дискусія торкається суддівського активізму як феномену на перетині права і філософії справедливості, оскільки, особливо в умовах воєнного стану, перед кожним суддею постає ключове питання, чи суди мають лише тлумачити закон, чи повинні стати активними захисниками прав людини», – акцентував спікер.
Суддя ВС у КЦС Ірина Литвиненко додала, що суддівський активізм виправданий у подоланні колізій і прогалин, але складнішими є випадки, коли норма права врегульовує відносини, однак робить це в неконституційний спосіб.
Натомість суддя ВС у ККС Аркадій Бущенко наголосив на важливості у складних ситуаціях дотримуватися консервативного підходу в тлумаченні норм права. На його переконання, важливо не піддаватися суспільним настроям і керуватися принципами, на яких ґрунтується право. «Іноді чітке застосування норми закону також буде суддівським активізмом», – зауважив спікер.
Разом з тим суддя ВС у КЦС Дмитро Гудима зазначив, що суддівський активізм – це здатність судді ухвалити рішення, враховуючи не лише букву закону, але і його дух. У розумінні доповідача такий метод слід застосовувати тоді, коли норма права неякісно врегульовує ті чи інші відносини або взагалі відсутня, або ж у разі, коли дослівне тлумачення цієї норми буде суперечити відповідному принципу права. Спікер додав, що суддівський активізм тісно пов’язаний із суддівською незалежністю і окрема думка судді є одним із засобів прояву цієї незалежності та вміння публічно висловитися з приводу свого бачення вирішення судової справи.
Учасники дискусії обговорили ризики, пов’язані з надмірним застосуванням суддівського активізму. Вони наголосили, що цей інструмент має використовуватися обачно та тільки в тих випадках, коли іншого шляху для захисту прав людини немає. Зокрема, судді повинні бути обережними при ухваленні рішень, які можуть суперечити букві закону або виходити за межі, закріплені чинним законодавством.
Євген Петров зауважив, що суддівський активізм варто використовувати лише тоді, коли всі інші інструменти правосуддя вже застосовані, а законодавчі норми не відповідають реальним умовам чи вимогам часу. Він акцентував, що кожне рішення має бути обґрунтованим та відповідати національним і міжнародним стандартам прав людини.
Дмитро Гудима наголосив, що важливо не зловживати суддівським активізмом і завжди шукати баланс між дослівним та недослівним тлумаченням закону відповідно до принципів справедливості, добросовісності й розумності.
Насамкінець Ірина Литвиненко зазначила, що суддівський активізм виправданий, коли це необхідно для захисту прав людини.
Учасники дискусії погодилися, що суддівський активізм – важливий інструмент для розвитку правосуддя в Україні, особливо в умовах, коли країна переживає значні зміни, а обов’язковий чинник суддівського активізму – суддівська незалежність. Водночас суддівський активізм має застосовуватися збалансовано та з особливою обережністю. Суддя повинен діяти не лише як інтерпретатор закону, а також як гарант справедливості, при цьому не порушуючи основних принципів правової держави.
Захід організувала Правнича асоціація «Добросуд».
Джерело:
https://supreme.court.gov.ua/supreme/pres-centr/news/1703785/
Коментарі
Loading…