У спадкових спорах застосовуються як принципи приватного права, так і принципи, що характерні для права спадкового.

Про це сказав суддя Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Василь Крат на онлайн-конференції «Особливості спадкових відносин під час війни».

Василь Крат доповів на тему «Спадкові спори: практика Верховного Суду». Виступ він поділив на такі блоки (див. презентацію):

– загальні категорії спадкового права;

– спадщина (актив і пасив);

– спадкування за заповітом та заповідальні розпорядження;

– спадкування за законом;

– прийняття та оформлення спадщини.

Доповідач зазначив, що при вирішенні спадкових спорів застосовуються як загальні принципи приватного права (зокрема, добросовісність, справедливість, розумність), так і принципи, що характерні для права спадкового (наприклад, свободи заповіту). Хоча спадковому праву й присвячена окрема кн. 6 ЦК України, конструкція спадкування може впливати й на інші види цивільних правовідносин.

Як приклад Василь Крат навів питання щодо спадкування іпотеки. Ще у 2013 році Верховний Суд України зробив висновок, що таке спадкування неможливе виходячи із ч. 1 ст. 523 ЦК України. Нещодавно Об’єднана палата КЦС ВС ухвалою від 23 травня 2022 року у справі № 570/3891/14 передала справу на розгляд Великої Палати ВС, вважаючи за необхідне відступити від такого висновку ВСУ. «Все ж таки передбачена законодавцем ч. 1 ст. 523 ЦК України не була розрахована на спадкові відносини, про що свідчить її тлумачення з урахуванням принципу розумності», – сказав суддя.

В ухвалі ОП КЦС ВС ідеться, що найбільш розумним є тлумачення ч. 1 ст. 523 ЦК України таким чином, що вона регулює випадки заміни боржника при переведенні боргу, реорганізації, оскільки ці випадки правонаступництва допускають можливість отримати від заставодавця (іпотекодавця) попереднє погодження забезпечувати зобов’язання за нового боржника. Як наслідок, ця норма не поширюється на випадки заміни боржника при спадкуванні.

У постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц ВП ВС зробила висновок, що регулятором спадкових відносин можуть бути не тільки законодавчі норми, але й статут суб’єкта господарювання, в якому можуть визначати особливості спадкування частки у статутному капіталі (фонді) після смерті учасника (співвласника) тощо.

Постановою ОП КЦС ВС від 24 травня 2021 року у справі № 671/22/19 визначено, що собою являє відкриття спадщини: це настання певних юридичних фактів, які зумовлюють виникнення спадкових правовідносин. Важливими тут є час і місце відкриття спадщини. Зокрема, на час відкриття визначаються склад спадщини, коло спадкоємців, матеріальний закон, який буде застосовуватися до спадкових відносин. «Це базові конструкції спадкового права. Без належного розуміння юридичного факту – відкриття спадщини, виникає значна кількість помилок», – сказав Василь Крат.

Перед КЦС ВС поставало питання щодо початку перебігу строку на прийняття спадщини (постанова від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19).

Одна з базових категорій, що мають значення для спадкового права, – місце відкриття спадщини. У постанові КЦС ВС від 6 листопада 2019 року у справі № 483/637/16-ц зроблено висновок щодо того, де одержувати свідоцтво про право на спадщину на нерухоме майно.

Суддя звернув увагу, що слід розмежовувати спадкування як універсальне правонаступництво та сингулярне правонаступництво, яке також регулюється в кн. 6 ЦК України. Нещодавно ОП КЦС ВС в постанові від 14 лютого 2022 року у справі № 243/13575/19 проаналізувала ці аспекти й розмежувала, коли має місце сингулярне правонаступництво, а коли – спадкування вказаних прав.

«Це має важливе значення, оскільки впливає на застосування таких правових конструкцій, як «усунення від спадкування», «прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини», «задоволення вимог кредиторів» тощо», – сказав доповідач.

Більш докладно за посиланням – https://cutt.ly/rKJ1NOe.

Презентація Василя Крата – https://cutt.ly/KKJ1i7r.