Верховенство права в ЄС: порушники не спішать виправлятися

Верховенство права в ЄС: порушники не спішать виправлятися
Олена Стойко
Для покращення якості демократичних інститутів, особливо у нових державах-членах, з
2020 року Єврокомісія почала публікувати щорічний звіт про стан дотримання принципу
верховенства права членами спільноти.
Традиційно у Звіті про верховенство права за 2023 аналізується розвиток верховенства
права в державах-членах за чотирма основними напрямками:
– системи правосуддя в державах-членах, зокрема їх незалежність, якість та ефективність;
– боротьба з корупцією, що наголошує на ефективності національної антикорупційної
політики та оцінці різних ключових сфер діяльності держав-членів щодо запобігання та
боротьби з корупцією;
– свобода слова і плюралізм ЗМІ з акцентом на таких ключових сферах, як незалежність
органів, що регулюють діяльність ЗМІ; прозорість та концентрація власності ЗМІ; прозорість та
справедливість у розподілі державної реклами; безпека журналістів та доступ до інформації; а
також управління суспільними ЗМІ;
– інституційні питання, пов’язані з системою стримувань і противаг, що передбачає
аналіз проблем, що мають ключове значення для верховенства права, зокрема: якість та
інклюзивність національного законодавчого процесу; роль конституційних судів та незалежних
органів влади, таких як омбудсмен, органи з питань рівності та національні правозахисні
інституції; роль організацій громадянського суспільства у забезпеченні верховенства права.
У сфері правосуддя зафіксовано певний прогрес. Так, згідно з опитуванням
Євробарометра, у 2023 році кількість громадян, які вважають суди незалежними зросла у 12
державах-членах, порівняно з попереднім роком. Однак інші дослідження показали зниження
сприйняття незалежності судової влади в 13 державах-членах. Зокрема в Австрії, Данії,
Люксембурзі, Німеччині та Фінляндії рівень сприйняття незалежності серед громадськості
залишається особливо високим (понад 75%), тоді як у Польщі та Хорватії він залишається дуже
низьким (нижче 30%).
Неоднозначна ситуація склалася щодо боротьби з корупцією. Цьогорічне опитування
Євробарометра засвідчило, що корупція залишається серйозною проблемою для громадян та
бізнесу в ЄС. 70% європейців вважають, що корупція широко поширена в їхній країні, а 45%
переконані у її зростанні. Більша частина громадян (60%) вважають, що зусилля їхніх урядів у
боротьбі з корупцією неефективні, а більшість європейських компаній (65%) переконані, що
проблема корупції широко поширена в їхніх країнах, а половина невпевнені, що корупціонери
будуть піймані на гарячому або про них повідомлять поліцію чи прокуратуру.
Вважається, що національні антикорупційні стратегії можуть забезпечити дотримання
країнами всеосяжного, послідовного та комплексного підходу, що дозволяє включити
антикорупційні положення в усі відповідні сектори політики. Наразі майже всі держави-члени
ЄС мають національні антикорупційні стратегії. З липня 2022 року Чехія, Італія та Латвія
оновили свої національні стратегії та/або плани дій. Угорщина, Словенія та Франція розпочали
процес перегляду своїх чинних стратегій, а підготовчі процеси перегляду також тривають у
Словаччині та Німеччині.
Певний успіх був досягнений у правовому регулюванні лобізму, зокрема деякі держави-
члени переглянули свої правила щодо прозорості лобіювання відповідно до рекомендацій 2022
року. У Латвії було ухвалено новий закон про лобіювання, який передбачає створення реєстру
лобістів. В Естонії влада продовжує докладати зусиль для ефективної реалізації керівних

