Судова система зберігає стійкість під час війни, водночас провадження in absentia стають серйозним викликом для правосуддя – суддя ВС у ККС

Cудова система України продемонструвала інституційну спроможність здійснювати правосуддя навіть в умовах повномасштабної війни. Про це заявив суддя Верховного Суду Микола Мазур на Інавгураційній  міжнародній конференції  «Міжнародне право, відповідальність та справедливість для України», організованій Українським католицьким університетом.

«Унікальність ситуації в тому, що правосуддя щодо воєнних міжнародних злочинів відбувається саме під час війни», – наголосив спікер під час фахового обговорення проблем кваліфікації міжнародних злочинів.

Він зазначив, що судова система є частиною українського суспільства й так само зазнала втрат і випробувань. «Деякі судді пішли на фронт. Один із суддів Верховного Суду  – Леонід Лобойко – загинув унаслідок атаки російського дрона, коли розвозив гуманітарну допомогу на Харківщині. Суддя Красноградського районного суду Харківської області Дмитро Константинов загинув під час гуманітарного розмінування. На Куп’янському напрямку загинув захисник України – голова Веселівського районного суду Запорізької області Анатолій Нагорний. Суддя з Маріуполя Юлія Матвєєва провела кілька місяців у російському полоні.  Заступник голови Чернігівського апеляційного суду Любов Харечко була розстріляна в машині разом із своєю (з) родиною під час спроби евакуації. Зруйновано будівлі судів. Суди з територій ведення бойових дій перемістилися в інші регіони, однак здійснення правосуддя не зупинилося», – нагадав суддя.

Микола Мазур також розповів про тенденції здійснення правосуддя під час війни. Після початку повномасштабного вторгнення рф до України, розповів суддя, суттєво зросла кількість проваджень щодо воєнних злочинів. Кількість вироків за ст. 438 КК України вже давно перевищила першу сотню і наближається до двохсот.

Водночас, сказав Микола Мазур, судова практика зазнала змін. Значна кількість проваджень у справах, пов’язаних з війною, розглядається за процедурою in absentia (за відсутності обвинуваченого).

«Процедура in absentia дає можливість збирати й фіксувати докази, які згодом можуть бути використані як у національних, так і в міжнародних судах, і поступово розглядати справи, не накопичуючи залишок нерозглянутих проваджень», – зазначив спікер.

Водночас він звернув увагу на серйозні виклики для системи правосуддя. За європейськими стандартами кожен засуджений, хто не був належним чином повідомлений про розгляд справи, має право на перегляд вироку без будь-яких обмежень у часі.

Як приклад суддя навів практику Європейського суду з прав людини у справі «САНАДЕР проти Хорватії». ЄСПЛ зобов’язав Хорватію виплатити компенсацію особі, засудженій заочно, яка не відбувала покарання і проживала за межами країни. Національні суди відмовили в перегляді справи, однак ЄСПЛ визнав порушення права на справедливий суд і присудив компенсацію.

«Я думаю, це не те правосуддя, якого ми прагнемо», – зауважив спікер, адже провадження in absentia потребують особливої уваги задля дотримання стандартів справедливого суду та запобігання майбутнім ризикам для держави.

Спікер звернув увагу також на появу в Україні щонайменше двох виправдувальних вироків у справах про воєнні злочини. «Добре це чи погано?» – запитав він в аудиторії. А потім, підсумувавши реакцію аудиторії, додав: «Добре, бо це демонструє, що правосуддя не є однобічним, що суди розбираються в деталях, оцінюють докази, дають власну інтерпретацію та застосовують право», – зазначив він.

Микола Мазур акцентував, що попри надзвичайні обставини українська судова система працює і формує практику, яка може мати значення для міжнародного правосуддя.

Джерело:

https://supreme.court.gov.ua/supreme/pres-centr/news/1983274/