Судова влада і бізнес: захист чи безнадія?

Сподіваємося, майбутній початок роботи оновленого Верховного Суду  ознаменує й появу нових відносин між інституціями суд–бізнес, оскільки внесено суттєві зміни в процесуальні кодекси. Й хоча головне завдання бізнесу — не доводити свої справи до суду, працювати в позасудовому просторі, але кількість цивільних, господарських, адміністративних і кримінальних проваджень як наслідок конфліктів у підприємницькому середовищі, практично не зменшується.

І питання наразі виникає не лише для судді — як працювати, але й для бізнесу — з ким працювати? Що саме має очікувати товаровиробник, продавець, розповсюджувач, тобто бізнесмен у стосунках із судом, готуючи матеріали? Як відомо,  судова реформа мала не меті  значною мірою сприяти прискоренню судових розглядів справ, не допускати збільшення судових витрат, допомогти отримати учасникам процесу більш дієві інструменти, а також сприяти досягненню компромісу. Але що бізнес у сухому залишку отримав? По-перше, монополію адвокатури. Власники бізнесу мають усвідомити, що таке ця адвокатська монополія, адже виключно адвокат віднині здійснює представництво інтересів у судах. Бізнесу, і юридичному зокрема, залишається невеликий вибір — мати свого адвоката, що традиційно й було, хоча це досить дороге задоволення.

З іншого боку, монополія адвокатури значно підвищить, сподіваємося, якість юридичної допомоги й надасть можливість реально стягнути компенсацію за роботу адвоката, адже «фахівець у галузі права» на сьогодні коштує дорожче, якщо в нього справа не має судової перспективи. Разом із тим адвокатська монополія не залишить без роботи й корпоративних юристів, оскільки законодавець у процесуальних кодексах передбачає участь таких юристів у малозначних справах.

По-друге, судді вживатимуть необхідні заходи для врегулювання спорів, один із яких — примирення сторін, де суддя виступає посередником, а сама процедура можлива у формі наради або відеоконференції. Тут не буде вестися протокол чи різні види фіксації, а саме відеофіксація, використання аудіотехнічних пристроїв, фото- і кінозйомка, відео- і звукозапис. Спільні наради проводитимуться за участю сторін, їх представників і судді; закриті наради суддя проводите з кожною зі сторін окремо. Таке примирення сторін за участю судді можливе виключно до початку розгляду справи по суті, а інформація про це буде конфіденційною. При тому під час таких спільних нарад суддя буде зобов’язаний сприяти у вирішенні цього спору без подальшого судового розгляду, а в разі, якщо це не вдасться і сторони наполягатимуть на судовому вирішенні справи, він має пояснити порядок подальшого розгляду такого спору судом, а також описати стадії судового процесу й не більше того. Під час проведення врегулювання спору суддя не має права надавати сторонам юридичні поради та рекомендації, давати оцінку доказів у справі тощо. Отже, мета цієї процедури — досягнення компромісного варіанту вирішення справи, а не доводити її до багаторічної судової тяганини.

Експерти вважають, що це нововведення може істотно знизити судові витрати бізнесу, а заразом й ускладнити життя правникам, що трималися за справу, адже чим розгляд тягнеться довше, тим більший гонорар.

По-третє, впроваджується процедура «електронний суд»,  тобто єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система для певного обміну інформацією між судами (суддями) й учасниками процесу. Це дасть змогу  забезпечити обмін документами в електронній формі між інстанціями, учасниками судового процесу, а також допоможе фіксувати судовий процес у режимі відеоонференції. Тут можливе й подання доказів в електронній формі. Водночас подання паперової копії за неможливості подати електронний оригінал не матиме сенсу, в такій ситуації суд зобов’язаний відхилити доказ як сумнівний. Проте лише електронні копії письмових документів доказової сили, як і раніше, не мають — суду потрібно буде пред’являти оригінал. Така новела стане для бізнесу стимулом щодо переходу на електронний документообіг.

По-четверте, передбачено застосування спрощеного позовного провадження, що буде доступним у простих і малозначних справах.  Правда, для його застосування треба буде подавати відповідне клопотання. Таке провадження, зокрема, передбачає скорочення строків розгляду справи (не більше 60 днів) і можливість проводити засідання без участі сторін, свідків та інших учасників, що має дати суду змогу винести відповідне рішення й не допустити умисного затягування справи.

По-п’яте,  передбачається внесення до Єдиного державного реєстру виконавчих документів усіх необхідних документів, за якими учасник спору зобов’язаний вчинити певні дії, а в разі відмови виникають підстави для здійснення заходів, передбачених відповідним законом. При цьому відсутність  відповідного документу в такому реєстрі звільняє суб’єкта від виконання рішення. А сам цей реєстр, до того ж, стане ще й засобом перевірки підприємцями своїх бізнес-партнерів.

Іншою важливою новелою стане створення Вищого суду з питань інтелектуальної власності, що буде єдиним судом першої й апеляційної інстанцій у справах, пов’язаних з об’єктами інтелектуальної власності, та з питань недобросовісної конкуренції. Вирішуватиме він і спори про незаконне використання торговельної марки, про імітацію упаковки товару, про авторські права тощо. Професійність суддів цього суду гарантуватиме прийняття більш правильного рішення.

Отже, бізнес може отримати певні гарантії щодо захисту або узгодження своїх інтересів і прав у суді. Проте бажано свої справи до суду все ж таки не  доводити.

Віктор Ковальський, ЮВУ

Джерело: ЮВУ