принципів лобіювання. На Кіпрі прийнято регламент про лобіювання, який уточнює процедуру
декларування, реєстрації та оприлюднення лобістської діяльності. У Бельгії, Ірландії, Іспанії,
Португалії, Хорватії та Чехії тривають дискусії щодо перегляду законодавства про лобіювання.
Спеціальне регулювання лобіювання все ще відсутнє в Словаччині, а чинне законодавство
потребує удосконалення в Австрії, Люксембурзі, Нідерландах, Німеччині, Польщі, Румунії,
Угорщині та Франції.
У Звіті визначені сфери високого корупційного ризику, зокрема такі як охорона здоров’я,
будівництво або містобудування, тому державні інвестиції в них повинні враховувати нові
корупційні ризики. Також об’єктом постійного моніторингу держави мають стати території з
ризиком серйозної злочинності, особливо порти. Особливого значення в умовах російсько-
української війни набуло так зване «інвестиційне громадянство», що дедалі більше стає
питанням безпеки не лише держав-членів, а й всього ЄС. У звіті Комісії за 2019 рік щодо схем
громадянства та резидентства для інвесторів було вказано 19 держав-членів, однак деякі
держави-члени уже припинили їх дію або перебувають у процесі їх припинення, а в інших
державах-членах триває робота з оцінки конкретних ризиків та/або вжиття заходів щодо їх
пом’якшення. Болгарія розпочала процес відкликання болгарського громадянства, наданого в
рамках уже скасованої схеми надання громадянства інвесторам через недотримання ними
національного законодавства. Кіпр фактично припинив надання громадянства інвесторам, хоча
законодавча база залишається чинною. Мальта продовжує застосовувати свою схему, хоча вона
припинила натуралізацію російських і білоруських інвесторів. Кіпр та Мальта також позбавили
громадянства інвесторів, які раніше були натуралізовані в рамках схем резидентства для
інвесторів.
Пандемія також вплинула на корупційну політику: у багатьох країнах державні закупівлі
та сектор охорони здоров’я залишаються основними сферами з високим ризиком корупції.
Серед інших сфер, що характеризуються високим корупційним ризиком, згадуються охорона
навколишнього середовища, охорона культурної спадщини та енергетичний сектор. Єврокомісія
також планує продовжити роботу над визначенням сфер високого ризику, оскільки корупційна
діяльність постійно розвивається і пристосовується до нових можливостей: карту таких зон
планується скласти до 2024 року.
Не вдалося досягнути особливого прогресу у медіаплюралізмі, який оцінюється за
чотирма критеріями: фундаментальний захист свободи ЗМІ, ринковий плюралізм, політична
незалежність та соціальна інклюзивність ЗМІ. Моніторинг плюралізму ЗМІ зафіксував
незмінність показників щодо журналістської професії та захисту журналістів, а також доступу
до інформації та деяке підвищення прозорості щодо власників медіа. Однак рівень концентрації
новинних ЗМІ зберігає високий рівень, тоді як сфера політичної незалежності залишається
практично без змін – середній рівень ризику. Високий ризик плюралізму ЗМІ зафіксовано у
п’яти державах-членах, а дуже високий – у чотирьох.
Також продовжується робота з підвищення якості законодавчого процесу та
забезпечення належного залучення зацікавлених сторін і громадянського суспільства, і в деяких
державах-членах спостерігається прогрес у цій сфері. В Естонії запускається нова цифрова
платформа для подальшого вдосконалення процесу ухвалення законів з додатковими функціями
для кращого залучення зацікавлених сторін. Конституційна реформа Люксембургу закріплює за
громадянами право законодавчої ініціативи. У Латвії з прийняттям нового закону про місцеве
самоврядування розширено можливості участі громадянського суспільства у прийнятті рішень
на місцевому рівні. Кіпр створив електронну платформу для проведення публічних
консультацій, щоб підвищити доступність і прозорість законотворчого процесу.
Що стосується надзвичайного стану, який був запроваджений у низці держав у відповідь
на пандемію COVID-19, у деяких державах-членах, зокрема Бельгії та Литві, до конституційних
судів продовжують звертатися з проханням забезпечити, щоб вжиті заходи відповідали

конституційним нормам. У Португалії обговорюється нова правова основа для надзвичайних
заходів, у тому числі в контексті поточного перегляду конституції. У Фінляндії було прийнято
поправку до Закону про надзвичайні повноваження, що дозволяє оголосити надзвичайний стан
також у випадку серйозних гібридних загроз. Використання органами державної влади
надзвичайних повноважень продовжується й у зв’язку з іншими кризами, що в деяких випадках
викликає занепокоєння. У Латвії продовжував діяти надзвичайний стан для обмеження доступу
до латвійсько-білоруського кордону, в тому числі для ЗМІ та організацій громадянського
суспільства. В Угорщині уряд продовжував широко використовувати свої надзвичайні
повноваження з 2020 року, підриваючи правову визначеність і впливаючи на діяльність та
стабільність бізнесу на єдиному ринку.
Не зафіксовано покращення із виконанням державами рішень Європейського суду з прав
людини: за останні 10 років майже 40% його важливих рішень, що стосуються держав-членів
ЄС, не були виконані, що є аналогічним до торішнього показника.
З 2021 року ЄС застосовує загальний режим обумовленості для захисту бюджету
Євросоюзу, що передбачає узалежнення розміру фінансової допомоги країни від дотримання
нею принципу верховенства права. На сьогодні Польща та Угорщина постали перед
труднощами при отриманні коштів з бюджету ЄС через застосування цього режиму. Однак
говорити про ефективність таких фінансових санкцій проти порушників принципу верховенства
права поки що рано. У доповіді за 2023 рік зазначено, що майже 65% конкретних рекомендацій,
наданих минулого року державам-членам, вже виконано. Найвідповідальніше до зауважень
Єврокомісії з торішнього звіту про стан справ з верховенством права в Євросоюзі поставилися
Словенія, яка повністю виконала 3 з 6 рекомендацій Комісії, Естонія, Фінляндія та Швеція (по 1
з 4), Литва і Люксембург (по 1 з 6). Австрія та Латвія повністю виправили два зауваження
Єврокомісії, але повністю проігнорували одне. Іспанія та Чехія повністю виконали одну
рекомендацію, але не досягли жодного прогресу по двох з 6. Загалом справилися з недоліками у
сфері верховенства права (Єврокомісія зафіксувала деякий або значний прогрес у реалізації
рекомендацій) Італія, Нідерланди, Португалія та Хорватія.
Абсолютним двієчником виявилася Польща, яка повністю проігнорувала 6 із 7
зауважень. Дещо краща ситуація в Угорщині, яка проігнорувала 6 з 8 рекомендацій, але
повністю виконала решту. Румунія «не помітила» 4 з 6 зауважень. Болгарія, Мальта та
Словаччина знехтували половиною з 6 зауважень. По дві рекомендації залишили поза увагою
Ірландія (з 5) та Іспанія (в якої, проте 1 з 6 повністю реалізована). Однією рекомендацією
повністю знехтували Кіпр (з 6), Греція, Німеччина та Франція (з 5), Бельгія і Данія (з 4).